“ФутТайм” від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 229.
У випуску:
— У ветеранів сумського футболу – Дні народження.
— «МХП-Рятувальник» серед лідерів у чемпіонаті України.
— «Україна» – чемпіон, «Серж» за крок від нього.
— У Ромнах юні футболісти вшанували пам’ять тренера.
Пам’ять
Микола ВОРОНЬКО: Сумський «СПАРТАКівець»
Він один з двох гравців сумської команди майстрів «Спартак», хто провів найбільше років у класі «Б» і «А» Української зони чемпіонату СРСР. Його футбольний стаж – 10 років. А переможний гол, забитий на фінальному турнірі 1969 року у ворота свердловського «Шахтаря» (2:1) приніс сумчанам бронзові відзнаки і путівку до класу «А». За винятком двох сезонів, статистичні дані яких уточняються, зіграв 268 матчів і забито 4 м’ячі. Днями одному з найкращих центральних захисників нашої команди 70-х років – 84 роки.
ДО Сум він прибув після двох років виступів у чемпіонаті Білоруської РСР за команди Орші і Борисова, де провів 32 матчі. За «Спартак» почав грати у 1962 році. Як зазначено у «Короткій енциклопедії класу «Б». Україна», Миколи ВОРОНЬК А був популярним футболістом команди. Грав разом з Аркадієм ШУЛЬМАНОМ, Віктором ГРИЦЕНКОМ, Михайлом ФОМЕНКОМ, Валерієм ДЕРИПАСКІНИМ.
-З Миколою грати було легко,- згадує Валерій Павлович. – Він вміло обирав позицію і в будь-який момент готовий був вступити в боротьбу із суперником. Себе не шкодував, часто приходив на допомогу у складних ігрових ситуаціях і, як правило, це допомагало. Грав у парі зі мною, а потім з ФОМЕНКОМ. Часто підключатися до атак. Чотири рази м’яч після його ударів досягав мети. А чого вартий його гол у фінальному турнірі, завдяки якому ми успішно завершили свій виступ! А перший забив, зрівнявши рахунок у зустрічі із кадіївським «Шахтарем» (2:2), ще один надіслав у ворота авангардівців Макіївки (4:1).
Матчі Миколи ВОРОНЬКА.
1963 р. Єдиний із гравців команди, , хто зіграв усі 46 матчів.
«СПАРТАК» – «СКЧФ» (Севастополь)- 2:1. У другому таймі на 28 хвилині Володимир БОГАЧ з подачі Миколи ВОРОНЕНКА ударом голови зробив рахунок 2:0.
«СПАРТАК» – «ДИНАМО» (Київ) – 1:3. Товариська зустріч. Після кутового Микола ВОРОНЬКО надіслав м’яч у свої ворота. У суперників забили Юрій ВОЙНОВ і Віктор КАНЕВСЬКИЙ.
1969 р. «СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Макіїівка) -4:1. Володимир БОГАЧ (2), Микола ВОРОНЬКО, Володимир ВАЩЕНКО.
Фінальний турнір за 1-6 місця. «СПАРТАК» -«ШАХТАР» (Свердловськ)- 2:1. Віктор КИСЛЯКОВ, Микола ВОРОНЬКО.
1969 р. Матч з історії. “СПАРТАК» – «КОЛОС» -3:0 24 серпня.
Склад «СПАРТАКА»: Кисельов (Чистов), Коркін, Верьовкін, Фоменко, Дерипаскін, Солодов (Соколов), ВОРОНЬКО, Наумов, Шпак, Кисляков. Безверхий (Сіренко).
Голи: Солодов (7, 10), ВОРОНЬКО (57).
«СПАРТАК» – «АВАНГАРД» (Антрацит) – 2:0. У півзахисті Микола ВОРОНЬКО своєю активністю запалював товаришів на активну гру.
Коментар Олександра СЕРБІНА – головного тренера «Спартака»: – Впродовж усього сезону хороші бійцівські якості продемонстрували, зокрема захисники Михайло ФОМЕНКО, Микола ВОРОНЬКО і Валерій ДЕРИПАСКІН. Особливо продуктивно і впевнено вони, як і решта гравців, провели матчі фінального турніру в Івано-Франківську, де «Спартак» посів 3-є місце і підвищився в класі. Кожен з них продемонстрував справжній спортивний характер.
Те досягнення залишається найкращим в історії сумської команди за всі роки її виступів на всесоюзному і всеукраїнському рівнях.
Серед пам’ятних – матчі розіграшу Кубка СРСР 1968 року. Дводенний двобій з «динамівцями» Ставрополя, який перемогли у повторному матчі, вікторія над липецьким «Металургом» (2:0) і напружений домашній поєдинок 1/16 з вищоліговим алма-атинським «Кайратом», якому поступилися (1:3), зустрічі «бронзового фіналу 1969 року. Незабутня і товариська зустріч з клубною командою московського «Торпедо», в якому грав зірковий на той час Едуард СТРЕЛЬЦОВ. « Я не зміг його втримати, тож схопив за руку,- згадував Микола. – І він з м’ячем мене «втягнув» у штрафний майданчик і забив м’яч. Але «виручив» суддя, який раніше угледів порушення і дав свисток».
Були ще зустрічі на Кубок ЦК ЛКСМУ, міжнародні товариські з молодіжною збірною В’єтнаму і командами Болгарії.
На жаль, дебютний виступ сумчани у Другій групі класу «А» провалили. Команда виявилася слабо підготовленою, яку готував тренер з іншого міста. А Олександру СЕРБІНУ, який працював зі «Спартаком» вже кілька років, схоже, місцеві партійці побоялися довіряти. Першу перемогу сумчани здобула лише у 8-у турі , мінімально обігравши «Гомсільмаш» (1:0). Посівши передостаннє, 21-е місце «спартаківці» вибули з групи. Змагання виграв запорізький «Металург», у складі якого виступав вихованець сумської команди майстрів Віктор ЄРЕМЕНКО.
Згодом Микола, Валерій ДЕРИПАСКН і Віктор СОЛОДОВ поїхали шукати футбольного щастя у сімферопольському «Авангарді». Валерій відразу повернувся додому, Микола пограв сезон і теж приїхав до Сум, а Віктор виступав кілька сезонів і залишився там.
ФОТО з АРХІВУ.
2010.р. Святкуання 50-річчя дебюту сумської команди майстрів у класі «Б» чемпоінтау СРСР. На знімку (зліва направо): Микола ВОРОНЬКО, куратор команди Григорій КУЗЬМЕНКО і головний тренер Олександр СЕРБІН.
Вітання
В’ячеслав СЕРДЮК: …І перемога над «Динамо»
20 років тому він дебютував у вищій лізі чемпіонату України. Свій перший матч провів у складі «Дніпра», який 12 березня тоді без проблем обіграв «Закарпаття» (4:0). В основі виходив не часто, довелося чекати два сезони, відколи 19-річного юнака взяли в команду.28 січня універсальному захиснику, як тоді писала преса, виповнився 41 рік.
ПРО себе вихованець Шосткинської ДЮСШ, який затим пройшов хорошу підготовку у київському РВУФК, швидко заявив на юнацькому рівні. У доробку мав 77 матчів і 10 голів. По закінченні училища подався до Москви в надії заграти на високому рівні. За два роки так і не вийшов в основі, провівши 26 матчів за дубль. Перспектив заграти не було.
В’ячеслав повернувся додому і прийняв запрошення тренерів «Дніпра», в якому і розпочалася кар’єра нашого земляка на професіональному рівні. І тут закріпитися не вдалося, не рахуючи 20 матчів за «основу». Гравця віддають в оренду охтирському «Нафтовику-Укрнафті», який того сезону був серед учасників Вищої ліги. У нашій команді відкрив лік своїм забитим м’ячам, який став вирішальним для команди (див. Матчі з історії). Пам’ятна також зустріч з «Динамо» на його полі і сенсаційна перемога охтирчан (1:0). Закріпитися в еліті «Н-У» не зміг.
Наступні 5 сезонів СЕРДЮК на правах оренди проводить у «Кривбасі», де зіграв 109 матчів. Пам’ятний для СЕРДЮКА ще один матч з «Динамо». У 2011 році кияни виграли у «Кривбаса». Зі звіту: « 83 хвилина. ГОООЛ. 3:0. ГУСЄВ забиває. МІЛЕВСБКИЙ у підкаті відбирає м’яч у СЕРДЮКА і робить передачу у штрафний майданчик на ГУСЄВА, який , вийшовши 1 на 1, пробив під поперечину».
Але «Кривбас» збанкрутував, В’ячеслав переходить до «Арсеналу», але кияни знімаються зі змагань.
Не отримавши запрошень в Україні, СЕРДЮК перебирається до Білорусі, де кілька сезонів виступав за команди Гомеля і Жодіно, доповнивши свою статистику 53 матчами і одним голом. Тут він і завершив свою кар’єру на професіональному рівні. За 13 років у 8-и командах 3-хкраїн, зіграв 290 матчів, в яких забив 4 м’ячі.
З усіх матчів, окрім перемоги над динамівцями Києва, закарбувалися у пам’яті ще дві. Це, коли добре показав себе у командній грі з «Металістом» 20 років тому, в якій дніпряни розгромили харків’ян – 6:0 і фіаско через 7 сезонів у зустрічі із «Шахтарем», коли «Арсенал» поступився – 0:7.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2007/2009. Вища ліга. «НАФТОВИК-УКРНАФТА» (Охтирка) – «АРСЕНАЛ» (Київ) – 1:0. 1 грудня 2007 р. Стадолн «Нафтовик». 4500 глядачів.
«Н-У»: Величко, СЕРДЮК, Кретов, Есип (Харченко, 86), Каракевич (Шарпар, 81), Карпенко, Котенко (Олефір, 89), Снитко , Іванов, Нефьодов, Монахов .Тренер: В.Городов.
«АРСЕНАЛ»: Деонас , Романчук, Распопов, Беньо, Ессола (Кузнецов, 83), Жоземар, Литовченко (Мізін Сергей, 72), Парфенов , Хомін, Деметрадзе ( Сендлей, 54).Тренер: О. Заваров.
Гол: СЕРДЮК (27).
Попередження: Нефьодов (90+2), Ессола (35), Литовченко (58). Вилучення: Закарлюка (90+2, наймисний удар суперника м’ячем після зупинки гри).
Володимир ЯНГОЛЬ: Забивав голи і захищав ворота
За фактурою і манерою гри він був схожий на екс-нападника збірної України Тімерлана ГУСЕЙНОВА. Радував своїми вправними діями і забитими голами роменських вболівальників впродовж 17 сезонів. Входить до рейтингу «Гвардійці «Електрона», які відіграли за команду 10 і більше років. 31 січня в одного з найкращих нападників і бомбардирів команди День народження. Володимиру Михайловичу – 68 років.
ЗА свою кар’єру вихованець тренера Віктора ГРЕЧАНОГО в обласних і всеукраїнських змаганнях зіграв майже 500 матчів, в кожному третьому змушував суперників розпочинати з центра поля. Він впевнено почувався на всіх позиціях, в тому числі, коли довелося займати місце у воротах.
Олександр КВАША – тренер роменського «Електрона»:
– Володимир – один із зіркової і легендарної п’ятірки гравців нашої команди, до якої входили Олег ІВАНОВ, Олег ЧКАНА, Геннадій СОКОЛВ і Володимир ЦВЄТКОВ. На жаль, трьох із вже немає серед нас.
Володимир був, як кажуть, забивним форвардом, разом із вищезгаданими футболістами визначав ігровий малюнок «Електрона». Завдяки їм, команди впродовж кількох років була серед лідерів обласних перегонів, впевнено тримала іспит у чемпіонаті України серед аматорів. Значна заслуга цієї «пенти» гравців і в тому, що «Електрон» двічі ставав бронзовим призером чемпіонату і фіналістом розіграшу Кубка області. Хоча Володимир був нападником, але не менш успішно грав у воротах. Пригадую матч у Кременчуці, який співпав з відкриттям стадіону. Вболівальників зібралося тисяч 12. Хоча ми і програли – 1:3, претензій до гри Володимира -голкіпера не було, врятував команду від поразки з більшим рахунком. Грав разом з братом Валерієм, то був потужний тандем виконавців. Навантаження на гравців було велике. В одному сезоні провели рекордну 51 зустріч.
Володимир вирізнявся своєю манерою гри. Було, що довго гра у нього не клеїлася, його відрізали і блокували захисники. Він чекав слушної нагоди, аби вибухнути, прорватися і неодмінно забити гол після сольного проходу, штрафного, ударом голови у падінні або з «другого поверху». Його можна було побачити у середині поля, біля свого штрафного майданчика, на фланзі, у боротьбі за м’яч. Коли він був у його ніг поблизу воріт суперників, миттєво кидався вперед, кількома рухами залишав за спиною тих, хто його чатував. Таким був стиль його гри.
Матчі і голи Володимира ЯНГОЛЯ.
1984 р. «ЕЛЕКТРОН» – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – 4:2. На перерву суперники пішли за рахунку 2:0 на користь господарів. Після того, як гості пропустили третій м’яч, вони змогли налагодити гру (3:2), але 4-й гол Володимира ЯНГОЛЯ перекреслив усі їхні надії.
«ЕЛЕКТРОН» – «АВАНГАРД» (Глухів) – 3:1. У середині першого тайму гості вийшли вперед. Але варто було господарям зрівняти рахунок (це зробив Володимир ЯНГОЛЬ з пенальті) – гра у суперників розклеїлася і ще двічі Геннадій СОКОЛОВ добивався успіху.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» – «ЕЛЕКТРОН» -2:1. Воротар гостей зазнав травми. Його місце зайняв Володимир ЯНГОЛЬ – кращий бомбардир чемпіонату (15 м’ячів). Неодноразово виручав свою команду. На останніх хвилинах Юрій БОЙКО забив переможний м’яч.
«ЕЛЕКТРОН» – «ЯВІР» (Краснопілля) – 1:1. Це був заключний і вирішальний матч чемпіонату для обох команд. Нічия – і роменчани приймають вітання з перемогою, тоді як суперникам, щоб «взяти» золоту вершину, треба було лише вигравати. На початку другого тайму після розіграшу штрафного кращий бомбардир Володимир ЯНГОЛЬ першим встиг до м’яча, який невдало відбили захисники «Явора», і ударом голови переправив його у ворота. Схоже, господарі рано заспокоїлися і гості згодом після добре розіграного кутового зрівняли рахунок. Перемогу було втрачено. «Явір» вперше виграв звання чемпіона, а «Електрон» став лише бронзовим призером.
1985 р. «ЕЛЕКТРОН» – «ХІМІК» (Шостка)- 5:0. Володимир забив два голи.
Товариська зустріч «ЕЛЕКТРОН» – «ДИНАМО»-ветерани (Київ) – 0:2. 4000 глядачів. За гостей грали Стефан РЕШКО, Віталій ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ, Андрій БІБА, Володимир МУНТЯН та інші зірки футболу.
1986 р. У зустрічах із глухівським «Колосом» (5:0), путивльським «Партизаном» (5:0) – на рахунку Володимира по одному м’ячу, а в Лебедині з «Трактором» (2:1) – відзначився двічі.
1987 р. «ЕЛЕКТРОН» – «СВЕМА» (Шостка) -9:0. За 40 хвилин Володимир забив 5 м’ячів, за 22 хвилини Геннадій СОКОЛОВ зробив «покер».
«ЕЛЕКТРОН» – «НИВА» (Буринь) – 10:1. Володимир 4 рази змушував гостей розпочинати з центра поля.
Чимало років Володимир активно грав у футзал. Входить до списку кращих бомбардирів міста і району (271 гол). Був граючим тренером команди «Комплекс», яка ставала чемпіоном міста.
Микола КОРЖ- екс-воротар команди «Факел» (Дружба):
– Вперше з «Електроном» зіграли 45 років тому, коли ми дебютували у першій групі чемпіонату області. Зустрічалися впродовж 6 сезонів, провівши 12 матчів. У половині з яких мені довелося захищати ворота. Скажу так: «тягатися» , як кажуть, з більш досвідченими і вправними гравцями «Електрона» було важкувато, але ми старалися гідно їм протистояти. Три матчі виграли, тричі підписали «мирову» і в шістьох поступилися за різниці м’ячів 15 -33. Обіграли роменчан – 3:1, 4:1 і 1:0. Пригадую, в одному з матчів (0:7) я не забив пенальті, в іншому – добилися нічиєї (2:2) ,зрівнявши рахунок на останніх хвилинах поєдинку.
У тих та інших зустрічах Володимир запам’ятався своєю потужною грою, неабиякою наполегливістю і великим обсягом роботи, яку виконував на полі. Вправно грав головою, мав хорошу швидкість і потужний удар. Довелося і мені кілька разів виймати м’яч із своїх воріт після його влучних ударів. На жаль, гравців такого штибу і стилю гри , якими вирізнявся універсал Володимир ЯНГОЛЬ, наразі не вистачає нашому футболу.
ФОТО з АРХІВУ.
Суперники досить часто жорстоко грали проти Володимира ЯНГОЛЯ, але він був мужнім бійцем. «Швидка» завжди була поруч…
Володимир ЯНГОЛЬ (у верхньому ряду – третій ліворуч) у складі команди ветеранів «Електрон». Поруч з ним – тренер Віктор ГРЕЧАНИЙ.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
1987 р. Чемпіонат області. «ЕЛЕКТРОН» (Ромни) – «СПАРТАК» (Охтирка) -5:2. 15 серпня. Стадіон «Електрон». 900 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов, Беркут, Іванов, Кваша, Троценко, В.Ткач, Шепель, О.Ткач, Ясько (Бенько), Соколов (Валерій Янголь), Володимир ЯНГОЛЬ. Тренер – О.Квага.
«СПАРТАК»: Діганьшин, Герасименко, Галета, Акименко, Вербеницький. Гальченко, Перетятько, Віслов, Овечкін (Каплун), Вовк,Караков.Тренер – В Новіков.
Голи: Володимир ЯНГОЛЬ (22, 39, 77), Ясько (5), Шепель (70). – Вовк (12), Віслов (90).
Турніри
«МХП-Рятувальник» (Ромни): +4, -1, 14 очок
Впевнено стартували у першоліговому чемпіонаті України з футзалу серед юнаків Ю-15 вихованці «МХП-Рятувальник» з Ромен.
УЧНІ Ігоря САЛІВОНА після першого з’їзного туру, матчі якого 8 команд зіграли у Коломиї, впевнено почуваються на 2-у місці (14 очок), поступаючись 4-а пунктами футзалістам Богодухівської ДЮСШ. На 3-у рядку «турнірки» – криворізький «Локомотив».
Роменчани стартували з 3-х перемог поспіль. Вони обіграли вихованців ДЮСШ «Академія футзалу» із Житомира (4:0), «Ікву-Стир» з Рівненщини (4:1, двічі відзначився Олексій ПЕТРЕНКО) і «Локомотив» (4:0, три голи в активі Нікіти КОЗАЧЕНКА).
У наступній зустрічі наші юнаки оступилися, зазнавши невдачі від футзалістів Богодухова (1:5). «Провальними» були перші 10 хвилин, коли роменчани пропустили 3 м’ячі.
Затим здобули вольову вікторію над юнаками Чорноморська Одеської області (2:1) і в серії післяматчевих пенальті були влучнішими у зустрічі з ровесниками Рогатинської ДЮСШ після 1:1 в основний час.
У ТОП-10 кращих бомбардирів – Нікіта КОЗАЧЕНКО, який забив 5 м’ячів. У лідера – Олега ГРОНИ з Богодухова – їх 12. У нашій команді по 3 голи на рахунку Давіда ШОКУНА і Олексія ПЕТРЕНКА.
Ще 5 очок – і «Серж» – чемпіон!!
А «Україна» вже приймає вітання з перемогою
З кожною зустріччю наближаються до золотої вершини у чемпіонаті Сум з футзалу серед ветеранів 55+ гравці «Сержа». У заключних 4-х матчах
їм досить взяти 5 очок – і вони вперше стають чемпіонами! Після чергового матчу вони випереджають «ЗіКоНі» на 8 очок.
«СЕРЖ» – «ФОРТУНА» – 5:2.
На початку другого тайму «форт унівець» Олег СИДОРЕНКО відіграв один м’яч. Рахунок став 2:1 на користь суперників, у якого до перерви відзначилися Ростислав РЕВЕРА і Владислав ЙОЛКІН. Здавалось, інтрига повертається на майданчик. Але не пройшло і хвилини як Дмитро НЕЧИПОРЕНКО знову збільшив перевагу «Сержа» до двох голів (3:1).
У суперників було кілька хороших моментів не тільки відігратися, але пробити воротаря Володимира НІКОЛЕНКА було важко. Згодом Владислав ЙОЛКІН дальнім ударом збільшив перевагу до 4:1. Після 4:2 Віктора КУЗЬМЕНКА, переможну крапну поставив Ростислав РЕВЕРА. 5:2 – 6-а вікторія «Сержа»!
«ЗіКоНі» – «ДИНАМО» – 2:0.
Динамічна, швидка і комбінаційна гра з купою гострих моментів біля воріт обох команд.
Все вирішилося незадовго на перерву. На 17-й хвилині «ЗіКоНівці» заробили штрафний. І доки «динамівці» вирішували як краще захиститися, Дмитро РУДНЯК, не задумуючись, влучним ударом відкрив рахунок. А за хвилину Сергій ЛУШПА прицільним пострілом із середньої відстані закріпив перевагу своєї команди.
Після перерви суперник доклав чимало зусиль, аби змінити і рахунок, і ситуацію на майданчику (для цього хороші моменти були), проте зиску не мав. Найбільше не щастило найактивнішому з них Сергію ПРИХОДЬКУ….
ГЕРОЇ туру – Ростислав РЕВЕРА і Владислав ЙОЛКІН, які забили по 2 голи.
ГОЛИ туру – Дмитро РУДНЯК – зі штрафного, Сергій ЛУШПА і Владислав ЙОЛКІН – голи-близьнюки у нижні кути воріт.
Не приховував задоволення після зустрічі тренер «Сержа» Сергій БАРАННИК: – Поки все йде за планом. Ми близькі до того, щоб вперше виграти чемпіонське звання. Торік поступилися чемпіонством «ЗіКоНівцям». Цього разу шансу втрачати не збираємося. Все вирішиться у наступних двох зустрічах з «Динамо» і «ЗіКоНі».
Після 8 матчів ситуація в турнірній таблиці така: «Серж» – 20 очок (грає без поразок), «ЗіКоНі» – 12, «Динамо» – 11, «Фортуна» -1.
У наступному турі зустрічаються: «СЕРЖ» – «ДИНАМО» (попередні матчі – 1:0 і 1:1), «ФОРТУНА» – «ЗіКоНі» (3:4 і 3:3).
ЧЕМПІОНАТ 45+. «Україна» – ЧЕМІОН!
«Оріон» – «Україна» – 5:3, «Паритет» – «Україна» – 4:11. По З голи забили Микола ДОЦЕНКО («Паритет») і Анатолій БОЙКО, 7 (!) – Роман ТЕТЯВКІН.
«Україна» – 25 очок, «Оріон» – 12, «Паритет» -10, «Деметра» -4.
Наступні матчі: «Паритет» – «Оріон», «Деметра» – «Україна».
Турнір пам’яті Віктора ГРЕЧАНОГО
У Ромнах відбувся традиційний турнір з футзалу пам’яті першого директора місцевої ДЮСШ, тренера з футболу команди «Електрон» Віктора ГРЕЧАНОГО, який підготував чимало юнаків, які «засвітилися» у великому футбол.
ВІКТОР Карпович був вправним футболістом і хокеїстом, у складі місцевих команд ставав чемпіоном і призером обласних змагань. Наразі спортшкола носить ім’я цієї чудової людини, яка багато зробила для розвитку спорту, в тому числі і футболу в місті.
Вшанувати його пам’ять, окрім господарів, приїхали вихованці 6 команд спортшкіл з Путивля, Лохвиці, а також «Космосf» з Тернів і липоводлинського «Альянсу».
Юних футболістів вітала донька Віктора Карповича – Наталія Вікторівна.
Головним призом заволоділи путивляни, випередивши господарів і команду з Лохвиці, які стали призерами турніру.
Кращими гравцями визнані вихованці місцевої ДЮСШ Максим МАЖУГА і Яків ЛАВРЕНКО.
ФОТО з АРХІВУ Юрія ПАНЧЕНКА.
Футболісти сумського «Фрунзенця» – рекордсмени за кількістю перемог у чемпіонатах області. 13 разів вони вигравали звання найсильнішої команди Сумщини. На їхньому рахунку ще одне досягнення – впродовж 5-и років поспіль (1977 – 1981) вони підтверджували чемпіонське звання.
Крім того, «фрунзенці» 10 разів вигравали Кубок області, в т. ч. 4-и рази поспіль (1972 – 1975) і 6 разів поступалися суперникам у фіналах. Жодній з команд не вдалося повторити досягнення «Фрунзенця».Останнього разу сумчани підкорили золоту вершину у 1999 році.
На жаль, багато років тому команда зникла з футбольної карти області і залишилася в історії СМВО об’єднання імені Фрунзе.
На знімку чемпіонський склад «Фрунзенця» 1987 року, який готували Володимир ПОПОВ (крайній ліворуч), Юрій ПАНЧЕНКО і Микола АСТАФЬЄВ (ліворуч).