“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм від Григорія М.РЕВИ». Випуск 220.
У випуску:
— Згадаймо зіркових ветеранів команди майстрів.
— Хто із уродженців Сум першим зіграв у Вищій лізі чемпіонату СРСР.
—-Микола ТЕЛІПКО – знакова фігура у футболі.
— Кубок України «прописався» в Шостці.
Пам’ять
Костянтин ЗІНОВ’ЄВ: Автор двох історичних м’ячів
65 років тому він разом із сумським «Авангардом» дебютував у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР. Він став і автором першого історичного м’яча сумчан у стартовому матчі у Сімферополі, а згодом і ювілейного, Сотого голу у всесоюзних перегонах.
12 листопада – 90 років від Дня народження відомого гравця і дитячого тренера. 8 років тому він відійшов у вічність.
ФОТО з АРХІВУ.
1954 р. Костянтин ЗІНОВЬЄВ у складі «Нафтовика» (Краснодар).
СВІЙ перший матч і перший гол він забив 71 рік тому у складі краснодарського «Нафтовика», який дебютував у класі «Б» чемпіонату СРСР. Влучним ударом відзначився 9 травня у зустрічі з торпедівцями Сталіно на 34 хвилині протистояння (2:1). Потім виступав за «Харчовик» цього міста, який посів 2 місце у 12 зоні першості РСФРР. У 1958 році з нагоди 400-річя Астрахані на прохання місцевого комітету фізкультури і ДСТ «Труд» команду рибоконсервного холодильного комбінату включили до участі в чемпіонаті СРСР. Впевнено провів сезон 23-річний нападник, ставши кращим бомбардиром ( 7 м’ячів).
На жаль, повної статистика історія не зберегла. Відомо, що в цих командах провів 49 матчі і забив 11 м’ячів.
За сімейним обставинами згодом Костянтин переїхав до Сум і у 1960 році разом із сумським «Авангардом» дебютував на всесоюзному рівні.Костянтин увійшов в історію команди, як автор першого м’яча і творець першої перемоги сумчан. 3-го квітня у Сімферополі з місцевими авангардівцями у середині першого тайму він зрівняв рахунок, забивши, як тоді писала преса, «рідкісний за красою гол». Після перерви захисник господарів «зрізав» м’яч у власні ворота. 2:1 – історична вікторія сумчан. У коментарях тренер відзначив, що «не виправдали надій у лінії атаки ЗІНОВЬЄВ, КЛОЧКО і САМОЙЛЕНКО, які втрьох забили лише 7 м’ячів».
Через порушення режиму на поле повернувся через рік. Розігрався наприкінці чемпіонату, забивши у 19 матчах 5 м’ячів. А 21 липня став автором СОТОГО м’яча команди у чемпіонатах. Забив його на своєму полі у ворота тернопільського «Авангарда» (1:1). Того року у 3-х зустрічах нападник рятував команду від поразок. Також у 3-х матчах наступного сезону його голи теж були «рятівними». Останнього року в «Авангарді» став кращим бомбардиром (6 м’ячів). Потужно провів Костянтин і зустрічі у розіграші Кубка ЦК ЛКСМУ. У 3-х поєдинках забив 4 голи – по 2 у ворота харківського «Торпедо» (2:1) і єнакієвського «Металурга» (2:3).
В «Авангарді» Костянтин виступав 3-и роки. Провів майже 70 матчів, відзначившись 21 влучним ударом. За 6 професіональних років в його доробку майже 120 поєдинків і 29 голів.
Після команди майстрів продовжував грати за аматорський «Електрон», був тренером сумського «Спартака». Разом із Олександром СЕРБІНИМ підготували команду, яка в 1969 році вперше і востаннє у своїй історії стала бронзовим призером чемпіонату і здобула путівку до 2-ї групи класу «А».
Згодом ЗІНОВ’ЄВ став працювати дитячим тренером, присвятивши підготовці юних футболістів 30 років. Не один десяток його вихованців заявили про себе на високому рівні.
На честь свого тренера вони назвали команду «ЗіКоНі», яка бере участь у всеукраїнських і місцевих змаганнях, де постійно здобуває нагороди.
Згадує Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ-старший – вихованець Костянтина ЗІНОВЬЄВА:
-Про Костянтина Миколайовича у мене, як в багатьох його вихованців, залишилися приємні спогади на все життя. Він давав нам не лише уроки футболу, а й вчив, як треба жити, аби потім не було соромно за свої дії і вчинки. До кожного з нас завжди звертався «Молодий чоловіче, ви…». Я рано залишився без батька і десь з півроку не ходив на тренування. Запам’яталися сказані тренером тоді слова: – Молодий чоловіче, ви капітан команди і повинні бути прикладом для інших. Костянтин Миколайович став для мене другим батьком.
Заслуга мого тренера в тому, що я сезон пограв у команді майстрів «Фрунзенець», яка, на жаль, в рік мого дебюту «вилетіла» з Другої ліги, і в тому, що став працювати згодом з дітьми.
Ігор ТЕРНОВИЙ: Капітан і бомбардир «Фрунзенця»
55 років тому розпочалася його кар’єра на професіональному рівні, а 50 років тому він дебютував у сумській команді майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. Був її капітаном і одним з кращих бомбардирів.
12 листопада минає 73 роки років від Дня народження Ігоря ТЕРНОВОГО . У 1981 році трагічно обірвалося його життя.
ДО Сум вихованець донецького «Шахтаря» набув ігрової практики у горлівському «Шахтарі» і черкаському «Граніті». На рахунку було майже 100 матчів з десяток м’ячів. Тож тренер сумчан Геннадій ПУТЕВСЬКИЙ покладав великі надії на 22-річного гравця, запрошуючи його в команду.
ФОТО з АРХІВУ. «Фрунзенець» – команда молодості Ігоря ТЕРНОВОГО
Уже дебютного року Ігор (він виступав під шостиv номером) став одним із лідерів «Фрунзенця». Впевнено почувався у середній лінії, де його партнерами були Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Леонід СУГИРІЙ, Борис ШУРШИН, Сергій МІРВА, вправно підключався до атак і забивав. Найбільше від Ігоря постраждали команди Жданова (наразі Маріуполь). 13 квітня 1975 року у матчі з «Локомотивом», який сумчани виграли 2:1, зі штрафного він забив переможний м’яч. Через два роки Ігор знову відзначився, але у ворота «Новатора». Сумчани поступилися -1:2. У 1978 році «Фрунзенець» вдома взяв реванш, вигравши – 3:2. Другий м’яч був за Ігорем. Тричі ТЕРНОВИЙ ставав кращим бомбардиром команди. Приміром, у 1980 році відзначився 10 разів. Тоді разом з Борисом ШУРШИНИМ і В’ячеславом ЧУЙКОМ вони забили 29 м’ячів із 46 командних. В кожному із 6 сезонів, які відіграв за «Фрунзенець», засмучував суперників і радував своїх вболівальників голами.
Підбиваючи виступу сумчан у 1975 році, обласна газета «Ленінська правда» писала: «На відміну від інших гравців «Фрунзенця», не поступався у швидкоті суперникам Ігор ТЕРНОВИЙ. Цей півзахисник грав з повною віддачею, завжди настроєний на боротьбу. Його спортивне завзяття підкріплене неабиякою технікою і тактичною кмітливістю».
За підсумками сезону -1975 нашого півзахисника включили до списку 22-х кращих футболістів України. У складі команди Ігор став володарем Кубка Дружби, зіграв кілька міжнародних матчів. За «Фрунзенець» провів майже 250 матчів і забив 40 м’ячів. Він третій серед кращих бомбардирів в історії «Фрунзенця». Його випереджають Григорій ЛАЗАРКО (58) і Валерій ЖИЛІН (48).
-З Ігорем ми проживали в одній кімнаті,- згадує екс-воротар «Фрунзенця» Сергій КИРІЄВСЬКИЙ. – Це була добра і душевна людина. А яким дисциплінованим гравцем він був, виділявся неабиякою самовіддачею, у грі розуміли його з півслова. Він був прикладом професіонального ставлення до роботи. Про таких кажуть: справжній лідер і душа колективу. Мав потужний удар, вправно виконував штрафні удари, а коли не вдавалося забити – дуже переживав. Жаль, що так рано обірвалося життя гравця, який міг ще один десяток років радувати своєю грою сумських вболівальників.
Вітання
Сергій БОНДАРЕНКО:
Перший «вищоліговець» із Сум і чому він відмовився від інтерв’ю
Він став першим уродженцем Сум, хто почав грати у Вищій лізі чемпіонату СРСР. Фортуна йому посміхнулася. Впродовж 15 років був гравцем єреванського «Арарату» і вважається одним з найкращих футболістів в історії вірменської команди. 50 років тому він вдруге став володарем Кубка СРСР. Тоді у фінальному матчі вірмени обіграли в додатковий час київське «Динамо» (2:1).
Екс-сумчанину належить кілька досягнень. Впродовж 5-и років поспіль грав без замін, посідає перше місце за кількістю проведених матчів у команді і 7-е серед 65 футболістів, які зіграли у чемпіонатах 300 і більше поєдинків. У Вищій лізі радянського чемпіонату відіграв 398 матчів, в яких забив 32 голи. Він кілька разів зустрічався на футбольному полі із Михайлом ФОМЕНКОМ, його також бачив у грі і Сергій СТРАШНЕНКО-старший.
Сергій БОНДАРЕНКО – заслужений працівник фізичної культури і спорту Республіки Вірменія.
По завершенні кар’єри 25 років проживав в Лос-Анджелосі (США), де був керівником дитячо-юнацької футбольної школи «Арарат». У 2017 році повернувся додому.
9 листопада майстер спорту СРСР відзначає свій 77-й День народження.
ФОТО з АРХІВУ.
1973 р. «Арарат» – чемпіон і володар Кубка СРСР. Сергій БОНДАРЕНКО у нижньому ряду- четвертий праворуч.
Із інтерв’ю із Сергієм БОНДАРЕНКОМ.
-Я народився в Сумах 9 листопада 1948 року. Через 4 роки разом з батьками переїхав до Єревана. З дитинства захопився футболом. Навчався у футбольній школі міськвно Єревана. У 18 років почав виступати за місцевий «Аракс» у класі «Б» чемпіонату СРСР. Швидко збулася моя мрія – за рік я став гравцем вже «Арарата». Дебютував у серпні. Мама, брат і шкільні товариші гордилися мною.
Щоб закріпитися в основі, я багато працював над вдосконаленням своїх фізичних і техніко-тактичних даних.
1973-й для мене найщасливіший рік у кар’єрі і житті.. Я одружився, став чемпіоном і володарем Кубка СРСР. «Арарат-73» – феноменальна команда, яка двічі підкорила футбольний олімп. Ми гордимося цимм досягненнями.
У складі команди екс-сумчанин виграв золоту і срібну медалі чемпіонату, двічі здійснював коло пошани з Кубком СРСР. Зіграв 5 матчів (один товариський з Польщею – 0:0) за олімпійську збірну СРСР у рамках групового відбору на ХХ ОІ зі збірними Нідерландів (два -4:0 і 0:0), Австрії (4:0) і Франції (5:1). Впродовж трьох сезонів провів 16 зустрічей у розіграшах трьох єврокубків, в яких забив 3 м’ячі.
Зі спогадів Левона ІШТОЯНА – автора двох м’ячів у ворота київського «Динамо» у фінальному матчі розіграшу Кубка СРСР-1973. Коли до завершення додаткового часу залишалося менше двох хвилин, цього вистачило Левону, аби забити історичний гол, який приніс «Арарату» перший в його історії Кубок.
– Мені пригадалася гра з тбіліським «Динамо». Як ми його красиво обіграли – 4:0, він і досі перед очима. А який красивий гол забив Сергій БОНДАРЕНКО! Вдарив по воротах УРУШАДЗЕ із 40 метрів. Прямісінько у «дев’ятку» надіслав м’яч. УРУШАДЗЕ як стояв – так і залишився стояти! Повертається – а м’яч вже у воротах.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР. 1973 р. Фінал. «АРАРАТ» (Єреван) – «ДИНАМО» (Київ) – 2:1. Москва. ЦК ім. Леніна. 10 жовтня. 60 000 голядачів.
«АРАРАТ»: А.Абрамян, Геворгян, Саркисян, Коваленко, Месропян, Андреасян, БОНДАРЕНКО (Погосов, 73), Іштоян, Маркаров (Н.Казарян, 73), Заназанян (к), Н.Петросян.
«ДИНАМО»: Самохін, Матвієнко, Фоменко, Решко, Трошкін, Мунтян, Буряк (Зуєв, 87), Колотов, Веремєєв, Блохін (Кондратов, 88).
Голи: Колотов (61, пенальті), Іштоян (89, 103).
У складі «Динамо» виступав вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО.
ЦІКАВИЙ ФАКТ. Начальником управління футболу Спорткомітету СРСР у 1973 -у році був українець Лев ЗЕНЧЕНКО. Він вирішив завчасно увіковічнити перемогу земляків і зробити приємний подарунок вболівальникам. За кілька хвилин до завершення фінального матчу дав вказівку друкувати грамоти з іменем переможця – «Динамо» (Київ). А перед цим було випущено 300 тисяч значків, на яких красувався напис «Динамо» Киев – обладатель Кубка СССР 1973».
З допомогою заступника голови АФСО Альберта МОЛГАМОВА через Армена ДАЛЛАКЯНА, який добре знає Сергія БОНДРЕНКА, хотіли взяти у Сергія Миколайовича інтерв’ю до Дня його народження. На жаль, він категорично відмовився від спілкування, бо у нього залишилися неприємні спогади про Суми і він затаїв на них образу.. З етичних міркувань не називаємо причину цього. За його словами, Суми – глухий закуток і ні з ким говорити він не хоче і нікому інтерв’ю давати не бажає..
Нам залишається лише шкодувати з такої позиції зіркового футболіста, який так відгукується про свою малу батьківщину.
Та якби там не було ми гордимося уродженцем Сум, який вписав в історію футболу свою яскраву сторінку.
Микола ТИЛІПКО: На своєму місці
Він – знакова особистість в обласному футболі, якому присвятив майже півстоліття. Спочатку, як гравець і суддя, потім, як один з керівників команд. Багато зробив для розвитку гри як голова Конотопської райради ДСТ «Колос» і Асоціації футболу району. Про таких кажуть – людина на своєму місці. І наразі він не сидить склавши руки, долучається, зокрема до проведення змагань з міні-футболу серед ветеранів.
11 листопада Миколі Степановичу виповнюється 72 роки.
-ВІД імені футбольної спільноти області мені приємно привітати Миколу ТЕЛІПКА з черговим Днем народження,- говорить голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ. – Микола Степанович один з небагатьох, хто стояв біля витоків нашої організації і багато зробив, як голова районного осередку, для розвитку футболу в регіоні. Він був професіоналом своєї справи, вмілим організатором спортивних заходів. Приємно, що й донині Микола Степанович у футбольному строю, опікується командою «Ветеран Конотопщини» 70+, яка є лідером всеукраїнських змагань з футзалу. Бажаю Миколі Степановичу ентузіазму і завзяття на многіє літа!
…З вдячністю наразі згадує іменинник вчителя фізкультури Вирівської 8-річки Віктора Миколайовича ЛУЦИКА. Він влаштовував змагання з футболу між класами, які захопили юнака. Двічі перемагав у шкільних турнірах, згодом став чемпіоном району серед школярів. Продовжив займатися улюбленою грою, коли навчався у Конотопському ПТУ, де опановував фах електромонтера. У складі збірної училища виграв чемпіонат міста. Це було 55 років тому. Чергову нагороду отримав під час військової служби за перемогу у змаганнях серед полків.
Після армії розпочався конотопський період життя Миколи ТЕЛІПКА. Працюючи на заводі, почав грати на позиції захисника за місцевий «Рефрижератор», з яким став срібними призером чемпіонату області. Двох очок забракло, аби підкорити «золоту» вершину. За кілька сезонів конотопці втратили шанс стати чемпіонами. Дві поразки вдома у заключних турах відкинули команду за межу трійки призерів. А виграли б ті зустрічі – були б першими.
За 10 років провів майже 250 матчів. Про деякі з них – приємні спогади. Це перша перемога над командою Дружби у дебютній зустрічі розіграшу Кубка області (3:1), мінімальна поразка на останніх хвилинах в Сумах від «Ливарника», вікторія над кролевецьким «Арматурником» (1:0), бойова нічия з роменським «Електроном» (2:2) та ін..
Зберігає пам’ять і забиті голи. Їх було небагато, але вони були важливими. У Сумах поступалися «Фрунзенцю» (0:1). Після того, як Микола зрівняв рахунок, у гравців відкрилося друге дихання і додому вони повернулися на щиті (3:1). А який красень гол забив глухівському «Спартаку»! Потужним ударом метрів із 40! І тут- 3:1. Часто згадує Микола Степанович товариські зустрічі з ветеранами київського «Динамо» і протистояння з Віталієм ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, Володимиром МУНТЯНОМ та іншими майстрами футболу. І хоча поступилися їм (1:3 і 1:2), в одному матчі змусив «зірок» розпочати з центра поля.
ФОТО з АРХІВУ.
1982 р. «Рефрижератор» – срібний призер чемпіонату області, команда молодості Миколи ТЕЛІПКОА (він у верхньому ряду третій праворуч) та його його партнерів.
І коли з грою «зав’язав», у футболі залишися в якості судді, став працювати на різних посадах у місцевих командах. 12 років був начальником «Шахтаря», який за цей час 6 разів ставав чемпіоном і 5 разів володарем Кубка області.
Багато зробив Микола Степанович для розвитку спорту і футболу, коли майже чверть століття очолював райраду ДСТ «Колос». Тоді було зініційовано кілька міні-футбольних турнірів серед ветеранів, що стали вже традиційними. Знаковий серед них – розіграш Кубка пам’яті друзів, які відійшли у вічність. Цьогоріч його було проведено вже вдесяте.
-То були хороші часи для розвитку спорту, – ділиться спогадати Микола Степанович.- Проводили змагання, як естафету в кожному населеному пункті району. А це виходило по 50-60 стартів щороку. Є чим похвалитися і що згадати.
А про що мріє ветеран футболу і спорту? Як і всі ми – про Перемогу і Мир. А ще хоче дочекатися, коли знову в Конотопі буде класна команда, яка повторить шлях «Шахтаря».
Згадує екс-воротар футбольної і хокейної команд Конотопа і Дружби Микола КОРЖ: – Роки не стерли з пам’яті футбол того часу. До «Рофрижератора» мене взяли пацаном, коли навчався в технікумі. Часто згадую свій перший матч. Ми зазнали невдачі у Сумах від «Ливарника». Єдиний м’яч господарі забили з пенальті. Тоді і побачив у грі Миколу ТЕЛІПКА. , який виступав на позиції центрального захисника. Виділявся своїм зростом, міцною статурою, вправно діяв на випередженні, добре грав головою, умів, як кажуть, читати гру і передбачав ходи суперника. Лінія захисту була добре вкомплектована. Міцно тримали свої рубежі Юрій ФЕСЕНКО і Олександр ГРЯЗЄВ, які добре допомагали мені, підстраховували і підтримували добрим словом.
Запам’ятався мені Степанович і своїм неупередженим суддівством, коли я вже грав за «Факел» з Дружби. Не пам’ятаю, щоб він комусь допомагав, когось «заганяв», судив – рівнину. За це і поважали його і гравці, і тренери.
Ми й до нині підтримуємо дружні зв’язки. Є у нас традиція – при кожній зустрічі бажаємо один одному здоров’я і за нього випиваємо по 100 грамів.
-Микола Степанович, можна сказати, наш талісман,- говорить капітан команди «Ветеран Конотопщини» – 70+ В’ячеслав ФІЛЬОВ. – З легкої його руки і підтримки народилася наша команда. За два роки ми регулярно серед переможців і призерів всеукраїнських змагань у своїй віковій категорії. І в цьому, я вважаю, значна заслуга Миколи Степановича. Ми вдячні йому за підтримку ветеранів у районі. Наразі маємо команди трьох вікових категорій. Незабаром у нас черговий старт. І ми їдемо лише за черговою перемогою! Це буде наш подарунок Миколі Степановичу.
Знай наших!
«БАРСА» зіграли на «ВІДМІННО»!
На «відмінно» склали іспит в Івано-Франківську на розіграші Кубка України з футзалу серед юнаків Ю-15 вихованці Шосткинської КДЮСШ «Барса». Додому вихованці Владислава ПЕТРЕНКА повернулися з почесним призом, за який розпочинали боротьбу 9 команд.
НА ГРУПОВОМУ наші юнаки посіли 2-е місце. Після поразки від місцевого «Урагана» -2:4 (двічі шостинці відігрувалися після ударів Артема ДАНІЛІВА), затим обіграли вихованців Гайворонської ДЮСШ Кіровоградської області – 2:0 (Лев ОРЕЛ і Кіріл ТУПІК) і ровесників Чорноморська з Одещини -5:0 (Артем ДАНІЛІВ- 2, Лев ОРЕЛ- 2 і Кіріл ТУПІК). У півфіналі шосткинцям протистояв хмельницький «Сокіл». Андрій ДАЦЕНКО відкрив рахунок, за дві хвилини суперники відігралися. 1:1. В серії післяматчевих пенальті влучнішими були «барсівці».
У вирішальному матчі їм довелося ще раз зустрітися з «Ураганом». Наші юнаки впевнено реваншувалися за поразку. Володимир ГАЛИЧ відкрив рахунок. Господарі його зрівняли. А потім наші гравці влаштували феєрверк голів. За 8 хвилин вони забили 6 м’ячів. Відзначилися Кіріл ТУПІК, Лев ОРЕЛ і по двічі – Артем ДАНІЛІВ та Андрій ДАЦЕНКО. Так «Барса» підкорила на кубкову вершину.
НА ЗНІМКУ: гравці «Барси» – володарі Кубка України.
Кращим воротарем визнано Єгора МОСКАЛЕНКА, а Андрія ДАЦЕНКА – кращим гравцем у нашій команді У ТОП-10 кращих бомбардирів (на 7 місці) Артем ДАНІЛІВ, який забив 6 м’ячів.
НА ЖАЛЬ, невдало зіграли футзалісти «МХП-Рятувальник» з Ромен. Вони виграли одну зустріч (1:0) і у 5-х зазнали поразок із загальним рахунком 6:26.У підсумку завершили виступ на 9-у місці.
Цікаво знати
Чому «дев’ятка»?
Чи знаєте ви, чому верхній кут футбольних воріт стали називати «дев’яткою» Виявляється, через тренування.
У ДЕЯКИХ посібниках з опанування футбольною технікою радять для відпрацювання влучності удару використовувати щити.
Вони розкреслені на зони, які позначено цифрами від 1 до 9 (див. схему). Причому «дев’ятки» знаходяться у верхніх кутах. Вдосконалюючи удар, футболіст за вказівкою тренера намагається влучити м’ячем у ту чи іншу зону.
9 8 7 7 8 9
6 5 4 4 5 6
3 2 1 1 2 3