ФутТайм від Григорія М.Реви.
ФутТайм від Григорія М.РЕВИ. Випуск 31.
Вітання
З ювілеєм, Павле!!!
Ювілейний День народження відзначив екс-гравець охтирського «Нафтовика» і сумського «Спартака» Павло ЗАХАРОВ. Йому – 45.
ФУТБОЛЬНУ кар’єру розпочинав у харківському «Металісті», з яким працював вихованець сумського футболу Михайло ФОМЕНКО. Виступав Павло на позиції захисника. Виходи в на поле впродовж трьох років. У сезоні 1997/1998 харків’яни виграли бронзові медалі чемпіонату України серед команд Першої ліги. Павло змінює команду і переходить до охтирського «Нафтовика». Відзначився у сезоні 2011/2012. Забивши 11 м’ячів, став одним з кращим бомбардирів команди. Потім отримує запрошення від тренерів сумського “Спартака». Так Павло став сумчанином. Відіграв 5 сезонів. А це – 80 матчів і 8 забитих м»ячів.
-Павло був вправним захисником, – згадує наставник «Спартака» Валерій БЕРМУДЕС. –І якби команда не завершувала матч, він завжди вирізнявся своєю впевненою грою. Був бійцем на полі. Жаль, що рано завершив свої виступи на професіональному рівні. Міг ще кілька років успішно грати, адже досвіду і майстерності Павлу не позичати. Користуючись нагородою, вітаю колишнього гравця і колегу по роботі з ювілейним Днем народження і щоб він відбувся як тренер!
За 5 спартаківських сезонів він 80 разів виходив на поле, відзначившись 8 влучними ударами.
Професіональному футболу Павло віддав 12 років. За цей час провів 278 матчів,36 разів змушуючи суперників розпочинати з центра поля.
У 30 років Павло завершив активні виступи, але з футболом, як кажуть, не «зав’язав». Став грати на аматорському рівні, а потім – у команді ветеранів Сум. Наразі Павло Вікторович працює тренером з футболу Обласного ліцею-інтернату спортивного профілю «Барса». Його мрія – підготувати гравців, які б заявили про себе на високому рівні!
ДВА ОЛЕКСАНДРИ – ДВІ ФУТБОЛЬНІ ДОЛІ
У Олександра БАНДУРИ і Олександра ЛИТВИНЕНКА багато спільного. Обоє народилися одного дня, обоє – вихованці сумської СДЮШОР «Зміна», обоє – воротарі, які встигли пограти у командах різних рівнів. 30 травня вони відзначають свої чергові ДНІ НАРОДЖЕННЯ. Тож з новим роком кожного з вас. здоров»я, щастя і добра, щоб ваші ворота завжди залишалися на «замку»!!!
Взяв би я Бандуру…
ЯКБИ свого часу запитали у вчителя фізкультури Сумської школи №27 Володимира ІВАНЕНКА – чи думав він, що його учень гратиме на високому рівні, впевнений, він не наважився б дати ствердої відповіді. А тим більше воротарем.
Пригадалася розмова із першим тренером юнака Сергієм СТРАШНЕНКОМ–старшим на одному з матчів сумського «Спартака», ворота якого вже захищав 17-річний його вихованець. –Впевнений – через кілька років Сашко гратиме у вищій лізі. Для цього в нього є всі дані.Передбачення досвідченого воротаря справдилися.
…Перші кроки у великий футбол Олександр робив у футзалі, виступаючи за команду «Сумигаз». Потім були «Спартак» і краснопільський «Явір». В одному з матчів за «Явір» Олександр парирував два пенальті, за що отримав подвійні преміальні. На перспективного юнака першим увагу звернув Михайло ФОМЕНКО, який тоді працював головним керманичем сімферопольської «Таврії».
Нелегко було виборювати місце в основі. Дебютував юнак 28 вересня 2008 року у поєдинку з «Кривбасом». Єдиний м’яч сумчанин пропустив з пенальті.
А через місяць він сенсаційно зіграв проти «Динамо». Хоча таврійці і поступилися – 1:3, Олександр став героєм зустрічі. Він відбив пенальті від Ісмаеля БАНГУРИ і Артема МІЛЕВСЬКОГО,
«Таврію» залишив М. ФОМЕНКО, довелося піти і Олександру, бо новий тренер не бачив Олександра у воротах. А сидіти на лаві запасних було не для БАНДУРИ. Грати продовжував у першоліговій «Кримтеплмці».
Пройшло 2 роки і наш земляк став першим номером вищолігового донецького «Металурга». За нього провів майже 90 матчів.
2012 рік був і для команди, і для її воротаря найкращим в історії. «Металург» грав у фіналі розіграшу Кубка і в матчі за Суперкубок України, в яких двічі поступився «Шахтарю». Олександр пропустив по два м’ячі. Спробували свої мождивості «металурги» і в Лізі Європи. І найпомітнішим гравцем на полі був перший номер команди. Вболівальники команди визнали О. БАНДУРУ кращим гравцем того року.
Після «Металурга» Олександр захищав ворота «Сталі», «Вереса», ФК «Львів», «Руха», а наразі він – гравець «Миная». Це вже 10 команда у майже 20-річній кар’єрі вихованця сумського футболу. За цей чав він зіграв майже 360 матчів різного рівня.
30 травня Олександру виповнються 36 років. Але залишати ворота він поки що не збирається.
Свій найкращий матч Олександр ще не зіграв
ОЛЕКСАНДРУ ЛИТВИНЕНКУ відверто на щастить. Його «замучили» травми, через які він не може увійти в робочий ритм. Вихованець Олександра ІГУМНОВА має хороші дані для воротаря. За словами тренерів, у нього – відповідний зріст (193 см), впевнено грає на лінії воріт, вправно діє на виходах, сміливо вступає в єдиноборства із суперниками, часто ризикує, залишаючи ворота. А ще – він спокійний і врівноважений, але коли треба підкаже і нагримає на гравців. А грати мовчки хоча і впевнено – класним кіпером не станеш.
Воротарську науку Олександр опановував у юнацьких командах »Зміна» і київського «Арсеналу». Не зачепившись у друголіговій «Княжі-2», повернувся до Сум і став захищати ворота нашої команди. Дебютував у домашньому матчі з МФК «Миколаїв». Виступ вдався, зберіг ворота «сухими» (1:0). Через три роки Олександра запросили до вищолігового «Інгульця». Зігравши 2 матчі за основу і один у дублі, Олександр отримує запрошення від київського «Арсеналу». Проте « зачепитися» в ньому йому не дали. Тренери не бачили у воротареві перспективи, мовляв, маємо своїх сильніших і досвідчених. Не зрозуміло чому не давали грати у житомирськоу «Поліссі» і липоводолинському «Альянсі». Провівши 14 і 8 матчів відповідно, довелося знову чекати запрошень. Минулого року він став гравцем «Вікторії» з Миколаївки, яка де бютувала у 2 лізі чемпоінату України. Зіграв перші матчі.
Хай мене вибачають тренери «Альянсу», але хотілося запитати –чому вони не довіряли сумчанину, мало давали йому грати, хоча більшість матчів він провів на високому рівні? Останній сезон він провів на «лавці» Олександр пішов з команди. Правильно й зробив!
Свою кар’єру розпочина у СумДУ, який виступав у чемпіонаті України з футзалу. В його активі 16 матчів. Було це до переходу у футбол, в якому він мріяв грати з дитинства в одній з команд вищого рівня. Але травми час від часу нагадують про себе. Віриться, що Олександр, якому 30 травня виповнюється 31 рік, не сказав ще свого останнього слова і ми побачимо його у «рамці», скажімо, «Металіста», «Ворскли» чи «Зорі»? Ти готовий, Олександре, поборотися за місце в основі в цих або інших командах? В активі О. ЛИТВИНЕНКА поки що 85 матчів, зіграних на професіональному рівні. Впевнений, ця цифра буде зростати! Колись Олександр у розмові сказав, що останнього матчу він ще не зіграв.
Був лідером атак «Колоса»
2 червня – черговий День народження у ветерана сумського футболу Петра ПУСТИННИКА. Скільки йому років – сказати важко. У різних джерелах – вказуються різні роки народження – 1963 і 1964.
Для футболу Петра відкрив тренер Глухівської ДЮСШ Сергій РУДЕНКО. На тренування юнак їздив із Полошок за 9 кілометрів від міста. Продовжив займатися футболом, коли став учнем одного із ПТУ Сум. На нього звернули увагу тренери команди майстрів сумського «Фрунзенця» і запросили 17-річного юнака в команду. Скільки він зіграв матчів і забив м’ячів – офіційна статистик, на жаль, не вказує.
Після того, як «Фрунзенець» вилетів з Другої ліги, Петро став грати у глухівському «Колосі» на першість області. Був кращим бомбардиром команди у 1985 році, забивши 22 м’ячі із 41 командного. Наступного сезону став бронзовим призером обласних перегонів. Але згодом залишив команду і переїхав до Шостки. У Глухові обіцяли «малосімейку», але слова не дотримали. У місті хіміків став працювати граючим тренером «Хіміка» і отримав житло. Але через травму рано довелося, як гравцеві, «зав’язувати» з улюбленою грою.
«ФутТайм» і АФСО надсилають вітання іменинникам з їхніми Днями народження. Здоров»я вам, впевненості і оптимізму, щоб ваші мрії, незважаючи на всі негаразди, обов»язково РЕАЛІЗУВАЛИСЯ!!!!!!
Не забуваймо їхні імена
Три роки Олександра МЕЛЬНИКА
Про нього, як і про багатьох гравців, що небагато провели матчів за сумську команду майстрів, мало хто чув і практично нічого не знають про них. До таких футболістів належить і Олександр МЕЛЬНИК, який народився 4 червня 1946 року.
ВПРОДОВЖ трьох років ( 1964-1966) був гравцем сумського «Спартака» – учасником чемпіонату СРСР серед команд класу Б Української зони. Виступав Олександр на позиції захисника. Один сезон пограв з Михайлом ФОМЕНКОМ, який тоді розпочинав свою професіональну кар»ру.
У ті роки «Спартак» помітно поліпшував гру і впевнено крокував до успішного виступу у групі у 1968 році і бронзових нагород у 1969-у. Доклав до цього зусиль і О. МЕЛЬНИК. Зігравши 21 матч, у 1966 році він залишив «Спартак». Провів Олександр кілька матчів у розіграшах Кубків СРСР і ЦК ЛКСМУ, а також взяв участь у міжнародних товариських зустрічах сумчан з молодіжною бірною В’єтнаму (2:2) і командою «Ботєв» із Враци – учасницею вищолігового чемпіонату Болгарії, якій наші футболісти поступилися – 0:1.
З анналів історії
Матчі року
ОДНИМ з них став півфінальний поєдинок розіграшу Кубка Федерації футболу Сумщини, що відбувся 8 липня 2015 року в Ромнах Місцевий «Агробізнес-ТСК» за присутності 3500 глядачів впевнено поклав на лопатки ПФК «Суми» з рахунком 4:0. Матч включено до списку 15-и кращих спортивних подій Роменщини.
Ось що написав про цей поєинок Олександр КВАША у газеті «Футбол Роменщині» у №10 в січні 2016 року.
«Інтрига матчу полягала в тому, що суперники вже зустрічалися два місяці тому в Сумах на стадіоні «Ювілейний». Тоді роменці перемогли з рахунком 2:1, але, як то кажуть, не за грою, трішки пощастило. Цього разу вийшло все інакше. Можливо, сумчани розслабилися, можливо, більше трьох тисяч вболівальників нашої команди зробили свою «установку». Ну, а ще Максим Гаврась, Андрій Анцибор, Олександр Шимко, Дмитро Лойко, Євген Радіонов дуже захотіли доказати, що вони не гірші. Наші хлопці створили за гру 14 гольових моментів, прогавивши з боку сумчан лише один гострий випад.
Про неприємне. Не всі з трьох з половиню тисяч вболівальників зраділи такому успіху. Знайшлись декілька осіб, я їх називаю футбольними «невдахами», які відразу після гри з розумінням взялися за свою справу, розповсюджуючи неправдиву інформацію. Мовляв, за ПФК «Суми» грали лише три основні гравці, решта – резервні. Непорядність цих «доброзичливців» перевірити досить легко. Для цього достатньо зайти на офіційні сайти ПФК «Суми» чи ПФЛ України та звіритися зі складом сумчан».
А він у тому матчі у сумчан був таким: Важинський (Литвиненко), Котелюх, Брікнер, Медведєв, Радченко (Сидоренко), Ігнатенко (Макаров), Лебеденко, Гребенюк, Богачов (Коровиков), Моісеєнко, Швець. За «Агробізнес- ТСК» тоді грали: Саух (Царицин), Лойко, Ткач, Лубашев, Варченко, Шимко (Кондратенко), Анцибор (Савченко), Гаврась (Пісний), Ретушняк, Велієв (Стадник), Радіонов (Романчук).
P.S. У сезоні 2015/2016 ПФК «Суми» виступав у Першій лізі чемпіонату України.
До матчів року включено також міжнародну товариську зустріч «Агробізнеса-ТСК» з командою «Cosed» з Дакара (Сенегал).
Трійку кращих бомбардирів команди у 2015 році склали: Євген РАДІОНОВ, який у чемпіонаті, розіграшах Кубка і Суперкубка області та Кубка України серед аматорів забив 31 м’яч, Андрій АНЦИБОР – 19, Максим ГАРАСЬ -10.
15 м’ячів на двох
ВІДБУЛАСЯ товариська зустріч з футболу між глухівською командою «Спартак» та «Буревісником» м. Путивль.
Перший тайм закінчився з рахунком 4:1 на користь глухівчан. У другій половині спартаківці посилили натиск і забили в ворота «Буревісника» ще 9 м»ячів, пропустивши у свій тільки один.
Матч закінчився з рахунком 13:2 Добротною грою відзначилися глухівчани Михайло Паршиков, який забив 6 м’’ячів, та Сергій Загородній – 4.
Газета «За перемогу». 10 липня 1948 року.