“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 202.
У випуску:
— Хто він, патріарх тренерського цеху?
— Більше 20 років у воротах.
— Хоробре серце воротаря.
— «Ніколь»: футзальний знак якості.
Пам’ять
Олександр СЕРБІН: Легендарний тренер «Спартака»,
якому на ювілейний День народження онук зробив приємний подарунок
65 років тому у ровенському «Колгоспнику», що виступав у класі «Б» української зони чемпіонату СРСР, розпочалася його кар’єра на професіональному рівні. Вона тривала усього 2 сезони. Зігравши 22 матчі, в яких забив один м’яч, вихованець шосткинського футболу Олександр СЕРБІН вирішив присвятити себе тренерській роботі. Мав відповідний диплом Київського інституту фізкультури.
4 липня Олександру СЕРБІНУ – 89 років від Дня народження. 14 лютого 2012 року він завершив свій земний шлях.
НА ЖАЛЬ, у багатьох футбольних протоколах, що зберігаються в обласному архіві, не вказуються автори забитих м’ячів, в т.ч. матчі, в яких грав Олександр.
1955 р. «Буревісник» з Шостки у чемпіонаті області посів 5 місце. У матчі з конотопською «Зіркою», який зібрав 4500 глядачів і завершився перемогою шосткинців (4:3), СЕРБІН забив 2 голи. По одному разу відзначився у зустрічах з білопільським «Локомотивом» (3:3) і роменським «Буревісником (3:4).
1956 р. «Буревісник», як і команда «Насосний завод» із Сум, у підсумку набрали однакову кількість очок. За кращою різницею м’ячів шосткинці поступилися супернику і стали срібними призерам чемпіонату . 9 матчів шосткинці завершили матчі з великими рахунками на свою користь – 7:0, 7:1, 9:0… Тож не виключено, що СЕРБІН забив у них по кілька м’ячів.
ФОТО з АРХІВУ.
1996 р. Матч з нагоди ювілею О.С. СЕРБІНА. Олександр Семенович, його син Сергій і онук Ярослав.
-Уже тоді Олександр мріяв стати тренером. Про це він мені неодноразово говорив, -згадував Анатолій КАРПЕНКО, який дружив з Олександром Семеновичем майже 60 років. – Гордився, що в інституті фізкультури навчався з кількома гравцями «Динамо». У 1959 році його запросили до ровенського «Колгоспника», який виступав у класі «Б». Після двох сезонів на професіональному рівні присвятив себе тренерській роботі.
Ігрової практики у «Буревіснику» і «Колгоспнику», схоже, вистачило молодому тренеру, аби швидко заявити про себе. Добрий десяток років він працював у сумському «Спартаку» , який виступав у класі «Б». Спочатку був тренером, а в 1967 році йому довірили команду. За 3 роки разом з Костянтином ЗІНОВЬЄВИМ помітно поліпшили її гру і зуміли перевершити досягнення попередників.
Восьме, друге, перше місця у регулярному чемпіонаті, 3-є – у «Фіналі шести» і вихід до другої групи класу «А» (першої ліги). .
Чемпіонат УРСР: «бронза» (1969 р.).
Чемпіонат СРСР, клас «Б» Української зони: «золото» (1969 р.) , «срібло» (1968 р.).
Такий підсумок роботи тренерського дуету.
У класі «А», до якого сумчан вивів дует тренерів, виступали вже під керівництвом приїжджого тренера. Роботу він відверто завалив. «Спартак» посів передостаннє, 21 місце і відразу повернувся до класу «Б», який було реорганізовано в Другу лігу.
У 1971 році Олександру Семеновичу ще раз доручили команду. Однак за рік поліпшити гру практично було не реально. Після 15 місця СЕРБІНА змінив Геннадій ПУТЕВСЬКИЙ. Почалася чехарда з тренерами, які «добили» команду і вона у 1983 році «вилетіла» з Другої ліги. То був останній рік роботи Олександра Семеновича на тренерській посаді у команді майстрів. Він перейшов на викладацьку роботу в медучилищі.
А які майстри м’яча грали у команді СЕРБІНА-ЗІНОВЬЄВА! Що не гравець, то ім’я! Михайло ФОМЕНКО, Володимир БОГАЧ, Геннадій ЄРОФЕЄВ, Микола ВОРОНЬКО, Валерій ДЕРИПАСКІН, Володимир ВАЩЕНКО, Микола АСТАФЬЄВ, Віктор КИСЛЯКОВ, Володимир СОЛОДОВ та ін..Тренери вміло поєднали досвід ветеранів з майстерністю і азартом молодих гравців з групи підготовки.
А чого вартує успішний виступ сумчан у розіграші Кубка СРСР-1968, в якому вони дали бій, хоча і поступилися, вищоліговому алма-атинському «Кайрату» (1:3). «Спартак» став єдиною командою класу «Б», що дійшла до 1/16 фіналу.
За 4 роки під керівництвом О.СЕРБІНА «спартаківці» провели 189 офіційних матчів (+80, =67, -42, м’ячі 206 – 133). Ще було 10 матчів двох турнірів «Кримський пролісок» (у 1971 році сумчани його виграли) і 4 міжнародні товариські зустрічі з болгарськими командами.
…. У 1996 році у Сумах з нагоди 60-річного ювілею Олександра Семеновича було влаштовано футбольне свято.
Після матчу – фото на пам’ять.
На поле вийшли гравці, з якими він здобував перемоги – Микола АСТАФЬЄВ, Михайло ФОМЕНКО, Володимир БОЙЧЕНКО, Костянтин ЗІНОВЬЄВ, Володимир БОГАЧ і ветерани різних поколінь – його син Сергій, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Юрій ПАНЧЕНКО, Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ та інші.
Це було захоплююче дійство, вболівальники отримали насолоду від гри ветеранів. За пару хвилин до завершення поєдинку команда ювіляра поступалася – 4:5. Олександр Семенович зробив заміну, випустивши на поле свого 7-річного онука Ярослава, який і врятував «стариків» від поразки. Він впевнено пройшов з м’ячем до воріт суперників і забив гол – 5:5. І хоча це було зроблено чисто символічно, але для хлопчини ці хвилини залишилося в пам’яті на все життя. Ярослав, впевнений, ще довго згадував і цей дідусевий матч, і свій перший м’яч, і свою першу медаль, якою організатори відзначили юного футболіста. До речі, згодом Ярослав продовжив сімейну традицію і грав на аматорському рівні. А його батько Сергій був у першому складі сумської команди «Колос», яка грала у вищоліговому чемпіонаті України з футзалу.
Вітання
Катерина САМСОН: Футбол для мене не просто хобі, а професія
Її кар’єра на професіональному рівні розпочалася у 15 років у сумському «Спартаку», який три сезони виступав у вищоліговому чемпіонаті України. Починала нападницею. Тут забила перші м’ячі, отримала першу нагороду, ставши бронзовою призеркою ЧУ. Потім зайняла місце у воротах, у її активі 7 забитих м’ячів.
5 липня наша землячка відзначає свій 37-й день народження.
КАТЕРИНА на футбольній арені вже 23 (!) роки. За плечима понад 280 матчів, зіграні у 8-и командах, ще 55 – за збірну України та 18 – за юнацьку Ю-19.
Катерина одна з рекордсменок серед футболісток за кількістю нагород і відзнак. Вона 7-разова чемпіонка і 6-разова володарка Кубка України, неодноразова призерка ЧУ та інших змагань. Кілька разів сумчанку визнавали кращим воротарем чемпіонату, її включали до символічних збірних за підсумками сезонів.
Уже 11 років дівчина захищає ворота національної команд, у складі якої була учасницею відбіркових матчів до світових і європейських першостей та призеркою міжнародного турніру у Туреччині.
Наразі Катерина САМСОН виступає за полтавську «Ворсклу». Минулого сезону, який нещодавно завершився, воркслянки оформило «золотий» дубль.
Із інтерв’ю з Катериною САМСОН.
-Якими були перші враження від професійного футболу?
– Це було цікаво, тому що це було щось нове. Тренування, ігри, формат змагань (домашня гра та виїздні матчі) це все кардинально відрізнялось від тих тренувань та дитячих турнірів в яких брала участь.
Спочатку нам було важко грати з такими іменитими суперниками як «Легенда» (Чернігів), «Харків-Кондиціонер». Також була на той час дуже сильна команда «Донеччанка» з Донецька, але вже через рік ми взяли бронзові нагороди, а я отримала виклик до молодіжної збірної.
Було дуже багато емоцій, вражень, поїздок у різні країни світу, мені це все дуже подобалось. Я почала все більше цікавитись нашою збірною, на той час про жіночий футбол було дуже мало інформації, я б навіть сказала що зовсім не було. Ні я, ні мої батьки (в минулому спортсмени) навіть уявити не могли, що в Україні існує жіночий чемпіонат, збірна, що футбол може бути для дівчини не просто хобі, а професія.
-Чи довелося виклики на своєму шляху ?
– Так. Адже професіональний спорт це завжди виклик. Ти або приймаєш його і кожний день долаєш нові випробування, або не приймаєш і живеш так як більшість людей.
-Що порадиш молодим дівчатам, які теж хочуть у майбутньому стати футболістками?
– Не зупинятись і впевнено йти до своєї мрії. Спорт – це не тільки перемоги! Це нелегкі тренування, втома, біль, травми, поразки та сльози, але коли ти стаєш чемпіоном, отримуєш виклик до збірної, перемагаєш суперників у вирішальних матчах тебе переповнюють неймовірні емоції, і ці незабутні моменти дають розуміння, що все було не дарма!
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України-2025 серед жіночих команд. Фінал. «МЕТАЛІСТ-1925» (Харків) – «ВОРСКЛА» (Полтава) – 0:1. 10 червня. Рівне. Стадіон «Авангард».
«МЕТАЛІСТ- 1925»: Славич, Алексанян, Апанащенко, Ольхова, Басанська, Шевчук, Єрьоменко (Кревська, 67), Петрик, Гірин, Панцулая (Хімич, 62), Молодюк.
«ВОРСКЛА»: САМСОН, Котик, Корсун, Шайнюк, Подольська, Осіпян (Талеб, 90+3), Левицька (Савка, 79), Котяш (Аілінкій, 72), Радіонова (Янчук, 90+3), Калініна, Кравчук (Тарасюк, 90+3).
Гол: Шайнюк (32).
Попередження: Апанащенко (43), Панцулая (58) — Осіпян (38), Радіонова (43), Калініна (89).
У складі «Ворскли» грає Яна Калініна, а в «Металісті-1925» – Анастасія ДРУЖЧЕНКО. Обидві – вихованки сумського футболу.
Олег ХАВРЕНКО: Непробивний воротар із хоробрим серцем
Він один із перших сумських воротарів, хто вправно грав у футболі та футзалі і став першим голкіпером, який у вищолігових чемпіонатах України з футзалу забив 11 (!) м’ячів. За свою майже 20 річну кар’єру на професіональному рівні відіграв 430 матчів – це другий результат серед гравців сумських команд, що виступали на всеукраїнському рівні. 5 липня у нашого зіркового гравця 51-й День народження.
.
ФОТО з АРХІВУ. Олег ХАВРЕНКО у грі
Згадує екс-президент ФК «Колос» Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ:
– Олег розпочинав з футболу, виступаючи у команді «Будівельник». Спочатку грав захисником, а потім став у ворота. Коли ми організували команду з міні-футболу, основу її склали гравці «Будівельника». З першого виходу на всеукраїнську арену заявили про себе. Були першими представниками області. Відразу виграли чемпіонат України серед команд Першої ліги і підвищилися у класі. Відмінну гру тоді продемонстрували всі гравці, в т.ч. і Олег. Він ще кілька сезонів успішно виступав, провів дві товариські зустрічі у складі збірної України. Олега запрошували в інші команди, але він залишався патріотом рідної команди, бо поруч були його друзі і з ними було комфортно грати.
І хоча займатися футзалом Олег розпочав у 23 роки, швидко опанував гру і увійшов до числа кращих воротарів. Знаю, що його улюблений фільм «Хоробре серце». Саме таким хоробрим гравцем був у нашій команді і Олег Анатолійович. Приємні спогади про те, як грали, як перемагали і зазнавали невдач. Жаль, що все це вже у минулому, жаль, що немає вже і команди…
За свою історію команда змінювала кілька разів назву в залежності, хто її підтримував. «Сумигаз» і «СумДУ- Автомар»» разом пограли у Вищій лізі ЧУ. Їхні дербі – це було щось неймовірне за шаленої підтримки вболівальників.
2005р. «Сумигаз» виграв – 2:0 (обидва м’ячі забив Дмитро СИДОРЕНКО). У другому таймі («сумигазівці» вели -1:0) студенти мали кілька гольових моментів, але блискуче діяв Олег ХАВРЕНКО. Його прекрасна гра зводила нанівець всі зусилля гравців університетської команди. За лічені секунди до завершення зустрічі Дмитро встановив підсумок матчу». У другому колі студенти взяли реванш-2:1.
Після того як «Сумигаз» зійшов з турнірної дистанції, Олег продовжив грати у команді «СумДУ». Не без його допомоги студенти виграли «малі золоті» медалі і путівку до еліти.
«Непробивний Хавренко» – так назвала тоді преса нашого воротаря, який впевнено провів зустріч на майданчику суперника. «Після того, як гості вийшли вперед, херсонці всіма силами пішли вперед. ХАВРЕНКО раз по раз вступав у гру після підступних ударів суперників. На 33 хвилині один з гравців втік на побачення з воротарем. І ХАВРЕНКО знову показав свою майстерність. Вихід на майданчик п’ятого польового гравця не дав господарям дивідендів. На останніх хвилинах це вилізло їм боком. Гравець заробив червону карточку, а команда, залишившись у меншості, пропустила ще й м’яч. 3:1 – за гостями і вони стають чемпіонами!»
Були у кар’єрі воротаря матчі, про які болісно й згадувати. Зокрема матчі у Донецьку із «Шахтарем». Перший провалили, поступившись – 1:22. Зовсім по-іншому відіграли наступного дня. Вели в рахунку з перевагою у 2 м’ячі. Несподівано, на кілька хвилин, погасло світло. Цього вистачило суперникам, аби збити наш атакувальний наступ, змінити ситуацію на майданчику на свою користь і перемогти. Були й такі матчі, коли виривали вікторію на останніх секундах і відбирали очки у лідерів. Або протистояння з «Київською Руссю», коли Олег в ході останньої вирішив допомогти зрівняти рахунок, пішов вперед, але допустився помилки і гості забили необов’язковий м’яч.
Професіональну кар’єру Олег завершив у 39 (!) років і ще кілька сезонів виступав на аматорському рівні. Був переможцем і призером обласних змагань з футзалу і футболу. Став першим чемпіоном області з міні-футболу і тричі його називали кращим воротарем. Впевнено почувався і на всеукраїнських змаганнях серед ветеранів. У 42 роки став чемпіоном і володарем Кубка Сум, захищаючи ворота «Фрунзенця». У 17 матчах команда не зазнала жодної поразки. В цьому чимала заслуга Олега, якого було названо кращим гравцем фінального матчу. Олег входить до Символічної збірної і «П’ятірки зіркових гравців» сумського футзалу за 25 років.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України з футзалу 2010/2011. Перша ліга. «СумДУ» (Суми) – «ПЛАНЕТА-НУХТ» (Київ) -12:5. 11 березня 2010 р. Спорткомплекс СумДУ.
СКЛАД СумДУ: ХАВРЕНКО –к., Р.Острога, Чередник, Бурдюг, Колесник, Саєнко, Зеленський, Я.Пєсоцький, Павлюк, Карацюба, Литвиненко. Тренер: С. Пєсоцький,
Голи у сумчан забили: Карацюба – 4, Острога і Саєнко – по 2, Ожог, Бурдюг , Я.Пєсоцький і Колесник –пл1.
У складі киян виступав вихованець сумського футболу Віталій ЛІСНІЧЕНКО.
Чемпіонат області -2025
«Сухі» рахунки, «хет-трик» Максима ЗАВГОРОДНЬОГО і «баранки» «Колоса» С.
У черговому турі обласних перегонів зіграно 3-и матчі із 4-х календарних. Всі вони завершилися із сухими» рахунками.
КОМАНДИ групи А завершили програму 1-го кола. Після перемоги над «Аграрником-Авангардом (1:0), одноосібно лідирує «Україна», яка не втратила ще одного очка. Білопільців «дістав» «Нафтовик», гравці якого забили 2 «сухих» м’ячі у ворота северинівського «Колоса». У них – по 4 очки. На дні турнірної таблиці «северинівці», бомбардири яких на «сухому пайку».
У ГРУПІ Б відбувся один матч. У очній зустрічі лідерів «Колоса» і «Велетня» сильнішими були шосткинці – 3:0. Її героєм став Максим ЗАВГОРОДНІЙ –гравець збірної України із соккеру. Три м’ячі – на його рахунку. На це у нього пішло 50 хвилин. «Колос» вийшов уперед – 7 очок. Одним лідеру поступається «Велетень». Матч «Віталія» – СК «Конотоп» перенесено. У конотопців одне очко, жодного не взяли ще «Віталія» і ФК «Кролевець» .
Серед бомбардирів попереду Максим ЗАВГОРОДНІЙ, у якого 4 м’ячі.
5 липня – матчі чергових турів.
СК «Конотоп» – «Велетень», «Віталія» – ФК «Кролевець», «Аграрник-Авангард» – «Колос» С.
Цього дня – перший півфінальний матч розіграшу Кубка області: «Україна» – «Колос» (Шостка). Ще одну зустріч «Велетень» – «Нафтовик» суперники зіграють 12 липня.
Сторінки історії
Голи Михайла ФОМЕНКА у «Спартаку»
59 років тому (1966 р.) Михайло ФОМЕНКО дебютував у сумській команді майстрів «Спартак», яка виступала у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР.
ФОТО з АРХІВУ. Михайло ФОМЕНКО (вгорі – ліворуч) зі «спартаківцями».
ПЕРШОГО сезону він зіграв 5 матчів, а наступного року зайняв місце в основі.
Того сезону забив свої перші 5 голів. Лік їх відкрив 3 червня у домашній зустрічі з єнакіївським «Шахтарем» (7:1).
Наступні м’ячі забивав: 16 червня – харківському «Торпедо» (1:1),
14 серпня – авангардівцям Макіївки (3:2),
27 вересня – дзержинському «Старту» (1:1)
І 12 жовтня – севастопольській «Чайці», якій поступилися – 1:2.
Ще три голи Михайло надіслав у ворота суперників у 1969 році. Всі вони він забив удома:
8 червня – торпедівцям Харкова (4:0),
29 липня – горлівському «Шахтарю» (2:0)
і 27 вересня – «Авангарду» з Антрацита (2:1).
За 4 роки (1966 – 69) за «Спартак» Михайло провів 128 матчів. У складі команди став переможцем і срібним призером класу «Б» і бронзовим призером чемпіонату СРСР.
Потім були «Зоря», «Динамо», збірна СРСР і тренерство на чолі збірної України та багатьох команд.
«Ніколь» – футзальний знак області
Вже понад 20 років на арені ветеранського футзалу в області і в Україні сумська «Ніколь» Весь цей час нею опікується її граючий тренер Олександр ТКАЧЕНКО (футбольне псевдо Студент). Нашими «дідами» завойовано вже добрий десяток призів серед ветеранів різних вікових категорій.
Чергового успіху «нікольці» добилися весною цього року. Втни стали найсильнішими в Україні серед гравців 65+.
ФОТО З АРХІВУ. 2005 р. «Ніколь» – чемпіон України з футзалу серед ветеранів 45+.
НА ЦЬОМУ ЗНІМКУ «Ніколь» 20-річної давнини, що її гравці були ще молодими, красивими, швидкими і непереможними.
У 2003-у році у фінальному матчі ЧУ серед ветеранів 45+ сумчани поступилися одеському «Рішельє».
Через рік наші ветерани підкорюють чемпіонську вершину. У рідних стінах вони завершують свій виступ без жодної поразки: 6 матчів – 6 перемог за різниці м’ячів 27 – 9.
На груповому етапі опір чинив лише черкаський «Дніпро» у першому турі, якого здолали – 2:1. Далі «нікольці» розігралися і з іншими суперниками розправлялися без особливих проблем: 3:0 – над харківською «Співдружністю» і 9:2 – над львівською «Енергією».
У чвертьфіналі дербі із «Динамо – Вікторією». Напружена, цікава гра, в якій переміг досвід і майстерність гравців «Ніколі» – 5:3. Не було проблем у них у півфінальному поєдинку із житомирським «Комунальником» – більш, ніж впевнена вікторія – 7:3.
У фінлі сумчанам протистояла львівський «ТВД». То була гра рівних і гідних суперників, в якій спортивне щастя посміхнулося господарям. У середині першого тайму гості порушили правила – пенальті. Борис ШУРШИН влучним ударом відкрив рахунок, який не змінився до фінального свистка. «Ніколь» – ЧЕМПІОН України!
Добре захищав ворота Станіслав ТАРАНУШЕНКО, якого було названо кращим на його позиції. Кращим гравцем визнані: фінального матчу – Бориса ШУРШИНА , чемпіонату – Олександра ТКАЧЕНКА. До речі, він – кращий бомбардир чемпіонатів України, який першим забив 100 м’ячів. Призом «За відданість футболу» відзначено Анатолія ЄРМАКА. Старшим тренером нашої команди був Віталій ДАВИДЕНКО, начальником команди – Віктор КОРНІЄНКО.
Через рік (у 2005 р.) на чемпіонських перегонах у Маріуполі «Ніколі» дісталися срібні нагороди. Команда того складі – на знімку вгорі. Впізнаєте гравців!?.