ФутТайм від Григорія М.Реви.
ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 17
Дні народження гвардійців сумського футболу.
Віктор ГАЛЬЧЕНКО: ГРАВ, НАЧЕ СПІВАВ!
3 лютого 1953 р.
3 лютого свій 69-й День народження відзначає ветеран сумського футболу Віктор ГАЛЬЧЕНКО. Мої вітання земляку.
ЗАЙМАТИСЯ футболом Віктор ГАЛЬЧЕНКО розпочинав у тренера Роменської ДЮСШ Віктора ГРЕЧАНОГО. Група була одна з найкращих за всі роки. Тут тренувалися і грали Євген ЧИЖИК, Микола ГИРКО, Олександр КОВАЛЬОВ, Володимир ШАТОХІН та інші. Вищезгаданих гравців разом з Віктором запросили до сумського «Фрунзенця», який тоді виступав у 2-й лізі Української зони чемпіонату СРСР. В ньому Віктор провів 5 років. Вболівальники старшого покоління пам’ятають його під прізвиськом Галя – так вони люб’язно називали свого кумира, який вирізнявся технічними діями і потужними ударами. Він був своєрідним диспетчером командних дій. Він грав – наче пісню свою футбольну співав!
Виступав Віктор також за київський СКА (це була служба в армії), рівненський «Авангард», сумський «Автомобіліст» і краснопільський «Явір». За них відіграв майже 200 матчів , в яких забив 25 м’ячів.
Допоміг Віктор свого часу виходу охтирського «Нафтовика» і «Автомобіліста» до Другої ліги майстрів, зігравши загалом 103 матчі. 39 разів він змушував суперників розпочинати з центра поля. В.ГАЛЬЧЕНКО- 2-разовий чемпіон Української РСР серед КФК.
Особливо пам’ятним для Віктора був 1974 рік. Тоді «Фрунзенець» посів 4-е місце, поступившись за різницею м’ячів «Кривбасу», якому Федерація футболу допомогла здобути путівку до півфіналу перехідного турніру до Першої ліги.
Незабутнім був 1973 рік, коли протистояння завершувалося внічию і команди пробивали післяматчеві пенальті. Віктор вправно виконував свої підходи. Із 11-и матчів лише у 4-х сумчани перемагали. Якби виграли ще кілька таких дуелей, то реально могли завершити виступ у першій десятці.
Майже 20 років Віктор виступав на професіональному рівні і не менше – на любительському. Останнім часом перекваліфікувався на футзал, граючи за команду ветеранів «Вікторія». Неодноразово ставав призером різноманітних змагань. Виходив на майданчик майже до 70 років. І з м’ячем був, як завжди, на «ти»!!!
Микола ВОРОНЬКО: 300 МАТЧІВ ЗА 10 РОКІВ
28 січня 1942 р.
В ІСТТОРІЮ сумської команди майстрів, яка виступала в класі Б Української зони чемпіонату СРСР, вагомий внесок зробив її центральний захисник Микола ВОРОНЬКО. Впродовж 10 років він радував вболівальників своєю надійною грою. 28 січня минуло 80 років від Дня його народження.
Виступав у команді впродовж 1962-1971 років. А це – майже 300 матчів і з десяток забитих м’ячів. Кілька з них були рятівними і вирішальними для сумчан. Із кадіївським «Шахтарем» (1967 р.) Микола зрівняв рахунок (2:2). У фінальному турнірі за вихід до класу А (1969 р.) із «Шахтарем» зі Свердловська він забив переможний м’яч (2:1), який приніс сумчанам довгоочікувану путівку. Того ж року Микола відзначився у матчі з авангардівцями Макіївки (4:1).
Серед пам’ятних – матчі розіграшу Кубка СРСР 1968 року. Дводенний двобій з «Динамо» зі Ставрополя, який перемогли у повторному матчі, вікторія над липецьким «Металургом» (2:0) і напружений домашній поєдинок 1/16 розіграшу Кубка СРСР з вищоліговим алма-атинським «Кайратом», якому поступилися (1:3), виграш у 1969 році малих бронзових медалей Української зони і підвищення в класі. Незабутня і товариська зустріч з клубною командою московського «Торпедо», в якому грав зірковий на той час Едуард СТРЕЛЬЦОВ. « Я не зміг його втримати, тож схопив за руку,- згадував Микола. – І він з м’ячем мене «втягнув» у штрафний майданчик і забив м’яч. Але «виручив» суддя, який раніше угледів порушення і дав свисток».
Залишилися доброю згадкою чотири роки, коли Микола грав разом з Михайлом ФОМЕНКОМ. Завдяки цьому дуету, який надійно працював в обороні, в ті роки «Спартак» був серед лідерів Української зони. Сумчани двічі поспіль виходили до фінальної пульки. А тренував тоді команду Олександр СЕРБІН. Їхнє досягнення залишається найкращим в історії сумської команди.
На знімку (зліва направо): Микола ВОРОНЬКО, куратор команди Григорій КУЗЬМЕНКО і головний тренер Олександр СЕРБІН.
Григорій ЛАЗАРКО: БУВ СОЛІСТОМ НА ПОЛІ
4 лютого 1959 р.
ГРИГОРІЙ Лазарко – один з найкращих гравців в історії сумського «Фрунзенця» за останні 10 років його виступів у чемпіонаті СРСР серед команд майстрів Другої ліги Української зони. 4 лютого – 63 роки від Дня його народження.
Шлях у великий футбол Григорій розпочинав у тренера Миколи АБРАМОВА. Він розповідав, що Григорій уже тоді вирізнявся своєю працездатністю і майстерністю, міг зіграти на будь-якій позиції, в тому числі і у воротах. У 18 років юнак успішно дебютував у команді майстрів, забивши 5 м’ячів у 41 матчі. Він вправно грав головою, добре бачив поле і відчував плече партнерів.
На здібного юнака звернули увагу тренери молодіжної збірної Української РСР і запросили на виступ у її складі у чемпіонаті СРСР серед юнаків Ю-20, який затим перетворився на Всесоюзний турнір «Переправа» на приз тижневика «Футбол-Хоккей». У складі команди виступали Михайло МИХАЙЛОВ, Анатолій ДЕМ’ЯНЕНКО, Олег ТАРАН та інші, які згодом стали гравцями високого класу. Збірна провела 6 матчів: 3 виграла, 2-завершила внічию і в одному зазнала невдачі за різниці м’ячів 8-1. У фіналі українці в серії післяматчевих пенальті після 0:0 перемогли збірну Москви (5:4). До речі, за таким сценарієм пройшла і так завершилася півфінальна зустріч з білоруськими ровесниками.
За перші 3-и роки за «Фрунзенець» Григорій провів 118 матчів і забив 29 м’ячів. Потім служба в армії і виступ за київський СКА, у складі якого став чемпіоном Другої ліги і рік пограв у Першій чемпіонату СРСР. Після служби повернувся додому і продовжив кар’єру у «Фрунзенці». І не його вина, що в 1983 році він втратив місце в Другій лізі і статус майстрів.
Григорій продовжив грати у нікопольському «Колосі», охтирському «Нафтовику» і краснопільському «Яворі», а також в аматорських командах області. Запрошували нашого гравця і до вищолігових команд – «Чорноморця», «Металіста» і московського «Спартака». Зі спартаківської бази він утік. Відмова грати за столичну команду, за однією версією, – Григорій боявся літати літаками, за іншою – його дружина не захотіла жити у великому місті. За харків’ян Григорія провів 5 матчів у розіграші Кубка СРСР і забив 1 м’яч.
Кілька років з Лазарком грав Володимир ЛАБЕНОК. Він тепло говорить про партнера по команді, який був хорошим другом і гравцем. Коли команді було сутужно на полі , він завжди вигукував: – Ви надсилайте м’яч вперед, а я там розберуся. І вправно розбирався…
Григорій рано пішов із життя. Через тяжку хворобу у 45 років він залишив цей світ.
Його досягнення ще довго залишатимуться неперевершеними в історії сумської команди майстрів.
За версією «ФутТайму» Григорія ЛАЗАРКА включено до Символічної збірної сумської команди майстрів за 60 років її існування.
Досягнення і рекорди Григорія ЛАЗАРКА
-ВХОДИТЬ до списку 100 кращих бомбардирів серед українських команд Другої ліги. На його рахунку 86 м’ячів.
-МАЄ найкращий здобуток серед гравців «Фрунзенця», забивши за 5 сезонів 58 м’ячів у 191 матчі.
-НАЙКРАЩИЙ бомбардир за сезон «Фрунзенця» 1978 р. (13 м’ячів) і 1982 р. (18) та охтирського «Нафтовика» 1986 р. (13).
-У МАТЧІ 26 туру 26 липня 1982 року «Фрунзенець» – «Спартак» (Житомир), який завершився перемогою сумчан – 4:3, у 2 таймі Григорій забив у ворота суперників 4 м’ячі.
-ГРИГОРІЙ – переможець (СКА К.) і срібний призер («Колос» Н.) Другої ліги, чемпіон УРСР серед КФК у складі “Нафтовика», бронзовий призер чемпіонату України Другої ліги у складі краснопільського «Явора», переможець чемпіонату СРСР серед Ю-20.
– У 4-х МАТЧАХ поспіль із 5-и фінального турніру (1986 р.) серед команд КФК, на якому охтирський «Нафтовик» виграв путівку до Другої ліги чемпіонату СРСР, Григорій забив 4 м’ячі. У матчі із долинським «Нафтовиком» його м’яч став вирішальним (2:1), який приніс нашій команді дострокову перемогу.
-ЗА 16 років виступів за професіональні команди Григорій ЛАЗАРКО провів 432 матчів і забив 109 м’ячів.
1985 р. “Нафтовик” (Охтирка) – чемпіон УРСР серед КФК. Григорій ЛАЗАРКО –другий зліва направо у верхньому ряду. На фінальному турнірі він забив 4 м’ячі. Третій справа наліво у верхньому ряду – Віктор ГАЛЬЧЕНКО.
Ігор МІЛЮКІН: 10 років і все життя
4 лютого 1967 р.
СЕРЕД багатьох вихованців тренера Глухівської ДЮСШ Сергія РУДЕНКА одним із перших у команді майстрів Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР став грати Ігор МІЛЮКІН.
На турнірі в Криму його побачив тренер Володимир КИЯНЧЕНКО і запросив навчатися в київському спортінтернаті. Згодом на змаганнях в Херсоні Ігор сподобався представнику миколаївського «Суднобудівника» і головний тренер команди Євген КУЧЕРЕВСЬКИЙ забрав 17-річного юнака в команду майстрів. З містом корабелів пов’язав своє життя наш земляк, відігравши в ній 10 років. А це – 221 матч і 17 забитих м’ячів.
Найбільш вдалими для Ігоря і команди були три сезони. У 1984 і 1985 роках «Суднобудівник» виграв малі бронзові, а в 1990 – срібні медалі. До останнього туру миколаївці вели боротьбу за перемогу з торпедівцями Запоріжжя. На фініші їх розділило одне очко. Забивав Ігор і вирішальні м’ячі. Зокрема у матчі з «Буковиною» його удар приніс «корабелам» мінімальну перемогу.
Пограв Ігор у складі команди (тоді вона називалася «Евіс») у Вищій лізі чемпіонату України. Після Миколаєва він ще 2 роки виступав у друголігових командах- «Кристалі», «Олімпії АЕС» і «Портовику», де провів ще 35 матчів. Але через травму у 29 років Ігорю довелося завершувати кар’єру. Він продовжив себе у футболі як тренер, працюючи в дорослих і дитячих командах.
Загалом в доробку І.МІЛЮКІНА 256 матчів і 17 м’ячів.
Ігор МІЛЮКІН на фото – у першому ряду праворуч.
Знай наших!
Як став воротарем, забрали у «Динамо».
ВИХОВАНЕЦЬ тренера Миколи ДЕРЕВ’ЯНКА, який продовжував навчання у ФЦ «Барса» Денис ІГНАТЕНКО, уродженець Стецьківки Сумського району, вже 3-й рік захищає ворота молодіжного складу київського «Динамо». Наразі він разом з командою Ю-19 у Туреччині готується до матчу плей-офф Юнацької ліги УЄФА проти іспанського «Депортіво» ( команди зіграють 8-9 лютого на полі суперників) і заключного етапу чемпіонату України, в якому кияни лідирують із «Шахтарем».
Нагадаю: граючи за «Барсу», двічі Дениса називали кращим воротарем на турнірах у Харкові і Києві, де сумчани ставали бронзовими призерами. Грати у футбол Денис розпочинав на позиції захисника, а згодом став у ворота. І не прогадав. За «Динамо» Ю-19 він дебютував 21 серпня 2020 оку у матчі з «Олмпіком» (4:3).
На зборах у Туреччині кияни провели три контрольні матчі. Вони перемогли місцевий «Демреспор» -2:1 і збірну Іраку Ю-20 -3:0, а зустріч з ровесниками «Антальяспору» завершили внічию- 2:2. У цих поєдинках Денис ворота залишав «сухими». Тренери задіяли трьох голкіперів. «Динамо» зіграє ще два матчі з ровесниками німецьких команд «Берлін Атлетік 07» і «Тасманія Берлін».
– З ігровим навантаженням справляюся добре, витримую їх нормально,- сказав прес-службі «Динамо» наш земляк. – З «Антальяспором» команда зіграла непогано, пропустили у першому таймі необов’язковий м’яч.
– Що зможе «Динамо» пред’явити «Депортіво» у Юнацькій Лізі УЄФА?
– Ми робимо акцент на швидких атаках та контратаках, а також відпрацьовуємо вихід з оборони, розвиток атак та їх завершення. .
– З чого складалася індивідуальна робота з тренером?
– Ми з іншими воротарями змінювали один одного по черзі, щоби кожен попрацював з тренером. Ми не стояли у воротах, не чекали на свою чергу, а отримали більше навантаження.
. – У вас часто бувають парі між польовими гравцями та воротарями – чи додає це змагального настрою?
– Звичайно. Це додає емоцій у тренування, щоб ми не бігали просто так. Це добре впливає на ігрові моменти. Загалом ми працюємо достатньо інтенсивно, навантаження хороше, але справляємося.