ФутТайм від Григорія М.Реви.
25 травня ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 30.
Вітання
Поїзд на Донбас відправився без Кундєя
ЗА ЙОГО плечима майже 50 років в аматорськоиу футболі. За цей час він зіграв майже 600 матчів і забив близько 1000 м’ячів. Це зобутки Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА, футбольне прізвище якого КУНДЄЙ. Він – 2-разовий чемпіон УРСР серед КФК у складі охтирського «Нафтовика» і сумського «Автомобіліста», неодноразовий призер всеукраїнських відомчих турнірів, 8-разовий чемпіон і 7-разовий володар Кубка області. Володимир встановив рекорд результативності серед захисників у чемпіонаті України серед КФК, забивши у 1991 році за «Автомобіліст» 11 м’ячів. Був учасником міжнародних матчів з болгарськими командами.
Має помітні успіхи Володимир і в міні-футболі. Він – бронзовий призер чемпіонату України серед ветеранів, переможець «Чемпіонату світу по-сумськи», 6-разовий чемпіон Сум, 5 разів був кращим бомбардиром цих змагань. Здобутки Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА варті уваги авторів Книги рекордів України.
Таким був Володимир у 1985 році, коли вперше став чемпіоном України серед КФК у складі охтирського «Нафтовика»
26 травня Володимир відзначає свій 67 День народження. Він співпав з ювілейною датою у його житті – 45-річчям подружнього життя з дружиною Раїсою. Тож з подвійним святом вітаємо сім’ю Ольшанченка. Здоров’я вам, любові і достатку, родинного тепла і затишку, щоб щасливим і багатим було ваше сьогодення!!!
До вашої уваги – відверто від Володимира ОЛЬШАНЧЕНКА,
– Як Володимир став КУНДЄЄМ? – Коли мені було усього рік, до нас зайшов знайомий батька і почув, що я називаю індиків кундиками. Він схопився відразу за це і сказав, що відтепер Володя буде Кундєєм. Ось так і приклеїлося до мене це прізвисько. Ним так називали і двох наших синів. Був ще цікавий випадок у моїй кар’єрі, пов’язаний з цим прізвиськом. Тренер однієї із сумських команд, перший раз заповнюючи протокол матчу, замість мого прізвища записав Кундєй. Захопив мене футболом Володимир Степанович Левченко, який водив на футбол з 5 років. Він і був моїм першим тренером.
– Наскільки мені розповідали ветерани, ти рано почав грати за дорослі команди? – Так. Це було.У 12 років виступав за дорослу команду села Головашівка, в якому народився, в чемпіонаті області по 2 групі. У 14 – підставою – у чемпіонаті ФСТ «Колос».
– Це правда, що школярем показував пристойну результати з легкої атлетики? – Гранату кидав, приміром, на 78 метрів, у висоту стрибав на 180 сантиметрів, у довжину – на 7 метрів. Спорт я дуже любив.
– Чи вплинули на твою футбольну кар’єру два роки служби в армії? – Про футбол на деякий час тоді довелося забути. В армії виконав норматив КМС з військового багатоборства. В окрузі посів 2 місце з цього виду. Був чемпіоном з баскетболу. У футбол зіграв лише одного разу Це був товариський матч з грузинами, який ми виграли – 3:1. Я забив 2 м’ячі, отримав приз кращого гравця і 3 доби відпустки.
– Ти був, як кажуть, без 5 хвилин гравцем сумської команди майстрів «Фрунзенець», але в основі так і не з»явився. Що сталося? – Дебютувати мав у матчі Кубка дружби, який розігрували команди майстрів «Фрунзенець» і «Авангард» з Курська. Але суперник не приїхав. Тож дебютував у товариському матчі з болгарською командою. «Фрунзенець» залишив через квартирне питання. Жити було ніде, а я готувався до весллі.
– Пам’ятаєш раніше зіграний матчі проти «Фрунзенця, в якому ти відзначився? –Був такий випадок у моїй кар’єрі. Ще у 1976 році майстри приїздили на матч у наще село. Перший тайм був за нами- 2:1. Але досвід і майстерність сумчан взяли гору – 4:2. Я забив м’яч і зробив результативну передачу.
– А якою вважаєш свою перемогу найважливішою? – 1978 рік увійшов в історію сумського футболу. Вперше сільська команда виграла Кубок області. Його володарем став степанівський «Супутник», який у фіналі обіграв «Хімік» з Лебедина – 2:1. Мені вдалося забити переможний м’яч. Зробив це у падінні ударом голови. Здається, наче вчора це було, а минуло вже 44 роки…
– У твоєму житті було чимало пам’ятних матчів і забитих м’ячів. А найпам’ятніший часто згадуєш? –Маєш на вазі матч в день весілля? Цього дня у мене була гра. Після розпису у ЗАГСі всі гості поїхали на «Авангард», де проходив матч. Ми виграли і свої два забиті м’ячі я присвятив дружині Раїсі. Після матчу весілля продовжилося. Між інщим, з Раїсою познайомилися на футболі. Зустрічалися 5 років. Дружина ніколи не пропускала наші із синами матчі.
– Ти міг пограти в донецькому «Шахтарі», куди тебе запрошував неодноразово Віктор Носов. Але, як кажуть, поїзд на Донбас пішов без Кундєя. Чому відмовився від перспективи показати себе на вищому рівні? -Був такий епізод у моєму житті. Віктор Васильович запрошував у команду, коли мені було 24 роки. Відразу обіцяв машину, однокімнатну квартиру і місце в «дублі». А в основі не гарантував. За нього треба було поборотися. Кілька разів трене телефонував, але я відмовився. Конкуренції не боявся. У Сумах мав отримати трикімнатну квартиру.
Про це мені ще раз нагадали гравці “Шахтаря» Олексій ВАРНАВСЬКИЙ і Микола ФЕДОРЕНКО під час зборів в Алушті у 1986 році, коли «Автомобіліст» готувався до сезону. Ми запросили їх на дружню розмову. Як годиться посиділи… Олексій і запитує: -А що то у вас за бовдур у Сумах, який відмовився від запрошення до «Шахтаря? –Так він сидить перед вами,- відповів я. Сьогодні шкодую, звичайно.Що тепер про це говоритя. . Це дійсно був хороший шанс. Скористайся ним, можливо, по –іншому і склалося б моє футбольне життя. Але я задоволений роками, проведеними у футболі. Він подарував мені багато друзів.
– А хто з них для тебе найголовнішмй? – Його я зустрів 50 років тому на футболі. Це моя вірна супутниця життя дружина Раїса, з якою дняли відзначили сапфірове весілля. Ми щаслива родина!!! А мрію, як і кожен із нас, щоб якомога швидше ПРИЙШОА МИР В УКРАЇНУ!
Спільний проект «ФутТайму» і АФСО « 30 років в історії сумського футболу»
5. 1995/1996. «Агросервіс»: крутими сходинками долу
Кубок України. До постійних учасників цього турніру «Нафтовика», сумської команди, яка виступала під назвою «Агросервіс» і «Явора» долучився «Фрунзенець-Ліга-99». У матчі 1/128 фіналу «фрунзенці» завдяки м’ячу Олександра СЕМЕРНІ, перемогли павлоградський «Космос», але в наступному колі вдома програли полтавській «Ворсклі» -1:3. Відкрив рахунок наш захисник Костянтин ШЕЛЕХОВА , зрізавши м’яч у власні ворота…
«Нафтовик» в додатковий час мінімально поступився в Іллічівську «Портовику», футболістів «Агросервіса» після – 0:0 підвела влучність в серії післяматчевих пенальті. Вправнішими в лотереї були гравці «Явора», вигравши у «Кристала» з Пархомівки на його полі. Потім удома краснопільці помстилися за сумчан, розгромивши «Портовик» -4:1.
В 1/16 фіналу здолали луганську «Зорю» -2:0. Розв’язка настала наприкігці зустрічі впродовж 6 хвилин, коли досягли мети м’ячі після ударів Сергія ЗАВГОРОДНЬОГО і Володимира БОГАЧА-молодшого. Також впродовж 6 хвилин у середині 1-го тайму сімферопольська «Таврія» практично вирішила долю матчу з «Явором» – 2:0 і вийшла до чвертьфіналу.
У розіграші Кубка наші команди зіграли 8 матчів: перемог -3, нічиїх – 2, поразок -3 за різниці м’ячів 8-7.
Чемпіонат України Перша ліга. І «Нафтовик» (тренер Андрій БІБА) і «Явір» (Валерій БЕРМУДЕС) виступили в міру своїх можливостей, хоча від охтирчан очікували значно кращого результату.
8 місце «Нафтовик» – 42 матчі, перемог – 18, нічиїх – 12, поразок -12, м’ячі 52-37, 66 очок.
13 місце «Явір» -42 матчі, перемог -17, нічиїх – 9, поразок -16, м’ячі 53-43, 60 очок.
Матчі з трійкою лідерів кращого результату добилися футболісти «Явора». У полтавської «Ворскли», чернівецької «Буковини» і алчевської «Сталі» вони відібрали 6 очок із 12-и, тоді як охтирчани – 4. Третій сезон поспіль Валерій САМОЛЮК, забивши 10 м’ячів, став кращим бомбардиром «Явора». 14 разів в охтирчан відзначився Сергій ЧЕРНОШВЕЦЬ.
Перша очна дуель «Явора» і « Нафтовика» завершилося на користь краснопільців. Вдома вони за присутності 3500 вболівальників добилися успіху, завдяки влучному удару Валерія САМОЛЮКА на 36 хвилині. В Охтирці була зафіксована нульова нічия. Матч зібрав 6000 глядачів.
Друга ліга. Група А. Неувага до команди місцевої влади, недофінансування і кадрові проблеми – все це і призвело до того, що після цього сезону «Агросервіс» ( тренували Микола КУРАСОВ і Володимир БОЙЧЕНКО ) втратив прописку в лізі.
З перших турів гра у сумчан не йшла. Три поспіль поразки, в тому числі дві вдома (0:7) відкинули команду до групи аутсайдерів. Першу перемогу сумчани здобули у 6-у турі. На фініші вхопитися за рятівне 17 місце (вибувало з групи 5 команд) не змогли – не вистачило аж 9 очок. У пасиві сумчан – 9 поразок з великими рахунками. Сезон завершили на мінорній ноті, програвши 3-и заключні матчі київській «Оболоні» -0:6, «Хутровику» з Тисмениці і ФК «Калуш» – по 0:5.
18 місце «Агросервіс» – 40 матчів, перемог – 8, нічиїх – 6, поразок – 26, м’ячі 25 – 77, 30 очок.
Команди зіграли 124 матчі. Перемог – 43, нічиїх – 27, поразок – 54, м’ячі 130-157.
За 5 сезонів команди провели:
У розіграші Кубка України 37 матчів. Перемог – 15, нічиїх – 7, поразок – 15 , м’ячі 33-38. У чемпіонаті зіграно 614 матчів. А це – 254 перемоги, 115 нічиїх і 245 поразок за різниці м’ячів 743-736..
А ось як виступили команди в чемпіонатах
| І | В | Н | П | М | |
| «Автомобіліст» ,ФК «Суми», «Агросервіс» | 188 | 51 | 28 | 109 | 154-306 |
| «Нафтовик» | 182 | 87 | 38 | 57 | 263 -185 |
| «Явір» | 176 | 93 | 36 | 47 | 250-155 |
| «Електрон» (три) | 68 | 23 | 13 | 32 | 76-90 |
Команда в Сумах знову з’явиться через два сезони. Владі і вболівальникам пощастило. Вольовим рішенням «Явір» було переведено до обласного центру. Команда отримала назву «Явір-Суми». Обидві сторони залишилися при своїх інтересах: і назви їхні є, і команда є. Що ще потрібно для реклами
Сторінки історії
Після сумського «Спартака» і «Зорі» – «Динамо» і збірна СРСР
50 років тому (1972) вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО дебютував у київському «Динамо» і збірній СРСР.
У складі «Динамо» зіграв спочатку у матчах 1/16 фіналу розіграшу Кубка СРСР з івановським «Тестильником» (1:1 і 2:1), а потім – у зустрічі чемпіонату 4 квітня у Луганську із «Зорею», з якої наш земляк перед початком сезону перейшов. Господарі перемогли – 3:0. Того року «Зоря» стала чемпіоном, а кияни, поступившись їй 4-а очками, завоювали срібні нагороди.
“В чемпионате страны 1972 года наряду с опытными мастерами закрепились Валерий ЗУЕВ и Михаил ФОМЕНКО». (З книги «Атакующая вершины»).
А 16 червня у фінському місті Васа у складі збірної СРСР М.ФОМЕНКО зіграв свій перший матч. Це була товариська зустріч з командою Фінляндії. Суперники підписали «мирову»- 1:1. Наш земляк відіграв увесь матч.
Наступного разу на поле вийшов 18 квітня 1973 року у Києві і теж у товариському поєдинку, але з румунами. Він зібрав 70 тисяч вболівальників. Радянські футболісти виграли – 2:0. Михайло провів другий тайм, замінивши Юрія ВАСЕНІНА.
Загалом за першу і Олімпійську збірні М. ФОМЕНКО провів 24 матчі, у 4-х – був капітаном. У її складі став бронзовим призером Олімпійських ігор-1976 і входив до складу команди, що виграла срібло ЧЄ-1972, але участі у матчах не брав.