“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 206.
У випуску:
—Володимир ЛЮТЕНКО повернувся додому!
—ГАРІНЧА розпочинав грати в Сумах.
—Вітання ветеранам футболу.
—Хто народився в серпня?
— Кому дістанеться Кубок області?
Подія
Дочекалися. Я – повернувся!
Футбольна спільнота області нарешті дочекалася свого героя. З неволі нарешті повернувся екс-гравець краснопільського «Явора» і капітан збірної команди сумських прикордонників Володимир ЛЮТЕНКО.
З ЦІЄЮ радісною новиною поділилася його донька Оксана, яка неодноразово виходила на акції нагадування разом з рідними інших військовополонених РФ. В соцмережах вона розповіла, що батько був для неї прикладом мужності. А вдома Володимира очікує маленький онучок, про якого свого часу він мріяв і з яким зустрінеться вперше. Останній раз батько й донька спілкувалися телефоном близько 22.00 напередодні повномасштабного вторгнення росіян.
…23 лютого Володимир разом з іншими прикордонниками міжнародного автомобільного пункту пропуску «Бачівськ» заступив на службу й мав помінятися наступного дня о 9 ранку. Але він опинився в російському полоні..
Процес обміну прикордонників розтягнувся. Більше трьох років Володимир перебував у полоні. Він лишався єдиним бранцем із тієї рокової зміни. Його пʼятьох побратимів звільнили наприкінці травня у межах обміну 1000 на 1000.
Наразі Володимир перебуває в Києві і проходить період реабілітації.
Мужнього чоловіка в телефонній розмові привітав із звільненням екс-президент ФК «Явір» Володимир САЄНКО. Він гордиться Володимиром та іншими героями , які мужньо витримали усі випробування долею, не зламалися. Вони справжні патріоти України.
Володимир Данилович, як і всі ми, очікує на зустріч з Володимиром ЛЮТЕНКОМ і бажає йому та іншим героям, які пройшли нелегкі випробування, якнайскоріше відновитися, набратися сил і обійняти своїх рідних.
«Їм Не Вдалося Його Зламати!» – написала в Інтернеті Оксана. -Він чекає зустрічі з усіма рідними і друзями. У мене телефон червоний, мабуть, рік буде тепер з усіма зустрічатися. Всі дуже чекали мого татка!»
«Привіт, моя любима дочечка, я повернувся», – такими були перші слова Володимира, які почула Оксана у перші години його перебування на рідній землі.
Пам’ять
Віктор ЄРЬОМЕНКО: Перший чемпіон , перший майстер спорту СРСР.
65 років тому разом з сумською командою майстрів «Авангард» дебютував у класі «Б» Української зони чемпоінату СРСР. Він став перший сумчанином, який у складі запорізького «Металурга» виграв звання чемпіона України у Другій лізі класу «А», отримав звання «Майстра спорту СРСР», провів кілька матчів за збірну УРСР. Міг заграти у київському Динамо», але вирішив не випробовувати долю і залишив його. Він був кумиром вболівальників, які азивали його просто Єрьома або Пента. А коли отримував м’яч стадіон вибухав: «Гарінча, давай!». За 14 років наш земляк провів 498 матчів і забив 95 м’ячів.
1 серпня – 82 роки від Дня народження Віктора ЄРЬОМЕНКА.
ФОТО з АРХІВУ.
3 квітня 1968 року. Матч Кубка СРСР . “Металург» (Запоріжжя) – «Дніпро» (Дніпропетровськ) -3:0. Прапор змагань піднімають капітани команд Борис ДАНОВСЬКИЙ і Віктор ЄРЬОМЕНКО (праворуч).
1960-1963 рр. «АВАНГАРД» (Суми). 86 матчів – 20 м’ячів.
У ДЕБЮТНІЙ зустрічі, яку сумчани виграли у Сімферополі у своїх одноклубників (2:1), 17-річний вихованець сумської ДЮСШ замінив Аркадія ШУЛЬМАНА. Того сезону прові 7 матчів.
А наступний вже став бенефісом молодого гравця, якого тренери із захисту перевели в напад. На цій позиції він продемонстрував свої найкращі бомбардирські якості, забивши у 37 матчах 14 м’ячів. Завдяки двом рятівним голам Віктора, сумчани з перемоги дебютували у розіграші Кубка СРСР. За підсумками двох матчів із криворізьким «Гірником» (2:2 і 3:2) вони вийшли до наступного етапу. А після того, як 20-річний нападник видав гру у Полтаві з «Колгоспником» і в Запоріжжі з «Металургом», на нього звернули увагу запорізькі тренери і згодом взяли в команду.
1963 – 1973 рр. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя). 382 матчі – 72 м’ячі.
Разом з ЄРЬОМЕНКОМ запросили Володимира БОЙЧЕНКА і Анатолія ШЕВКАЛЕНКА. Залишився лише Віктор.
Більшість матчів він провів з капітанською пов’язкою. Стримати його було практично неможливо. Ось чому з легкої руки любителів футболу отримав ще одне ім’я -Гарінча.
Із спогадів гравця «Металурга» Олександра ТОМАХА: – За своїм характером Віктор був природженим лідером. Він чудово бачив поле, видавав гості передачі, володів серйозними бомбардирськими якостями. Поруч з Віктором я грав майже 5 років, але такого різнобічного гравця не зустрічав.
Жаль, що інколи Віктор вдавася до порушень спортивного режиму. Одного разу його дискаліфікували на рік умовно, а інакше «Металург» не став би вп’яте чемпіоном іі не вийшов би до Першої ліги.
«Усі гравці діяли з максимальною віддачею. Та все ж відзначимо ветеранів команди, зокрема капітана команди Віктор ЄРЬОМЕНКА – головного стратега та організатора атакуючих дій» (Довідник-календар «Футбол-71»).
1964 р. «ДИНАМО» (Київ). Дубль. 18 матчів – 3 м’ячі. Кубок СРСР. 2 матчі.
У «Динамо» Віктор довго не затримався. Він добре розумів, що потрапити в основу буде важко, бо тоді у команді вирізнявся грою його тезка Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ із Запоріжжя. А чекати своєї черги юнака не влатовувало. І він повернувся в «Металург», з яким згодом завоював звання чемпіона України і взяв участь у товариських матчах збірної України з командами країн Північної Африки.
У 30 років Віктор завершив свою кар’єру. Мав запрошення з «Дніпра» і «Шахтаря», але відмовив. Працював тренером. В останні роки тяжко хворів, залишившись наодинці зі своїми проблемамиі. На 58 році життя (1 вересня 2000 року) наш земляк відійшов у вічність.
Віктор ЄРЬОМЕНКО на 5 місці у ТОП-50 гравців «Металурга» за всю його історію і входить до Символічної збірної сумської команди «Авангард»/«Спартак» класу «Б».
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат СРСР. 1962 р. Клас «Б». «АВАНГАРД» (Суми) – «АВАНГАРД» (Краматорськ) -8:2. 17 червня.
Склад «АВАНГАРДА» (Скми): Астафьєв (Шевкаленко), Чавчанідзе, Шульман, Луговий, Аверченко, Бойченко, Сєдов, Кузнецов, ЄРЬОМЕНКО, Орлов, Воєводін.
Голи: Воєводін, Чавчанідзе і Шульман забили по 2 м’ячі, ЄРЬОМЕНКО і Орлов – по одному. У суперників 2 голи на рахунку Дриголи.
Вітання
Богдан ЄСИП: «Нафтовик» – у моєму серці
2 серпня Богдан Борисович відзначає свій 47-й День народження.
ВІН – легендарний гравець українського футболу. Його кар’єра на професіональному рівні тривала 19 сезонів. Виступав у командах усіх ліг ЧУ, зігравши 632 матчі. За результативністю (101) м’яч – на третьому місці серед бомбардирів Першої ліги. Ювілейний Сотий гол забив у ворота охтирського «Нафтовика», а 400-й матч провів проти ПФК «Суми», виступаючи вже за донецький «Олімпік».
10 сезонів, які відіграв за «Нафтовик», були найкращими у його кар’єрі. Він став його рекордсменом – 287 матчів і 80 м’ячів. «Ударними» були чотири сезони, коли у 125 зустрічах надіслав у ворота суперників 56 голів.
Усіх досягнень, окрім виграшу Кубка Співдружності у складі київського «Динамо», добився у Першій лізі. Був чемпіоном, двічі срібним і бронзовим призером, у сезоні 2005/2006 виграв змагання кращого бомбардира і його назвали найкращим футболістом.
Кар’єру завершив у 36 років, але ще 10 сезонів продовжив себе у футболі, виступаючи за аматорські команди, зокрема – роменський «Агробізнес-ТСК», «Україну» з Токарів, городян Тростянця та ін..
У 43 разом із сином Максимом зіграв в одному матчі за друголіговий ФК «Тростянець».
Із інтерв”ю з Богданом ЄСИПОМ.
-Який із проведених матчів найбільше врізався в пам’ять?
– Залишилося багато хороших пам’ятних матчів. Наприклад, у першій лізі у складі «Нафтовика» я зробив хет-трик у Охтирці в поєдинку з «Волинню». (див. Матчі з історії). Знаменним стала зустріч, коли, виступаючи за «Олімпік», де забив 100-й м’яч у першій лізі. І, уявляєте, не комусь, а саме «Нафтовику». Вболівальники «Нафтовика», за який я довгий час виступав, вітали після гри. Спасибі їм за це. Було, чого гріха таїти, приємно. Окрім цієї пам’ятної зустрічі, булла ще маса матчів, коли забивав переможні м’ячі на останніх хвилинах.
– Не шкодуєте, що вся кар’єра пройшла практично у першолігових командах?
– Так, справді, більшу частину своєї кар’єри я провів у першій лізі. Але я не шкодую про це. Як кажуть, маємо те, що маємо. Були пропозиції свого часу з команд прем’єр-ліги. Може, у чомусь я не підійшов. З іншого боку, знаю тепер уже, що мене свого часу не ставили до відома про те, що той чи інший клуб вищого дивізіону був у мені зацікавлений.
– А можна зараз озвучити, хто до вас у різний час виявляв інтерес?
– Знаю, що у своїх лавах мене хотіли бачити «Металіст», «Карпати», запорізький «Металург», «Ворскла». Чув, що колись мною цікавився і донецький «Металург». Але що вже зараз про це говорити…
– Напевне, «Нафтовик» залишив у душі найяскравіші спогади?
– Так. Це команда, яка назавжди залишиться в моєму серці. Я з «Нафтовиком» домігся багато чого, ми з моїми колишніми партнерами по команді подарували місцевим уболівальникам незабутні емоції. Постійно були в лідерах першого ешелону, навіть і в прем’єр-лігу виходили. До речі, той сезон серед найкращих колективів країни провели вдало, але щоби залишитися в прем’єр-лізі нам не вистачило одного очка.
– За свою кар’єру ви поміняли чимало команд. Чому, крім «Нафтовика», не змогли десь закріпитися надовго?
– У «Нафтовик» їхав на правах оренди з київського «Динамо». В Охтирці ніколи не укладали довгострокових контрактів. Підписував угоду, в основному, на рік. Потім продовжував. Мене все влаштовувало. Напевне, й керівництво «Нафтовика» влаштовувала моя гра. Тобто, все це було взаємно. Так і затримався надовго в Охтирці.
– Якщо не секрет, чого вам не вистачило, аби заграти в основі «Динамо»?
-Я потрапив у той час, коли з «Динамо» працював Валерій Лобановський, і в команді були зібрані дуже сильні футболісти. Можливо, за два-три роки, коли хлопців розкупили, я б і заграв. Але в моєму випадку пробитися в основу було нереально. Не можу сказати, що я не витримав конкуренції, але, відверто, у складі були виконавці сильніші за мене.
. Я ніколи не думав, що гратиму нападником. Вперше на цій позиції виступив у «Нафтовику», коли мені було 24 роки. Скажу відверто, мені подобалося забивати і приносити людям радість. Я радий, що доля мене звела з великими тренерами, а грав з хорошими футболістами. Все склалося, дякуючи Богові, успішно і я ні про що не шкодую!
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2012/2013. Перша ліга. Ф К «СУМИ»- «АРСЕНАЛ-КИЇВЩИНА» (Біла Церква) – 3:1. 30 березня 2013 р. Стадіон « Ювілейний». 5550 глядачів. 4-й арбітр: В. Кисельов (Суми).
ФК «СУМИ»: Бабак, Бугайов, Мельник, Петрович, Камерцель ( Лещук, 61), Рибковський, Снитко – к. (Пукась, 46), Масалов, Даудов, ЄСИП ( Лебеденко, 66), Коваленко ( Мельник, 46).
«АРСЕНАЛ-КИЇВЩИНА»: Марущак – к, Рафальський, Лебединець, Шаповал, Менжега ( Степанков, 46), Спичка, Проневич (Крилюк, 59), Лобцов, Морозов ( Булкін, 46), Глушко, Петрук (Махно, 57)
Голи: ЄСИП (29, 45, 56), Рафальський (40).
Микола ЛЕБІДЬ: Хоч малий, але коштовний
Це народне прислів’я найбільше підходить до його характеристики як гравця. Він запам’ятався сумським вболівальникам своєю виразною грою за команди обласного центру у ЧУ з футзалу. Невеликого зросту юнак відзначався неабиякою працездатністю на майданчику. Як кажуть у народі – Хоч малий, але коштовний.
2 серпня йому виповнюється 42 роки.
ФОТО з АРХІВУ.
2009 р. Команда «СумДУ» – срібний призер чемпіонату Європи серед студентів. Микола ЛЕБІДЬ у нижньому ряду – крайній праворуч.
-МИКОЛА займався у групі Костянтина ЗІНОВЬЄВА разом з Олегом ГУСЄВИМ, вони були найкращими нападниками ,- згадує Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ – старший, який свого часу опікувався командами «Колос» і «Сумигаз», що виступали у вищоліговому чемпіонаті України з футзалу. – Обоє успішно грали за «Зміну» у чемпіонаті ДЮФЛ України. Якщо Олег залишився у футболі, то Микола обрав футзал. І в ньому він показав себе вправним виконавцем. Вирізнявся змістовною грою, віртуозно працював з м’ячем, як кажуть, був «пахарем» на майданчику і регулярно забивав. .
Микола більш відомий своїми виступами за сумські команди. Після «Сумигазу» (83 матчі – 37 голів), який після 8-и сезонів канув у Лету, став грати за «СумДУ» ( виступав під різними назвами). З ним добився значних успіхів у студентських змаганнях.
2005 р. Чемпіон України серед ВНЗ.
У фінальному матчі з «ДДФА» (Дніпропетровськ) відзначився влучним ударом в основний час (2:2) і в серії післяматчевих пенальті. Забивши 6 м’ячів, став ще й кращим бомбардиром чемпіонату.
2006 р. Чемпіонат України. «Енергія» (Львів) – «Універ-Автомар» – 3:5.
За рахунку 3:3 Микола зі своєї половини майданчика перекинув м’яч через воротаря господарів, а на останній хвилині підбив підсумок зустрічі, забивши м’яч у порожні ворота.
2007 р. Чемпіонат України. «Тайм» (Львів) – «Універ-Автомар» – 2:4.
Злам у грі вніс ЛЕБІДЬ. На початку другого тайму він зрівняв рахунок, а незадовго до фінального свистка закріпив перевагу гостей.
2007 р. Чемпіонат Європи серед студентів.
У зустрічі за «бронзу» сумчани зазнали невдачі від команди із Сербії (6:8).
2008 р. Чемпіонат України серед ВНЗ. Матч за 3-є місце. «СумДУ» – «МЕГУ» (Рівне) – 4:4. Микола забив четвертий м’яч і вивів сумчан уперед (4:3), однак суперник врятувався від поразки. В серії післяматчевих пенальті спортивне щастя посміхнулося сумчанам.
2008 р. Чемпіонат України. Вища ліга. «Універ-Автомар» – «Енергія» (Львів) – 4:0.
Перша вікторія за останні 2,5 місяця. Переможний заспів зробив Микола ЛЕБІДЬ, успіх закріпили партнери по команді. Відзначився голом і воротар Олег ХАВРЕНКО.
2009 р. «СумДУ» став срібним призером чемпіонату Європи серед студентів.
У фінальному матч наші хлопці поступилися іспанцям – 3:4.
За команду «СумДУ» на професіональному рівні Микола провів 103 матчі і забив 27 м’ячів. Були у його кар’єрі ще виступи за чернігівську «Енергію» і «Єнакієвець» з Єнакієвого. Загальний доробок гравця – 226 матчів і 74 голи.
Олег ЧКАНА: 17 років з «Електроном»
40 років тому екс-капітан роменського «Електрона» увійшов до списку 22-х кращих футболістів області. 3 серпня Олег Юрійович, який входить до рейтингу «40 гвардійців «Електрона» відзначає свій 72-й День народження.
СВОГО часу він міг заграти на професіональному рівні у сумському «Фрунзенці», який виступав у Другій лізі чемпіонату СРСР. Його, Євген ЧИЖИКА і Володимира ЦВЄТКОВА – вихованців тренера Віктора ГРЕЧАНОГО -запросили на перегляд до збірної області у матчах розіграші Кубка Дружби між командами майстрів Сум і Курська. Тоді сумчани виграли – 5:0 і 1:0. Кожен з роменчан забили по м’ячу. «Фрунзенцю» підійшов лише Євген, іншим дали відбій, мовляв бракує бійцівського характеру і досвіду. Згодом Євген заявив про себе на вищому рівні, став першим майстром спорту СРСР серед вихованців роменського футболу. Міг повторити шлях свого земляка і Олег ЧКАНА, але мати 4-х гравців з Ромен тоді тренери не ризикнули.
Після невдалого випробування юнаки повернулися додому і впродовж майже 20 років грали за «Електрон», були його лідерами і улюбленцями місцевих вболівальників. 8 років Олег виходив на поле з капітанською пов’язкою, відзначався надійністю і впевненістю. І в тому, що роменчани задавали тон в обласних змаганнях у 90-х роках минулого століття, заслуга центрального захисника. Він завжди був прикладом для молодших колег, як грати, як обирати позицію, як підключатися до атак, що сам часто практикував. Як приміром, у 1986 році у матчі з путивльським «Партизаном» ((5:0). Він двічі організував результативні передачі після яких нападники засмутили суперників. Того року роменчани довго лідирували, але змазали кінцівку чемпіонату і втратили чемпіонське звання.
Радував своєю грою «Електрон», коли став бронзовим призером. Як ніколи, тоді надійно грала лінія оборони, яку очолював Олег ЧКАНА. Він підстраховував своїх партнерів, довгими передачами розпочинав наступ команди, а при нагоді і сам поспішав до воріт суперників, аби забити свій черговий м’яч. Тоді відзначився у зустрічах із сумськими командами «Хімік» (10:4) і «Фрунзенець» (4:2). За підсумками 1985 року Олега ЧКАНУ і Геннадія СОКОЛОВА було включено до списку 22-х кращих футболістів області.
ФОТО з АРХІВУ.
1976 р. Олег ЧКАНА ( у нижньому ряду – третій ліворуч) у складі «Електрона».
Згадує тренер «Електрона» Олександр КВАША: – Олег був справжнім капітаном, лідером команди, а ще – інтелігентним гравцем. Він в чомусь був схожим манерою на Сергія БАЛТАЧУ, який грав спокійно і розсудливо на позиції «чистильника», не напружував своїх партнерів. Вчасно підказував і допомагав їм виходити із скрутних ситуацій. А ще міг, як кажуть, «читати» гру. Пригадав. В один із сезонів впродовж трьох матчів поспіль Олег не допустив жодної помилки, відіграв на «відмінно». Хоча рідко підключався до атак, а свої кілька м’ячі забив з пенальті.
Тричі Олег ставав призером чемпіонатів області. У 1976 році «Електрон» підкорив футбольний Еверест, через 10 років до останнього вів боротьбу за чемпіонство, але поступившись у принциповій зустрічі сумському «Автомобілісту».. А за рік – роменчани виграли бронзові медалі. Двічі команда з берегів Сули була фіналістом розіграшу обласного Кубка. За свою кар’єру Олег провів 540 матчів.
Серед численних фотографій, які нагадують Олегу Юрійовичу про футбольну юність, об’єктив фотоапарата зафіксував епізод, де Олег веде боротьбу з Володимиром МУНТЯНОМ. Було це 40 років тому – 19 травня 1985 р., коли до Ромен на товариську зустріч завітали зіркові ветерани «Динамо» – Йожеф САБО, Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, Андрій БІБА, Володимир ТРОШКІН та ін.. Довго рахунок тримався на нульовій позначці. Але досвід і майстерність взяли гору, динамівці забили два м’ячі. Не пам’ятаю хтось із гостей сказав: – Якби Олегу було 18, то міг би стати динамівцем. Але на той час йому було вже за 30.
Якби не травма, Олег міг ще пограти. Але довелося , як кажуть, переходити в команду ветеранів, У 43 роки став бронзовим призером чемпіонату Ромен з міні-футболу.
Календар
У серпня народилися…
1 серпня 1943 р. – Віктор ЄРЬОМЕНКО.
2 серпня 1978 р. – Богдан ЄСИП.
2 серпня 1983 р. – Микола ЛЕБІДЬ.
3 серпня 1963 р. – Олег ЧКАНА.
5 серпня 1939 р. – Микола АСТАФЬЄВ.
5 серпня 1970 р. – Віктор ІВАНЕНКО.
5 серпня 1974 р. – Олег ПЕСТРЯКОВ.
6 серпня 1957 р. – Олександр ТКАЧЕНКО.
7 серпня 1976 р. – Сергій ЗБОРИК.
9 серпня 1975 р. – Сергій ТКАЧЕНКО.
10 серпня 1937 р. – Андрій БІБА.
10 серпня 1977 р. – Дмитро КРИСАНОВ.
11 серпня 1980 р. – Дмитро БЕРМУДЕС.
18 серпня 1947 р. – Микола РОДЧЕНКО.
18 серпня 1947 р.- Володимир ВАЩЕНКО.
18 серпня 1952 р. –Леонід НІКОЛЕНКО.
18 серпня 1978 р. – Максим КАЛУГІН.
19 серпня 1974 р. – Сергій НОРА.
21 серпня 1993 р. – Євген ЗМИСЛЯ.
22 серпня 1996р. – Богдан ДУШИН.
22 серпня 1983 р. – Марина СТРІЛЕЦЬКА.
23 серпня 1971 р. – Тарас ГРЕБЕНЮК.
24 серпня 1962 р.- Сергій СУХАРЄВ.
25 серпня 1992 р. – Дмитро БОГАЧОВ.
26 серпня 1958 р. – Леонід СУГИРІЙ.
29 серпня 1939 р. – Віталій НОМОФІЛОВ.
31 серпня 1951 р. – Сергій ПАВЛЕНКО.
Прогнози
Хто виграє Кубок області- 2025?
6 серпня відбудеться фінальний матч розіграшу Кубка області . Вперше у вирішальному матчі зустрінуться охтирський «Нафтовик» і «Україна» з Токарів Сумського району.
ДЛЯ футболістів з берегів Ворскли це буде вже 13-й фінал. У попередніх розіграшах вони 9 разів здобували почесний приз АФСО. Тож цьогорічна перемога може стати для охтирчан ювілейною, 10-ю в історії.
Відрадно, що двічі по тричі поспіль ( 1982 – 1984 і 2021- 2023 рр.) вони вигравали Кубок. Цікаво, що в першому «хет-трику» у фіналі двічі обіграли сумський «Фрунзенець» – по – 1:0 і сумський «Автомобіліст» -5:2. а наступного – двічі завдали поразок глухівському «Велетню» – 2:1 і 3:2 та «Віталії» із чернечої слободи -3:0. Одного разу «Нафтовик» виграв Кубок в серії післяматчевих пенальті у конотопського «Шахтаря» (після – 1:1).
4 рази охтирчани поступалися суперникам. Тричі – по 1:3 «Ливарнику» і «СумДУ» із обласного центру та роменському «Агробізнесу –ТСК», а «Фрунзенцю» програли в додатковий час – 2:4.
Вдруге поспіль спробують прописати Кубок у себе футболісти «України». Торік вони у фіналі з рахунком 3:1 завдала поразки «Віталії».
Попупярний рахунок фінальних зустрічей за участю фіналістів – 3:1 (5 разів).
Ми попросили вболівальників спрогнозувати рахунок фінального матчу розіграшу Кубка області -2025.
«НАФТОВИК» – «УКРАЇНА»
СИДОРЕНКО Володимир – 1:2.
САСІН Григорій – 1:2.
СЛІПУХІН Микола – 0:1.
ОХРІМЕНКО Олександр – 1:2.
БЕРЕСТОК Петро – 1:0.
КІРІЄВСЬКИЙ Сергій – 0:1.
КУЦ Анатолій – 1:3.
ШКУРАТ Іван – 1:2.
СТРАШНЕНКО С.В. – 1:2.
ЛАЗАРЄВ Андрій – 1:2.
БЕЗУГЛИЙ Михайло – 1:0.
ШЕПІЛОВ Олег – 2:0.
ДОВГАНЮК Микола – 2:1.
СТРАШНЕНКО С.С. – 1:1, додатковий час, пенальті. Виграє «Україна».
ВЕЛИКОДНИЙ Віталій – 1:3.
Віктор ЄРЕМЕНКО – 1:1, дод. час – 2:2, пенальті. Перемагає «Україна».