“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 215.
У випуску:
— Хто народився у жовтні.
— Пам’ятна медаль до ювілею.
— Вітання нашим ветеранам.
— Відверто від Володимира САЄНКА.
—«Нафтовик» нарешті розіГРАвся.
Календар У жовтні народилися…
9 Сергіїв, 5 Вікторів, 4 Миколи та інші
1 жовтня 1982 р. – Сергій МАЛИШКО.
1 жовтня 1982 р. – Сергій СТРОКОЛІС.
1 жовтня 1983 р. – Едуард ОЖОГ.
1 жовтня 1989 р. – Ігор СНІГИР.
2 жовтня 1953 р. – Віктор ГАЛЬЧЕНКО.
3 жовтня 1985 р. – Володимир САЄНКО.
5 жовтня 1936 р. – Анатолій ШЕВКАЛЕНКО.
5 жовтня 1974 р. – Ігор ОСТРІВНИЙ.
5 жовтня 1992 р. – Денис МОЗГУНОВ.
6 жовтня 1972 р. – Андрій ТОЛСТОВ.
8 жовтня 1984 р. – Сергій ГЕРДТ.
9 жовтня 1971 р. – Микола ЦАРІЦИН.
10 жовтня 1955 р. – Іван КРУГЛЯК.
Майже 10 років Іван КРУГЛЯК ( на знімку – у другому ряду 5-й ліворуч) захищав ворота краснопільського «Явора». Був чемпіоном і призером та володарем Кубка області.
10 жовтня 1957 р. – Олександр КВАША.
12 жовтня 1969 р. – Андрій САВЧУКОВ.
12 жовтня 1973 р. – Олексій ГАЛАНОВ.
13 жовтня 1993 р. – Віталій ЛОМОНОС.
15 жовтня 1933 р. – Віктор ГРЕЧАНИЙ.
15 жовтня 1956 о. – Микола ЗАВАЛІЙ.
15 жовтня 1962 р. – Микола ДЕРЕВ’ЯНКО.
17 жовтня 1933 р. – Віктор ГРЕЧАНИЙ.
17 жовтня 1993 р. – Євген МОРОЗ.
19 жовтня 1973 р. – Володимир СЕРГІЄНКО.
21 жовтня 1971 р. – Олексій ПРОХОРЕНКОВ.
22 жовтня 1956 р. – Олександр КОВАЛЬОВ.
22 жовтня 1966 р. – Сергій ГРИЦЕНКО.
22 жовтня 1983 р. – Іван ЄВТУШЕНКО.
23 жовтня 1981 р. – Віктор ГОНЧАРОВ.
23 жовтня 1988 р – Максим БЕРЛЕТ.
23 жовтня 1988 р – Євген КОВАЛЕНКО.
23 жовтня 1992 р. – Євген ПУНЬКО.
25 жовтня 1984 р. – Вадим ЄЛЕЦЬ.
26 жовтня 1946 р. – Микола АБРАМОВ,
26 жовтня 1986 р. – Сергій БУБЛИК.
27 жовтня 1960 р.- Віктор КУЗЬМЕНКО.
27 жовтня 1974 р. – Віктор ЖАК.
27 жовтня 1979 р. – Микола РУБАН.
28 жовтня 1994 р. – Сергій ДЕНЯК,
29 жовтня 1953 р. – Сергій РУДЕНКО.
29 жовтня 1981 р. – Сергій КОРИТНИК.
29 жовтня 1985 р. – Дмитро СЕМЕНЮК.
30 жовтня 1961 р. – Віктор КОРНІЄНКО.
30 жовтня 1970 р. – Сергій ОСАДЧИЙ.
31 жовтня 1985 р. – Віталій КОРАБЕЛЬСЬКИЙ.
Косим шрифтом – ювілейні Дні народження.
Вітання
Пам’ятна медаль ветерану
Нещодавно ветеран сумського футболу Анатолій ТРИГУБОВ відзначив свій поважний ювілей. Екс-воротарю команд майстрів і начальнику команди краснопільського ФК «Явір» виповнилося 80! З цією поважною датою Анатолія Володимировича привітав екс-президент клубу Володимир САЄНКО, який цьогоріч відзначив свій 85-річний ювілей.
СТАРШИЙ колега завітав у гості до Анатолія ТРИГУБОВА, аби вручити йому Пам’ятну медаль з нагоди ювілею за його вклад у розвиток і становлення «Явора», який пройшов нелегкий шлях від першості області до Першої ліги чемпіонату України, де був чемпіоном і бронзовим призером друголігових перегонів.
…Вже більше 10 років Анатолію Володимировичу важко рухатися. Після інсульту йде тривалий процес реабілітації. Ні на мить не відходить від нього дружина Ірина Павлівна. Вона робить все, аби полегшити життя чоловікові.
Анатолій Володимирович щиро вдячний своїй коханій дружині за ту турботу, увагу і терпіння, що вона не залишила його, а продовжує доглядати за ним, а друзям і товаришам – за моральну підтримку.
У чоловіка є хороша традиція. Свого часу на 17-річний День народження Ірини він подарував їй 17 троянд. І відтоді щороку додає по одній. А на ювілей презентував картину з її портретом та великим букетом улюблених квітів.
Вносить спокій і віддушину у життя сімейної пари маленький померанський шпіц Бруно. Він любить посидіти на руках у господаря, полискати його і полежати поруч з ним. Він радо зустрічає і гостей.
Ірина Павлівна дякує долі, що свого часу вони зустрілися і поєднали свої долі. Вона щаслива, що дістався їй такий чоловік, незважаючи на те, що їм обом доводиться тримати такий нелегкий життєвий екзамен.
На знімку:
Зустрілися ветерани «Явора» Анатолій ТРИГУБОВ і Володимир САЄНКО. Разом з ними Бруно.
Едуард ОЖОГ: Забивний універсал
Він практично відразу вписався в командний ігровий малюнок «Колоса-СДПУ» (з часом «Сумигаз»), який виступав у вищоліговому чемпіонаті України з футзалу, швидко став одним із його лідерів і бомбардиром. Окрім Сум, заявив про себе ще в кількох командах. Він один з небагатьох, хто пограв в усіх лігах українського футзалу, а найбільше – у командах Сум.
1 жовтня зірковому вихованцю Конотопської ДЮСШ виповнюється 42 роки.
ФОТО з АРХІВУ.
2005р. Едуард ОЖОГ (у нижньому ряду – третій ліворуч). У складі іван-франківського «Урагану».
ДЛЯ футзалу його «відкрив» директор ФК «Колос» Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ. Побачивши як він вправно грав за команду юнаків на одному з турнірів, зрозумів: Едуард буде більше корисливим для «Колоса-СДПУ» і футзалу. Олександр Анатолійович не помилився: саме у футзалі юнак заявив про себе.
Ставши студентом педуніверситету, почав виступати за команду і відразу на вищому рівні. Сумчани зірок не хапали, бо грали, над відміну від інших суперників, своїми вихованцям, яким бракувало і досвіду, і майстерності. Набували їх вони від матчу до матчу, гартуючи характер і бійцівські якості. Зростав і Едуард. Він впевнено володів м’ячем, відчував гру, добре орієнтувався на майданчику, не цурався чорнової роботи і регулярно засмучував суперників своїми влучними ударами. У двох перших чемпіонатах надіслав у їх ворота 22 м’ячі у 53 матчах. У кількох він став героєм (див. Матчі з історії).
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонату України. 2000 р. «Колос- СДПУ» – «ШАХТАР» (Донецьк) – 3:2.
Склад «Колоса – СДПУ»: Острога, Сітало, Надточій, ОЖОГ, Гришко, Іванов. Ляпа, Горбась, Паляниця, Дядченко. Тренер В. Гладов.
Голи: ОЖОГ (18, 20, 40, Степанов (30), Збаразький (39).
Сумчани більше 20 матчів – а це більше року – не вигравали. Нарешті 14 жовтня порушили цю неприємну традицію.
Розв’язка настала на останніх хвилинах першого тайму, коли двічі відзначився 17-річний вихованець конотопського футболу. Гості не здавалися і один м’яч відіграли. За хвилину до завершення поєдинку «шахтарі» йдуть ва-банк, грають п’ятим польовим гравцем. Вони зрівнюють рахунок. А за лічені секунди до фінального свистка ОЖОГ встигає спрямувати м’яч у ворота. Довгоочікувана перемога відбулася. Тренери «Шахтаря» накинулися на суддів, мовляв, вони допустилися помилки, коли господарі забивали 3-й гол. Програвати завжди неприємно.
«ПОЛІТЕХНІК» (Кременчук) – «Колос- СДПУ» – 1:1.
І хоча господарі першими відкрили рахунок, сумчани не розгубилися і встановили рівновагу. Відзначився кращий бомбардир ОЖОГ, якого було названо кращим гравцем матчу.
2005 р. «СУМИГАЗ» – «ДСС» (Запоріжжя) – 3:3.
Ведучи в рахунку 2:0 (двічі відзначився ОЖОГ), сумчани не змогли надалі закріпити своєї переваги. За 2 хвилини до завершення зустрічі гості зрівняли рахунок. Але останнє слово було за господарями, а точніше – за ОЖОГОМ, який за кілька секунд до завершення зустрічі допоміг уникнути поразки.
І коли «Сумигаз» зник з футзальнї карти України (Едуард у 120 матчах забив 44 м’ячі), забивного універсала перехопив івано-франківський «Ураган». Потім були чернівецький «Меркурій» і ПФК «Севастополь», де провів 5 сезонів, додавши до своєї статистики ще 106 матчів і 30 голів.
Після мандрів Едуард повернувся додому і став гравцем першолігового СумДУ. З командою виграв путівку до Вищої ліги. Все тоді вирішувалося у двох фінальних матчах з херсонським «Продексімом», в яких студенти домінували на майданчику: 4:3 – вдома і 3:1 – в гостях. У тій серії Едуард швидко забив перший м’яч, зробивши хороший заспів для своїх гравців.
Свого часу із СумДУ посів 4-е місце на чемпіонаті Європи серед ВНЗ, у складі збірної України отримав «золото» європейського ґатунку серед спортсменів з вадами зору.
Завершував кар’єру Едуард у першоліговому шосткинському «Імпульсі». У кожній із шести команд, в яких грав, він був серед кращих бомбардирів, забивши 106 м’ячів у 294 матчах.
Це кілька років Едуард виступав за аматорські команди, був граючим тренером команди Конотопа. Цьогоріч тренував «Віталію» з Чернечої Слободи, яка в чемпіонаті області з футболу завершила свій виступ на чвертьфінальній стадії.
-Мені вдалося пограти з Едуардом в сумській команді,- говорить Максим МИСЛОВСЬКИЙ. – Сильний був футзаліст з великим досвідом виступів. Імпонував стиль його гри. Ніколи не скупився на м’ячі і передачі, завжди тримав суперників у напрузі. Мав своєрідну техніку володіння м’ячем. Тож нам, молодим, було чого повчитися у досвідченого ветерана.
Володимир САЄНКО: Про що мріє директор «Лідера»
Він – один із зіркових гравців сумських фут зальних команд, які виступали у першо – і вищолігових чемпіонатах України. За 10 сезонів провів 237 матчів і забив 76 м’ячів. Став володарем срібної медалі першості Європи серед студентів, чемпіоном Першої ліги національних перегонів, неодноразовим переможцем ЧУ серед ВНЗ.
3 жовтня у Володимира, який наразі працює директором ФК «Лідер», дві знакові події. Він відзначає свій і сина Дні народження. Володимиру виповнюється 40 років, а Данилу- 13, який тренується під керівництвом батька.
До вашої уваги інтерв’ю з Володимиром.
-З чого для Володі САЄНКА розпочався футбол і чому саме він?
-До футболу я займався боротьбою, коли ми три з половиною роки проживали на Сахаліні. Коли повернулися до Охтирки, вирішив стати футболістом. У спортшколі мені відмовили, було 5 з половиною років. У такому віці тоді не брали. Але батько умовив тренера Володимира ВІСЛОВА (царство йому небесне) і я став тренуватися. А коли вперше стали срібними призерами Різдвяного турніру з міні-футболу в Сумах, поступившись у фіналі сумському «Фрунзенцю» – 2:3, а мене назвали кращим гравцем у команді, виникло велике займатися тільки цим видом. З того складу заявили про себе Олег ЄРМАК і Юрій КИРИЧЕНКО. Було це 25 років тому.
-Швидко тобі вдалося заграти і на професіональному рівні. Як це сталося?
-Це коли став студентом педуніверситету. Тоді і почав грати за «Колос-СДПУ» у Вищій лізі ЧУ. Вдячний тренеру Володимиру ГЛАДОВУ (вічна йому пам’ять), який багато зробив для мого становлення як гравця, допомагав, пітримував, вселяв надію, був наче другим батьком.
ФОТО з АРХІВУ.
2009 р. Команда «СумДУ» – срібний призер чемпіонату Європи серед студентів. Володимир САЄНКО у першому рядку – другий ліворуч.
-Не забув ти, мабуть, свій перший вихід на майданчик?
-Таке не забувається. Мріяв зіграти на такому рівні. Перед першим матчем з дніпропетровським «Будівелом» ніч не спав, хвилювався, думав, як краще зіграти. Тоді проводи спарені матчі. В обох забив по м’ячу. Першу гру виграли – 3:2, мені вдалося зрівняти рахунок, у повторній зазнали невдачі у два м’ячі (рахунком, на жаль, не пам’ятаю).
-А згадай, будь ласка, пам’ятні матчі і голи. Наскільки я знаю, їх у тебе було багато.
-Дійсно, їх було багато. Про дебютні вже сказав. Матчі на двох студентських чемпіонатах Європи, в яких ми поступилися суперникам на останніх хвилинах у фіналі та поєдинку за «бронзу». Добре пам’ятаю гру з «ЛугТК», коли за 90 секунд до її завершення зумів забити переможний м’яч (2:1). Згадую півфінальний кубковий поєдинок з львівським «ТВД», коли зрівняв рахунок (1:1), голи у кільком матчах із шосткинським «Імпульсом», «дуплет» у ворота «ДЮСШ-5» у Донецьку (3:1), «хет-трик» з кіровоградським «Олімпом» (10:0) та інші.
-Ти регулярно забивав, виконував штрафні і пенальті. Мав, напевне, якісь секрети?
-Було велике бажання грати і зростати. А ще – підтримка Володимира ГЛАДОВА. Говорив, щоб я не хвилювався, переконував, що можу добре грати і довіряв. А як можна було після цього підвести тренера? Якби не він, то не заграв би, мабуть, у футзал. Вдавалася мені реалізація штрафних і жодного разу не схибив з карної точки. Реалізував усі 23 пенальті!
-Чи відчутною була різниця між Вищою і Першою лігами?
-Так. Вищим був клас гравців, інші швидкості на майданчику, інше мислення, миттєве прийняття рішення і ведення гри, бути у напрузі і тонусі весь час перебування на майданчику.
-На твою думку, чого бракувало сумським командам добиватися значно кращих результатів?
-На відміну від інших команд, ми грали своїми вихованцями. Скажу так. Якби зберегли «Автомар-СумДУ» -2009, у нас була б сильна команда. Це, до речі, визнавали і тренери суперників. На їх думку, вона могла б поборотися за місця серед лідерів. На жаль, не ніхто не хотів возитися з нею. Якби в Сумах був ще один Олександр СИДОРЕНКО, який надавав команді конкретну підтримку, то ми могли скласти конкуренцію грандам українського футзалу. Як футбол, так і футзал місцеву владу ніколи не цікавив. У неї свої завдання і свої види спорту. А які тоді у нас були гравці! Андрій БУРДЮГ, Віталій КОЛЕСНИК, Микола БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, Валерій КАРАЦЮБА – зірки сумського футзалу.
-Окрім Сум, ти деякий час пограв за інші команди. Чому не склалося?
-У 17 років потрапив до «ЛугТК», згодом до ПФК «Севастополь». Прийшли нові тренери і мені місця в основі не знайшлося. Довелося повертатися додому.
До Севастополя порекомендував мій друг Едуард ОЖОГ, з яким ми дружимо й донині.. 1 жовтня у нього День народження. Користуючись нагородою, передаю другу найщиріші вітання і побажання.
-Важко було, як кажуть, «зав’язувати» з футзалом на професіональному рівні?
-Якби не травма, ще кілька сезонів пограв би. Був не готовий психологічно до цього. З часом все склалося.
-Свого часу ти був головним тренером нашої команди. Начебто все йшло добре…
-Це на перший погляд. Працював півроку. Виграли Першу лігу і вийшли до Вищої. Треба було підсилювати склад. Мою пропозицію проігнорували. Словом, змусили піти. А коли залишив команду, відразу взяли гhавців на підсилення.
-Після футзалу ти залишився у футболі. Як виникла ідея створення ФК «Лідер», в якому ти працюєш директором?
-Спершу організували школу у Косівщині, але не було приміщення для занять. Згодом перебралися до Сум і вже 7 років тренуємо юнаків, з якими працюють колишні гравців Олександр ШУМИЛО, Антон ГУМЕНЮК та ін.. Займається майже 100 юнаків у 5 вікових категоріях.
2025 р. Новоспечені чемпіони Першої ліги Ю-13 разом з тренерами Володимиром САЄНКОМ ( ліворуч) і Віктором КЛИМЕНКОМ (праворуч)..
-І чого ви вже досягли? Є чим похвалитися?
-Двічі ставали чемпіонами області по футболу, здобували перемоги і були призерами у шести всеукраїнських змаганнях з з футзалу. Останнє досягнення – виграш золотих нагород у Першій лізі Ю-13 ЧУ. Можу похвалитися: у Рейтингу Дитячо-юнацького комітету АФУ серед 180 команд і клубів «Лідер» посів 38 місце.
Наступного сезону готуємося до дебюту у чемпіонаті ДЮФЛ України у Першій лізі. Вже подали документи. На черзі – виступи у розіграші Кубка України з футзалу серед юнаків трьох вікових груп.
-Чи у ваших командах майбутні зірки сумського футболу?
-Думаю, так. Давайте зачекаємо. Один наш вихованець навчається в Академії ФК «Рух», кількох гравців взяли на олівець тренери «Шахтаря», «Сокола», «Урагана».
-Яка мрія у Володимира САЄНКА?
-Щоб якомога скоріше закінчилася ця війна і прийшов мир. Це наразі найголовніше. Як тренер, мрію аби наші вихованці заграли на високому рівні, аби в Сумах була добротна команда зі своїх гравців і нам вдалося розбудувати власну інфраструктуру.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат області з футболу. 2014 р. «СумДУ» – «СПАРТАК» (Глухів) – 3:1.ФЦ «Барса». 100 глядачів.
«СумДУ»: Сітнер, Прощенко, Таран, Сорока, Мороз (Береговий, 62), Ващенко (Бондаренко, 65), Іумнов, Шаповал, САЄНКО , Смоляк, Бабинін. Тренер: С. Пєсоцький.
«СПАРТАК»: Д.Старчеко, Поповченко,Матвієнко, Максименко (Дещенко, 60), Буренін (Пчела, 60), О.Старченкао, Ярина, Дудуков, Кравченко, Завгородній, Гавриш (Мегем, 65). Тренер: В.Стариков.
Голи: Сорока (2), Бабинін (60), САЄНКО (79). – Завгородній (62).
-Робота ФК «Лідер»- хороший приклад для наслідування, вартий уваги і підтримки- говорить Денис ЛУПАЧ . заступник голови Комітету дитячо-юнацького футболу АФСО. – Це сприяє розвитку і популяризації футзалу. На жаль, в обласному центрі немає груп у державних і комунальних спортивних закладах, які спеціалізуються на підготовці гравців з футзалу. «Лідер» один із перших взялися за цю справу. І, як показує їхній досвід роботи їхній 7-річний досвід роботи, процес підготовки йде успішно, вихованці клубу успішно грають на обласному і всеукраїнському рівні.
На жаль, їхні можливості поки що обмежені. Якщо вдасться вирішити проблему з належними умовами для тренувань, то зросте якість підготовки майбутніх зірок футболу.
Віктор ГАЛЬЧЕНКО: «Королівські» паси від Галі
40 років тому у складі охтирського «Нафтовика» став чемпіоном України серед КФК і здобув путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР. Свого часу він виступав у цьому ешелоні всесоюзного футболу, граючи за сумський «Фрунзенець». Але обласний центр команду втратив. Охтирчани повернули Сумщині місце у Другій лізі. Віктор було це приємно, адже він 4 сезони відіграв за «Фрунзенець», був одним із його лідерів.
2 жовтня зірковому гравцю, якому вболівальники дали футбольне псевдо Галя, виповнюється 72 роки!
КОЛИ тренери сумського «Фрунзенця» побачили у грі Віктора ГАЛЬЧЕНКА – вихованця роменського футболу на матчах обласної першості,- не задумуючись, запросили в команду. Учень Віктора ГРЕЧАНОГО був помітною фігурою на полі. Його родзинкою був обманний замах удару по м’ячу і майстерне виконання штрафних ударів, після яких м’яч влітав у ворота суперників. Це неодноразово він демонстрував на сумському стадіоні «Спартак», коли виходив на поле у складі «Фрунзенця».
Дебютував 52 роки тому, у 1973-у. Перший сезон вийшов вдалим, відзначився 4 влучними ударами. Приміром, у матчі із ждановським «Металургом» забив єдиний, переможний м’яч на початку другого тайму, завдавши потужного удару у лівий кут воріт. Як тут не згадати ще один поєдинок і красень гол від Галі у зустрічі із севастопольським «Авангардом». На 65 хвилині за рахунку 1:1 сумчани «заробили» право на пробиття штрафного удару метрів за 25 від воріт гостей. Віктор так майстерно підрізав м’яч, що він проминув стінку і влетів у «дев’ятку». Сумчани виграли – 2:1. Мабуть, Віктор Миколайович добре пам’ятає поєдинок 8 жовтня у Кіровограді із «Зіркою» і свій «хет-трик», який приніс гостям впевнену перемогу – 4:1.
Віктору пощастило: військову службу проходив, граючи за СК «Чернігів» і київський СКА. І тут був на видноті. У Сумах зробив «подарунок» землякам, зрівнявши рахунок- 1:1.
У 38 років зіграв за «Автомобіліст», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР.
Недовгою була кар’єра гравця на професіональному рівні – усього 9 років. На його рахунку майже 200 матчів і 18 влучних ударів.
Сезон провів у краснопільському «Яворі». На той час йому було вже 39 років, його майстерності і вправності можна було лише по-доброму позаздрити. В пам’яті – кубковий матч 1/32 фіналу 7 серпня 1992 року у Кіровограда із «Зіркою» . 120 хвилин протистояння – 0:0. В серії післяматчевих пенальті міцнішими виявилися нерви у гостей: вони перемогли -11:10. Віктор забив 2 м’ячі і останній приніс команді путівку до наступного етапу.
Після виступів на професіональному рівні продовжив себе на аматорському рівні, виступаючи за охтирський «Нафтовик» і сумський «Автомобіліст». У складі охтирчан впродовж 4 років виступав у чемпіонаті УРСР серед КФК (103 матчі і 38 м’ячів), став чемпіоном. Допоміг також сумчанам в цих змаганнях повернути обласному центру місце у Другій лізі чемпіонату СРСР.
Багато років Віктор радував впевненою грою у футзалі, виступаючи за «Вікторію» та інші команди, у складі яких ставав переможцем і призером всеукраїнських та інших змагань серед ветеранів. Останній вихід на майданчик Віктора Миколайовича був незадовго до його 70-річного ювілею, коли у складі команди «Хімік» виступав у чемпіонаті Сум серед ветеранів.
-З Віктором ми грали разом у команді майстрів і серед ветеранів, – згадує Василь КАТКОВ. – На той час таких «плеймекерів», як Галя, були одиниці. Мені імпонувала його манера гри, як він вправно виконував штрафні удари, як оригінально і несподівано для суперників робив паси п’яткою. Бездоганно володів точним довгим «королівським» пасом, виводячи партнерів на зручні ударні позиції. На жаль, нашому футболу наразі не вистачає таких майстрів футболу.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат УРСР серед КФК. 1990 р. 3 зона. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – «РОТОР» (Черкаси) – 4:0. 23 червня. Тростянець. Стадіон ім. В.Куца.
Склад «АВТОМОБІЛІСТА»: Давиденко (Балицький, 60), ГАЛЬЧЕНКО, Ольшанченко, Шандиба, Лопатенко, Кузьмін (Фрік, 60), Бездідько, Гайдар, Білецький, Бобух, Запорожець.
Голи: Бобух (8, 85), ГАЛЬЧЕНКО (17), Білецький (62).
Знай наших!
«Нафтовик»: 8:0 – за три поразки
Нарешті охтирський «Нафтовик» порадував результатом.
У ЧЕРГОВОМУ турі чемпіонату ААФУ серед команд 2-ї групи вдома наші футболісти розгромили ФК «Брацлав» з Вінницької області, забивши йому 8 (!) «сухих» м’ячів. Це була перша перемога охтирчан у сезоні і вони взяли перші 3 очки у 4-х матчах. Двома влучними ударами відзначився дебютант Анатолій МІРОШНІЧЕНКО, який з 3-а м’ячами на чолі Рейтингу кращих бомбардирів групи.
Це 30-а вікторія у 63-х зустрічах, проведених «нафтовиками» у ЧУ.
Завдяки цьому успіху, наша команда піднялася на 7-е місце і відразу отримала позитивну різницю м’ячів (11-7).
4 жовтня «нафтовиків» екзаменуватиме одноосібний лідер групи ФК «Рокити» з однойменного села Миргородського району, що на Полтавщині, у якого після 5 матчів 11 очок.
Чергові вікторії лідерів
У черговому турі жіночого вищолігового чемпіонату України команди, в яких грають вихованки сумського футболу, здобули чергові перемоги.
ПОЛАВСЬКА «Ворскла» у напруженому протистоянні відібрала три очки у донецького «Шахтаря» -2:1. Ворота переможниць захищала сумчанка Катерина САМСОН, а капітаном була охтирчанка Яна КАЛІНІНА. Вони відіграли матч повністю.
Здобув перемогу і харківський «Металіст-1925» з білопільчанкою Анастасією ДРУЖЧЕНКО. Команда завдала поразки одному з конкурентів на перемогу в турнірі «Сістерс» з Одеси з рахунком 3:0. Анастасія вступила у гру на 90-й хвилині.
Після 6 турів по 18 очок у «Металіста-1925» і «Ворскли». На відстані 3-х пунктів «Сістерс».
НА ЗНІМКУ: Грають «Ворскла» і «Шахтар».