“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 203.
У випуску:
— «Золотий» сезон воротаря.
— Чи легко бути дублером?
— Про мріяв Сергій БІЛОЗОР?
— Яка вартість наших гравців?
— Футбольна панорам 1965 року.
Особистість
Юрій ПРОХОРОВ: Найкращі роки у «Нафтовику»
Україна стала для нього четвертою країною, де продовжував свою кар’єру на професіональному рівні. До Охтирки 30-річний кіпер переїхав, маючи уже значний досвід виступів у чотирьох командах Таджицької і Узбецької РСР та РРФСР. Важко сказати скільки він там провів матчів за 10 років, бо статистики виступів за чотири роки за узбецький «Ходжанд» взагалі не зафіксовано. Тож на його рахунку 489 поєдинків. В Україні виходив на поле у 205 зустрічах. Найкращими були, за спогадами гравця, 8 років, проведені в охтирському «Нафтовику» (190 матчів).
ДЕБЮТУВАВ Юрій 35 років тому (26 червня 1990 р.) у матчі з «Прикарпаттям». Перший вихід вдався, зберіг ворота «сухими» (2:0). Допоміг команді вийти до фіналу розіграшу Кубка України, за який змагалися представники Другої ліги. Правда, за підсумками двох матчів поступилися «Поліссю».
А наступного сезону «Нафтовик» підкорив чемпіонську вершину, ставши переможцем останнього друголігового чемпіонату СРСР. Боротьба була запеклою, яку разом з охтирчанами вели «Прикарпаття», «Колос» і «Верес». І навіть поразка від останніх за 4 тури до фінішу не вибила «нафтовиків» з чемпіонської колії. У підсумку вони на 4 очки випередили «прикарпатців» і на 6 ще двох претендентів. Відмінну гру разом з гравцями продемонстрував і воротар. Вони видали 20-матчеву безпрограшну серію, в якій Юрій пропустив 10 м’ячів. Той сезон запам’ятався участю у 4-х матчах розіграшу Кубка СРСР , двома поразками від «Динамо» ( пропустив 8 м’ячів) і грою Олега САЛЕНКА та Юрія МОРОЗА, кожен з яких забив по 3 голи. У тому чемпіонському сезоні він провів 58 матчів, в яких попустив 48 м’ячів. У 30 зустрічах тримав ворота, як кажуть, на «замку», в яких гравці забили суперникам 45 голів.
В активі Юрія- дебют у Вищій лізі Першого незалежного весняного чемпіонату України – 1992. Зіграв 15 матчів, з них на «нуль» – 5. Знову засмутив Олег САЛЕНКО (0:1) і «хет-триком» відзначився Юрій ГРИЦИНА (1:3). Тричі діставалося від луганчанина Тімерлана ГУСЕЙНОВА (0:3 і 2:2). У розіграші КУ команда дійшла до чвертьфіналу, де поступилася «Металісту» – майбутньому фіналісту, в якому грав вчорашній охтирчанин Вадим КОЛЕСНИК. Дебют «Нафтовику» в елітному дивізіоні не вдався.
Наступного сезону він став бронзовим призером першолігових змагань.
Після Охтирки Юрій пограв ще у трьох командах, в т.ч. в краснопільському «Яворі», де провів 9 матчів.
Свою 20-річну кар’єру завершив у «Нафтовику», На той час йому було 37 років.
11 липня 66 років від Дня народження Юрія ПРОХОРОВА.
ФОТО з АРХІВУ.
1993р. Юрій ПРОХОРОВ (у верхньому ряду – третій ліворуч) у складі «Нафтовика».
Знай наших!
Олег ІВАНОВ: Був дублером у Лева ЯШИНА
Серед вихованців і уродженців конотопського футболу було кілька гравців, які заграли на високому рівні. Серед них, зокрема Олег ІВАНОВ. Народився він 12 липня 1948 року в місті залізничників. Футбольні університети проходив у московській школі «Динамо», а його кумиром був легендарний кіпер Лев Яшин.
ПЕРШИЙ успіх до юного воротаря прийшов у 17 років, коли він у складі юнацької команди став срібним призером Всесоюзних змагань серед вихованців груп підготовки при командах майстрів класів А і Б та спортклубів.
Його «Динамо» вийшло до фінальної групи, де за розподіл призових місць змагалися 4 команди. Після поразки від київського «Динамо» (0:2), москвичі втратили шанс поборотися за чемпіонське звання. Українці стали першими. Цікаві факти. На груповому етапі у москвичів була різниця м’ячів 7-1. Таку саму мали і кияни на фінальному етапі. У киян на відборі було співвідношення 5-3, і таке ж у їхніх суперників на заключному етапі. Тоді Олега було визнано кращим воротарем.
За рік він у складі молодіжної збірної команди СРСР Ю-19 впевнено зіграв на чемпіонаті Європи. Команда пройшла турнір без поразок: 3 перемоги і 2 нічиї. Фінальний матч із італійцями завершився без забитих м’ячів. Гравцям обох команд вручено золоті нагороди, бо тоді післяматчеві пенальті не пробивалися.
Олега включили до складу команди майстрів «Динамо». Він став дублером Лева ЯШИНА. Однак заграти в основі, не рахуючи 3-х матчів за 3-и роки і 59 – за дубль, так і не вдалося. Правда у 1967 році став володарем Кубка СРСР.
ФОТО з АРХІВУ.
1967 р. Матч дублерів «Динамо» – «Торпедо». У грі – Олег ІВАНОВ.
Олег Миколайович з юними вихованцями.
Зі спогадів Олега ІВАНОВА:
– Я замінив Лева Івановича вперше у 16 років. Грали зі СКА (Одеса). Рахунок уже 4:0. Соловйов (тренер) говорить» «Олег, міняй Лева!». Залишається хвилин 30 ще грати. Я не поспішаю. Хвилююся, ніяк не можу надіти рукавички. Як змінювати великого – хлопчина ще я. Хоча вже був уже в юнацькій збірні, зарплату в «дублі» отримував більше мами – 180 рублів. Уявляєш, 40 тисяч на трибуні. Вболівальники кричать: «Давай, Олег! Досить Діду грати!». Лев Іванович сів за воротами і в рукав покурює. Хвилин 5 граємо. Штрафний, метрів 30 до воріт. Ставлю стінку. Борис ПЕТРОВ (був такий спритний нападаючий у СКА) б’є. Думаю зараз красиво у стрибку спіймаю м’яч. Стрибаю, здається ловлю, але м’яч із рук залітає у верхній кут. Яшин: «Кулаком відбий, ідіот!». Як Філімонов від Шевченка пропустив. Розслабився. Думав уже спіймав. А футбол – відразу карає».
Юнак швидко зрозумів, що йому нічого надалі «ловити» у «Динамо», він перейшов до друголігового «Динамо» (Горький). На жаль невідомо скільки тут він провів матчів. Наступні 6 років він захищав ворота барнаульського «Динамо» і томського «Торпедо».
За 12 років Олег відіграв щонайменше 150 матчів. Кар’єру завершив у 28 років.
Згодом познайомився з міні-футболом. Працював начальником збірної СРСР, потім клубним тренером, очолював збірну Росії, яка стала срібним і бронзовим призером європейської першості.
Вітання
Сергій БІЛОЗОР: Мріяв зіграти за збірну України
За свою 17-річну кар’єру на професіональному рівні вихованець тренера сумської ДЮСШ «Фрунзенець» Олександра ДЯКОВА пограв у командах усіх ліг чемпіонату України.
15 липня один з найуспішніших гравців сумського футболу відзначає свій 46-й День народження.
ВПЕРШЕ про себе Сергій заявив на першому Різдвяному турнірі серед юнаків, коли йому було 13 років. У складі «Фрунзенця» став переможцем змагань і можна сказати, що сам обіграв у фінальному матчі ровесників шосткинського «Імпульса». Його три голи принесли сумчанам перемогу -4:2. Сергія було визнано кращим гравцем цієї вирішальної зустрічі. До речі, з того складу вийшли, як кажуть, у люди Сергій СТРАШНЕНКО, Романа СОВЕНКО і Дмитро БЕРМУДЕС. Вони з часом заявили себе на професіональному рівні.
А за три роки Сергій (йому було 16) дебютував у сумській команді майстрів «Агротехсервісу», яка виступала у Другій лізі ЧУ. В ній він відкрив лік своїм забитим м’ячам. Його він надіслав у домашньому матчі у ворота херсонського «Кристала», вивівши сумчан вперед (2:1), але у підсумку наші футболісти поступилися супернику (2:3).
У цей момент оперативно спрацювали тренери ФК «Черкаси», які перехопили перспективного гравця, прописавши його у себе . І, мабуть, не прогадали, бо за чотири сезони юнак не тільки зміцнів фізично, а й набув неабиякого досвіду і помітно додав у майстерності. Тут навчився вправно підключатися до атак, забивши 9 м’ячів. Для захисника це є хорошим набутком.
ФОТО з АРХІВУ. Сергій БІЛОЗОР у складі «Чорноморця».
Перспективного гравця згодом ми бачили у складах вищолігових команд «ЦСКА-Борисфен», «Арсеналі», «Чорноморці» і донецькому «Металурзі», в яких йому довелося пограти наступні сезони. Запам’ятався юнаку виступ у складі армійців у розіграші Кубка УЄФА, де провів 5 матчів, 100-й – на вищому рівні у «Чорноморці» і перший м’яч, який забив у 2000 році в Алчевську, де місцеву «Сталь» екзаменувало ЦСКА Михайла ФОМЕНКА. Виграли кияни (2:1). Після матчу гравці і Михайло Іванович привітали Сергія з успішним дебютом. Тренер потиснув руку і сказав: -Так тримати!
Серед знакових м’ячів, який забив у 2007 році у ворота «Динамо», виступаючи вже за «Металург». На останніх хвилинах непомітно підключився до атаки і зрівняв рахунок, але у компенсований час суперник забив переможний м’яч.
Сумські вболівальники запам’ятали і кубкову чвертьфінальну зустріч у Сумах «Спартак» з ЦСКА. Після перемог на «Динамо» і «Таврією» сумчани горіли великим бажанням вивести з розіграшу і киян. Але, схоже, перегоріли. Допоміг гостям і тренер, який сказав гравцям (це з коментаря Сергія): – Поле погане, тож зробіть так, щоб м’яч просто не падав донизу. Це було висловлено таким наказовим тоном, що відразу подіяло на гравців. Матч було виграно p переконливим рахунком ( 4:1)..
Кар’еру Сергій завершував в одеському СКА Йому було 33 роки, міг ще пару-трійку сезонів пограти, але нагадала про себе травма. Але ще кілька сезонів побігав за місцеву аматорському команду.
Загалом доробок вихованця сумського футболу склав 347 матчів, в яких він забив 23 м’ячі. Успішно виступав за молодіжну збірну. Коли грав в «Арсеналі», ходили розмови, що Сергій у розширеному списку кандидатів до збірної України, але його так ніхто і не викликав. А йому так хотілося зіграти за головну команду країни. Це він вважає головна прогалина у його кар’єрі.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України- 2000/2001. ½ фіналу. ЦСКА (Київ) – «ДНІПРО» (Дніпропетровськ) – 3:1 (0:0) дод. час. 11 квітня 2001 р. Стадіон ЦСК ВСУ. 7 000 глядачів.
ЦСКА: Рева, Ревут, Мікадзе, Мальцев, Кирлик, БІЛОЗОР, Ткаченко, Монарьов (Поляруш, 99), Закарлюка (Алексеєнко, 75), Косирін (Костишин , 80), Волосянко .Тренер: М.Фоменко.
«ДНІПРО»: Медін, Поклонський , Шершун, Козар (Валяєв , 91), Єзерський , Грицай, Зубченко, Максимюк, Коновалов , Полтавец ь (Співак , 75), Мазяр (Головко , 70).Тренер: М.Федоренко .
Голи: БІЛОЗОР (94), Монарьов (96), Валяєв(97), Костишин (104).
Попередження: Шершун (71).
У складі «Дніпра» у цьому матчі грав вихованець шосткинського футболу Андрій СПІВАК.
Турніри
Кубок Бориса ШУРШИНА зібрав друзів
Друзі легендарного футболіста, який є рекордсменом в Україні за кількістю зіграних матчів (понад 800), зібралися разом, аби розіграти його кубок.
ПРИЇХАЛИ, зокрема одноклубники з Охтирки (Василь ЄРМАК і Валерій ДУШКОВ), Харкова (Олександр ЛУГАНСЬКИЙ і Сергій ХРАПАЧ), Тростянця (Юрій СЛАБОСПИЦЬКИЙ), Ворожби (Андрій ДРУЖЧЕНКО).
Розділившись на дві команди, друзі провели дружнє і цікаве футзальне дійство. Було все: і швидкі комбінації, і «провали», і добротна гра (не дивлячись на рахунок) воротарів. Свій м’яч забив і Борис ШУРШИН – винуватець торжества. А от реалізувати пенальті не вдалося. Воротар суперників Юрій СЛАБОСПИЦЬКИЙ парирував м’яч після його удару. Зустріч завершилася перемогою команди Бориса ШУРШИНА – 7:6.
На згадку тренер «Ніколі» Олександр ТКАЧЕНКО вручив Михайловичу (так по-дружньому і знак поваги називають Шуршина) футболку.
Слово про колегу.
Валерій ДУШКОВ (екс-тренер команди майстрів «Нафтовик»:
– Борис Михайлович – унікальний футболіст, якщо можна так сказати – продукт дворового футболу. З поміж інших вирізнявся майстерним володінням м’яча, був своєрідним мотором команди, не цурався чорнової роботи. Його ККД сягав 90 відсотків. І в тому, що «Нафтовик» став переможцем друголігового чемпіонату СРСР, без сумніву, його вагомий внесок. Він серед кращих бомбардирів ліги. Як показала сьогоднішня зустріч, Михайлович у хорошій спортивній формі, а його футбольному довголіттю можна лише по-доброму позаздрити.
Юрій БЄЛАН – директор обласної ДЮСШ:
– З Борисом Михайловичем навчалися в одній школі, він був на рік старшим. Був затятим спортсменом-багатоверстатником – одним з найкращих легкоатлетів, виділявся в ігрових видах. Разом з ним грали за команду школи з баскетболу. А ще був рекордсменом з розбирання і збирання АК. У 15 років вже грав за дорослу міську команду «Локомотив» на першість області футболу. Був помітним на полі, запам’яталися його потужні удари.
Андрій ДРУЖЧЕНКО – міський голова Ворожби:
– Для нас, школярів, Борис Михайлович був кумиром, кожен мріяв так грати і виступати на такому рівні. Давно хотів з ним познайомитися і поспілкуватися. Неймовірно цікава особистість. Я вдячний, що запросили взяти участь у цій зустрічі і щасливий, що пограв поруч з нашим славним земляком. Після Перемоги проведемо турнір на його малій батьківщині.
Олександр ТКАЧЕНКО – граючий тренер команди ветеранів «Ніколь», організатор цього матчу:
– З першого дня – а це вже майже чверть століття – грає Борис Михайлович у нашій команді. І чого ми досягли – теж його заслуга. А це – 8 чемпіонський перемог і 5 кубкових вершин у різних вікових категоріях. Як він говорить, буде грати, доки не зітруться коліна. У футболі все його життя. У наших планах – продовжувати колекціонувати перемоги і провести у Ворожбі матч між школами, в яких ми з Борисом Михайловичем навчалися. Щоб учні зустрілися з своїм славним земляком, який прославив їхнє місто. І отримали від нього майстер-клас.
Слово від Бориса ШУРШИНА – майстра спорту СРСР:
– Я вдячний всім, хто відгукнувся і взяв участь у цій зустрічі. Приємно було знову зустрітися з друзями, з якими свого часу виступав у «Нафтовику», а наразі – у команді «Ніколь». А ще приємніше було поспілкуватися у третьому таймі, згадати роки нашої далекої уже футбольної юності.
НА ЗНІМКАХ:
«золоте тріо» охтирського «Нафтовика» – Василь ЄРМАК (екс-капітан команди), Валерій ДУШКОВ (екс-тренер) і Борис ШУРШИН.
З друзями фото на пам’ять.
Ринок
Яка вартість наших земляків?
Футбольний портал Трансфермаркт оприлюднив ринкову вартість футболістів на сезон 2025/2026. Ось як він оцінив вихованців сумського футболу, які грають у командах Прем’єр-ліги у ЧУ.
НАРАЗІ їх троє, не рахуючи воротаря «Динамо» Дениса ІГНАТЕНКА, який рік уже «поза грою», та Антона ЦАРЕНКА – він знову в оренді.
Денис АНТЮХ («Металіст-1925») – ринкова вартість 600 000 євро,
Владислав ШАРАЙ («Верес») – 400 000,
Сергій СУХАНОВ («Оболонь») – 350 000 євро.
Антон ЦАРЕНКО. «Динамо» продовжило його оренду з гданською «Лехією». Ринкова вартість гравця – 500 000 євро.
Вартість Дениса ІГНАТЕНКА не вказується, бо він минулий сезон перебував поза грою. Як кажуть, і не дають грати і не відпускають. І надій, що він буде грати відверто мало
Цікаво знати
1965 рік в історії сумського футболу.
Якими подіями був позначений футбольний сезон в області 60 років тому?
ГОЛОВНИЙ тренер сумської команди майстрів «Спартак» Дмитро ІВАНОВ, підбиваючи підсумки виступу у 1964 році, сказав: – Причини нестабільного виступу – відсутність стабільного складу і повноцінного резерву та досить часта зміна тренерів. Тепер ми вирішили раз назавжди покінчити з нестабільністю і виступити на рівні кращих команд.
У регулярному чемпіонаті сумчани посіли 15-е місце, набравши у 30 матчах 20 очок. У турнірі за 31-36 місця виступ завершили на 34-у. Пробуємо воротаря Володимира РЕШЕТНИКОВА, захисника Олега ПИЛИПЕНКА, півзахисників Євгена ХАРЛУКОВА і Миколу ЗАКАЄВА, а також нападника Леоніда КОСОЛАПОВА.
КУБОК СРСР. Зона 1 (УРСР). 1/8 фіналу. «ЧАЙКА» (Балаклава) – «СПАРТАК» (Суми) – 1:0.
ПРИЗ відкриття сезону розіграли серед 16 команд Сумського машинобудівного заводу імені Фрунзе. У фіналі зустрілися гравці 4-го модельного і 4-го котельного цехів. Основний час – 1:1, додатковий – 0:0, перша серія пенальті- 2:2, другу виграти котельники.
КУБОК Дружби колективів ДСТ «Авангард» і «Колгоспник» виграли степанівці – футболісти колгоспу імені Жданова Сумського району.
У ЧЕМПІОНАТІ області у Першій групі виступало 14 команда, у Другій – 12, які представляли 16 населених пунктів. Від Сум і Шостки грали по 4 команди, Ромен і Конотопа – по 3, Охтирки – 2. Рекордний рахунок «Авангард» (Шостка) – «Екран» (Шостка) – 0:13.
Призерами стали: по Першій групі – «Екран» – 38 очок, «САТУ» (Суми) – 37, «Шахтар» (Конотоп) – 36. По Другій – «Торпедо» (Суми) – 33 очки, «Нафтовик» (Охтирка) -32 і «Авангард» (Свіса) – 30.
КУБОК області. Фінал. «ХІМІК» (Шостка) – «ШАХТАР» (Конотоп) – 0:7.
У КОТОТОПІ провели турнір 4-х міст. Перемогли шосткинці, виступивши без поразок. Наступні місця посіли футболісти Сум, Конотопа і Ромен.
10 ЮНАЦЬКИХ команд Ромен розіграли приз «Шкіряного м’яча». Найкраще ази футбольної арифметики засвоїли хлопці з вулиці Урицького.
ФУТБОЛІСТИ цеху двоокису титану виграли першість Сумського хімкомбінату серед 8 команд. Кубок дістався представникам електроцеху, які у фіналі перемогли гравців сірчанокислотного – 3:1.
КОНОТОПСЬКИЙ «Шахтар» взяв участь у чемпіонаті України серед команд, які стали переможцями перших кіл обласних змагань. «Шахтар» – Харків – 0:0, 0:1, – Кременчук – 0:2,1:2.
9 КОМАНД цехів і відділів змагалися у чемпіонаті Сумського заводу електронних мікроскопів і електроавтоматики. Перемогли представники каркасно-штампувального цеху.
У БУРИНІ пройшла фінальна пулька першості облради ДСТ «Колгоспник». ЇЇ виграли футболісти Сумського ремзаводу, випередивши призерів – команди недригайлівської «Сільгосптехніки» і колгоспу «Червоний Жовтень» Конотопського району.
ТРІЙКУ призерів першості області серед команд цукрових підприємств склали: футболісти Буринського цукрозаводу (26 очок), Угроїдського цукрокомбінату (20) і Мезенівського цукрозаводу (18).
ТОВАРИСЬКА зустріч. «СПАРТАК» (Суми) – «ДИНАМО» (Москва, клубна команда) – 3:2.
У ЧЕМПІОНАТІ області серед юнаків виступали 11 команд. Вигравши усі 10 матчів, чемпіоном став шосткинський «Екран» (20 очок). Срібло у збірної Ромен (14), бронза – у юнаків роменського «Електрона» (13). Грали 3 команди з Шостки, по 2 – з Ромен Конотопа, по одній – з Білопілля, Кролевця, Лебедина і Глухова.
4 КОМАНДИ розіграли у Ромнах Кубок обкому комсомолу. Його здобули господарі, випередивши конотопців, шосткинців і сумчан.
КУБОК Конотопського міському комсомолу дістався «Шахтарю», який у фіналі здолав «Локомотив».
ЗУСТРІЧ 3-х команд, що пройшла у Кролевці, виграли футболісти місцевого заводу «Метал», обійшовши команди з Горлівки і Чернігівської області.
РБІГРАВШИ у фіналі охтирський «Нафтовик» (1:0), Кубком обкому комсомолу заволоділи команда Кролевецького району.
В ОХТИРЦІ відбулася першість України Центральної ради ДСТ «Колгоспник» серед сільських колективів.Перемоглв команда «Міжколгоспбуду» з Київської області. Двома очками їй поступилися футболісти Сумського ремзаводу.
ВОЛОДАРЕМ Кубка облради ДСТ «Авангард» серед цукрових підприємств стали футболісти Сумського рафінадного заводу, які у фіналі перемогли команду Грязнянського цукрокомбінату -3:1.
У ЧЕМПІОНАТ СРСР серед команд майстрів класу «Б» сумський «Спартак» посів 7 місце.