ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 22.
СЛАВА УКРАЇІ!!!
Не за горами ДЕНЬ нашої спільної ПЕРЕМОГИ!!! Тримаймося!
Наші вітання зіркам сумського футболу
Рибалка гав на полі не ловить
Сергій РИБАЛКА народився 1 квітня 1990 року. У чемпіонатах України, Чехії і Туреччини зіграв 313 матчів і забив 49 м’ячів, за збірні Ю-18 – 16 матчів ‘1), Ю-19 – 12 (6), за національну – 9 поєдинків. Дворазовий чемпіон і володар Кубка України у складі «Динамо», бронзовий призер чемпіонату Чехії у складі «Слована». Чемпіон Європи Ю-19.
ДОНЕДАВНА Вікіпедія помилково називала уродженця села Ямне Великописарівського району Сергій РИБАЛКА – вихованцем харківського футболу. Лише з часом зробила уточнення і все стало, як кажуть, на свої місця. Так, дійсно путівку у великий футбол він отримав у харківському «Арсеналі», за який виступав у чемпіонаті ДЮФЛ України. У 80 матчах, граючи на позиції півзахисника, забив 40 м’ячів. Але до цього провів кілька поєдинків за команду Юрія ЗІНЧЕНКА сумської СДЮШОР «Зміна».
У 2006 році Сергій дебютував у дорослій команді «Арсеналу», яка виступала у другій лізі ЧУ. У першій зустрічі відзначився двома влучними ударами у ворота «Іллічівця-2». 18-річний юнак став найкращим бомбардиром в історії команди, забивши у 48 матчах 20 м’ячів.
Потім було київське «Динамо», до якого перейшов через два роки. Спочатку грав і набував досвіду у «Динамо-2». Вперше вийшов на поле в основному складі столичної команди 6 листопада 2011 року у матчі з «Металістом». Разом за дві команди «Динамо» провів 142 зустрічі і відзначився 15 влучними ударами Але так склалися обставини, що Сергію на правах оренди довелося пограти у чеському «Словані». У його складі виступав у Лізі чемпіонів і забив вирішальні м’ячі у ворота швейцарського «Цюріха» і «Удінезе» з Італії.
Повернувшись в «Динамо», зумів пробитися до основного складу. Однак знову щось не склалося і Сергій на правах оренди став гравцем турецького суперлігового «Сівасспору», за який виступав 3 сезони. Але отримавши серйозну травму, вибув зі строю. Відновлювався цілий рік і зумів знову вийти на поле. Повернувшись в Україну, став грати за ФК «Олександрію». А це ще 13 матчів до загальної статистики.
Сергій має певний досвід виступів за збірні України Ю-18 і Ю-19. У складі останньої став чемпіоном Європи у 2009 році. Тоді його влучний удар приніс збірній перемогу у вирішальному матчі групового відбору зі збірною Швейцарії. Разом з англійцями ( з ними зіграли 2:0), українські футболісти вийшли до півфіналу, де перемогли сербів- 3:1. У вирішальному матчі знову зустрілися з англійцями. Як і в попередній зустрічі, забили у ворота суперників два м’ячі, зберігши власні на «замку». Так Україна Ю-19 стала першою у Європі!
В активі Сергій – матчі за національну збірну нашої країни, а також виступ на Євро-2016 разом із Олегом ГУСЄВИМ.
Сергію вже 32, але як кажуть, «зав’язувати» з футболом ще не збирається. Адже за плечима чимало ігрової практики, а досвіду йому не позичати. Тільки б не підводили травми.
Перший «тисячник» в Україні
22 РОКИ виступів на професіональному рівні, 857 матчів, в яких забито 162 м’ячі в усіх лігах чемпіонатів колишнього СРСР і України – така футбольна біографія майстра спорту СРСР Бориса ШУРШИНА. 2 квітня наш легендарний гравець відзначає День народження. Михайловичу, як люб’язно його називають другі і колеги, вже 63.
А якщо до вищеназваної статистики додати ще його виступи на аматорському рівні за команду ветеранів всеукраїнських і регіональних змаганнях, а це ще як мінімум 200 матчів , то виходить, що Борис є першим «тисячником» в Україні за кількість зіграних матчів на всіх рівнях. Це досягнення вартує уваги авторів Книги рекордів України!
ГОТУЮЧИ цей матеріал, пригадав спомини директора обласної ДЮСШ Юрія БЄЛАНА, який навчався з Борисом у Ворожбянській школі Білопільського району.
-Уже тоді Борис виділявся серед ровесників своєю фізпідготовкою. Незважаючи на невеликий зріст, він був вправним спринтером, а на футбольному полі йому не було рівних. Мав потужний удар і був технічно вправним. У 16 років вже грав за місцевий «Локомотив» і ні в чому не поступався дорослим.
На юнака відразу звернули увагу тренери сумської команди майстрів «Фрунзенець». Борис швидко вписався в ігровий ансамбль. Один із тренерів розповідав. Коли йому дали завдання на аркуші паперу схематично позначити переміщення гравця по полю, то весь аркуш був почерканий лініями. Борис встигав скрізь. Свій дебютний сезон відзначив 4-а м’ячами. Потім була служба в армії, виступ за київський СКА. Після служби повернувся додому. Рік відіграв – і посипалися запрошення. Наступні 5 сезонів почергово грав у нікопольському «Колоса» і дніпропетровському «Дніпрі». Коли «Дніпро» у 1983 році було на грані вильоту із Вищої ліги, керівництво області прийняло рішення запросити з «Колоса» тандем тренерів і трьох гравців. Серед них був і Борис ШУРШИН, який тоді став кращим бомбардиром команди. За дніпрян провів 57 матчів і забив 2 м’ячі. У 1983 році вони стали чемпіонами СРСР, але золотої медалі Борис не отримав. Це зараз вручають і лікарю, і адміністратору, і гравцеві, який просидів на лавці. А тоді треба було зіграти не менше половини матчів. Виступав наш земляк і в 6-и матчах розіграшу Кубка європейських чемпіонів. А м’яч, забитий з передачі Бориса, визнано найкращим в історії дніпропетровського футболу. Наш земляк метеором промчав правим краєм і зробив вивірену передачу на кут воротарського майданчика, де Олег ПРОТАСОВ ударом голови вколотив м’яч у нижній кут воріт.
1981 рік. Борис ШУРШИН праворуч.
1982 рік. Борис ШУРШИН, Геннадій ЛИТОВЧЕНКО і Олег ЄМЕЦЬ.
1985 рік. У дублі “Дніпра». Олександр ЛИСЕНКО, Володимир БАГМУТ, БОРИС ШУРШИН і тренер Євген КУЧЕРЕВСЬКИЙ.
Коли у 1986 році охтирський «Нафтовик» завоював путівку до Другої ліги Української зони чемпіонату СРСР, Борис повернувся у рідні краї і допоміг команді через 5 років підкорити чемпіонську вершину. У тому сезоні він разом з Володимиром ТИМЧЕНКОМ, забивши по 17 м’ячів, стали кращими бомбардирами команди. У «золотому» році Борис забив вирішальні м’ячі у ворота «Десни», «Полісся», «Дніпра», київського СКА та інших команд. «Нафтовик» грав тоді на 3-х фронтах – у чемпіонаті і розіграшах Кубка СРСР і УРСР, де провів 61 матч ( на один суперник не приїхав). Борис відіграв в усіх поєдинках. Тоді команда грала щомісяця по 8-9 матчів. Приміром з 4 серпня по 20 жовтня «нафтовики» не програли жодного із 20 поєдинків. Не важко уявити, яке колосальне навантаження довелося витримати гравцям і 33-річному ветерану.
Цікавий факт розповів один із футболістів. Всі гравці знали, що Борис напередодні матчу порушив режим і вони були впевнені, що його місце дістанеться комусь із них, бо всі хотіли грати. Але іншої думки був тренер Андрій БІБА. Він включив гравця до основного складу і не помилився. Борис виправдав довіру Андрія Андрійовича, забивши супернику ще й 2 м’ячі. Наступного дня під час аналізу гри тренер відзначив гру Бориса, зазначивши при цьому: якщо допускаєшся помилки, виправляй їх на полі своєю грою.
Борис був учасником фінального матчу розіграшу Кубка УРСР. На жаль, тоді після домашньої перемоги над житомирським «Поліссям» – 3:1 охтирчанам не вистачило, аби завоювати почесний трофей. У гостях вони поступилися супернику- 0:4.
Закінчивши виступи на професіональному рівні, 39-річний гравець продовжив грати за роменський «Електрон» у чемпіонаті області. Коли одного футболіста запитали, як йому і коллегам почувається на полі з таким майстром, як Борис ШУРШИН, він відповів: -Ми, порівнюючи з ним, – новачки. Він уже віддав передачу, а до нас тільки доходить, куди треба було бігти, де чекати м’яча.
…Борису Михайловичу 60 з хвостиком, але він продовжує ще грати, але вже за команду ветеранів «Ніколь». У її складі був неодноразовим призером чемпіонатів України і області, його визнавали кращим гравцем цих та інших змагань.
Одного разу запитав у Михайловича, як довго він ще збирається грати, можливо час подумати про відпочинок?
Він посміхнувся і сказав: – Гратиму доти, доки не зітруться підошви на ногах! Коментарі, як кажуть, зайві.
Борис ШУРШИН – переможець у складі «Нафтовика», двічі срібний і бронзовий призер ( СКА Київ) 2 ліги Української зони чемпіонату СРСР . У складі нікопольського «Колоса» – бронзовий призер 1 ліги чемпіонату СРСР. Бронзовий призер 1 ліги чемпіонату України. Фіналіст розіграшу Кубка УРСР 1990 року. Входить до списку 100 кращих бомбардирів 2 ліги (48 м’ячів). Кращий бомбардир «Колоса» 1987 року (14), «Фрунзенця» 1980 року (10) і «Нафтовика» 1988 (14) і 1991 (17). Автор 250 м’яча «Нафтовика» (1990) у 2 лізі. За охтирчан реалізував 13 пенальті із 16. Провів: за «Фрунзенець» 69 матчів і забив 14 м’ячів, за «Нафтовик» – 325 – 75, краснопільський «Явір» – 85 -20.
«ФутТайм» і АФСО щиро вітають іменників. Здоров’я, наснаги, оптимізму і спортивного довголіття надалі в житті! Будьмо!!!