ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 41.
Цей випуск присвячено «зірковим» ветеранам сумського футболу, які в різні роки добилися помітних успіхів і прославляли Сумщину, виступаючи за команди різних ліг у чемпіонатах СРСР і України.
Вітання
Віктор ІВАНЕНКО: Захисник із серцем бомбардира
Це вітання – Віктору ІВАНЕНКУ, у якого 5 серпня День народження. Йому виповнюється 52 роки.
П’ЯТЬ років вихованець тренера ДЮСШ “Фрунзенець» Миколи АБРАМОВА був у пошуках своєї команди. Розпочинав у « СКАТ-5С» з Єлабуги. Згадує Віктор: – Кільком сумським хлопцям без досвіду запропонували з’їздити у Крим на перегляд. Серед них був і я. Провели тренувальний збір, підписали річні контракти з клубом. Проблема була в тому, що в Єлабузі нам не особливо платили зарплату…
Віктор повертається додому. Продовжує грати у сумському «Автомобілісті», краснопільському «Яворі», роменському «Електроні», конотопському «Локомотиві» і сумському «Будівельнику». А після запорізького «Віктора» отримав запрошення від Михайла ФОМЕНКА, який очолив харківський «Металіст». Він став його командою на 6 сезонів. Разом з Віктором тут грали вихованці сумського футболу Дмитро РУДНЯК, Сергій КОСТЮКОВ, Олександр ЖУК і Олег ЛУКАШ. З «Металом» вони стали бронзовими призерами 1-ї ліги і здобули путівку до Вищої. В ній Віктор відіграв три сезони. В активі кілька пам’ятних матчів. Серед низ – два з «Динамо», коли вдома поступилися – 1:6 і 1:2 – в гостях. У першій зустрічі забив перший м’яч на вищому рівні. В іншому – відзначився двічі. Спочатку зрикошетив м’яч у власні ворота, а потім «розмочив» рахунок. Пам’ятний для нашого захисника сезон 1999-2000. Віктор забив 10 м’ячів і розділив 10-11 місця серед кращих бомбардирів ліги. Засмучував воротарів донецького «Металурга» . «Ниви», «Металурга» з Маріуполя, «Зірки», ЦСКА, рятував матчі з «Таврією», донецьким «Металургом» і «Чорноморцем».
Жодному гравцеві його амплуа ні до, ні після не вдалося забивав стільки м’ячів в одному чемпіонаті, скільки наколотив сумчанин. Це рекордне досягнення тримається вже 22 роки. За «Металіст» Віктор провів 158 матчів і відзначився 29 разів.
До речі, сумчанин на 2-у місці серед захисників за результативністю у сезоні. Його випереджає В’ячеслав ХРУСЛОВ із сумського «Автомобіліста», у якого 13 м’ячів. Цікаво, мабуть, знати про суперрекордне досягнення воротаря «Волині» Михайла БУРЧА За різними оцінками за свою кар’єру він забив майже 50 м’ячів і лише один з гри, решту – з пенальті.
З приємністю Віктор згадує відрядження до В’єтнаму, де виступав у команді Другого дивізіону «Кханьхоа» (12 місце).
– У Харкові майже рік не платили зарплатню і запропонували компромісний варіант, який був результатом домовленості. Я не хотів нікуди їхати. “Ти пограєш у В’єтнамі і там тобі компенсують борг «Металіста»”, – сказали в клубі. Це мене влаштовувало. У місті Нячангі я провів фантастичний час. Мав нагоду поїздити країною. Календар було складено таким чином, що майже місяць наша команда грала вдома
Завершував кар’єру наш земляк вдома – у «Спартаку». За 12 років виступів на професіональному рівні він зіграв майже 350 матчів , в яких забив 48 м’ячів. З них 170 і 21 – відповідно у командах області. Наш земляк в рейтингу 50 кращих гравців «Металіста» за всю його історію.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.. «МЕТАЛІСТ» – « ДИНАМО» – 1:6 (1:3)
11.07.98. Харків. Стадіон «Металіст». 18 000 глядачів. Дощ.
«Металіст»: Горяінов (Колесов , 25), ІВАНЕНКО, Гольдін, Таргонський, Колоколов, Скиш, Кучер, О.Шевченко (Костюков , 58), Рудняк, Жилін, Школьников (Кирлик, 77). Запасні: ….Лукаш .Тренер: Михайло Фоменко.
«Динамо»: Шовковський, Гусин, Герасименко (Федоров, 70), Головко, Ващук, Дмитрулин, Каладзе, Михайленко (Венглинский, 65), Косовский, А.Шевченко, Ребров (Белькевич, 62).Тренер: Валерій Лобановський.
Голи: 0:1 – Шевченко (7), 0:2 – Гусин (19), 1:2 – ІВАНЕНКО (26), 1:3 – Ребров, (43), 1:4 – Герасименко (60), 1:5 – Венглинский (71), 1:6 – Ващук(80)
Пам’ять
Віктор ЄРЬОМЕНКО: Запорізький Гаррінча із Сум
Виповнилося 79 років від Дня народження екс-гравця сумського «Авангарда» і запорізького «Металурга» Віктора ЄРОЬМЕНКА.
У СУМАХ його називали Бобровим, у Запоріжжі – Гаррінчей, бо взимку він грав у хокей з м’ячем, який свого часу був досить популярним у нашій області, а влітку – у футбол. Цікаво: чи вміють грати в хокей, приміром, наші зіркові гравці «Динамо» ???
У 17 РОКІВ Віктор ЄРЬОМЕНКО разом з «Авангардом» дебютував у чемпіонаті СРСР серед команд класу «Б» Української зони. У 1960 році зіграв 7 матчів, у 1961 – 37 і забив 14 м’ячів. Переведення талановитого молодого гравця із захисту в напад, як писала тоді преса, виявилося вчасним. Юнак став не лише кращим бомбардиром команди, а і увійшов до Десятки кращих снайперів змагань. Наступний сезон був менш вдалим. Лише 4 рази відзначився у 32 зустрічах. Того ж року у складі збірної області став чемпіоном України з хокею з м’ячем. У «золотому матчі» сумчани перемогли вінничан – діючих чемпіонів – 2:1. Один м’яч забив і Віктор у зустрічі із луганчанами (5:1). Через це його називали сумським Бобровим. За наш «Авангард» за три сезони Віктор зіграв 80 матчів і забив 20 м’ячів.
1963 рік сумчанин розпочав у запорізькому «Металурзі», який виступав у класі «А». Відтоді на 11 сезонів він стане його командою. Правда за рік Віктор був вже у київському «Динамо». Провів 18 матчів у «дублі» і 2 – у розіграші Кубка СРСР, а в основі так і не з’явився. На той час тут «зіркував» Віктор СЕРЕБРЯНИКОВ, а бути у ролі дублера Віктор ЄРЬОМЕНКО відверто не хотів. Можливо, з часом сумчанин і пошкодував, що поспішив з таким рішенням… Віктор повертається до Запоріжжя і швидко своєю грою підкорює серця вболівальників. Вони захоплювалися його технікою володіння м’ячем, фінтами і швидкістю. Стримувати гравця було важко. З легкої руки вболівальників він отримав ще одне ім’я – ГАРРІНЧА. Біографії цих двох футболістів в чомусь схожі.
Багато років Віктор ЄРЬОМЕНКО був капітаном «Металурга». З ним він став чемпіоном України, за що отримав звання майстра спорту СРСР, був гравцем збірної України. Сумчанин на 6-у місці рейтингу 50 кращих гравців «Металурга» за всю його історію. За 14-річну професіональну кар’єру Віктор провів 499 матчів і забив 95 м’ячів. У 32 роки він зіграв свій останній матч. Як розповів друг нашого футболіста Іван ПРИЙМЕНКО, директор заводу, який фінансував команду і захоплювався грою Віктора, просив його пограти ще рік-другий. Та переконати не зміг.
Наш земляк міг стати успішним тренером. Але підводила зайва компанійність, що погубило його, коли він був ще гравцем. Були порушення режиму, дискваліфікація на рік, що позначилося згодом на виступах. Працював тренером любительських команд, в ДЮСШ, інструктором КФК.
В останні роки Віктор Іванович тяжко хворів, але його підтримували тренери ДЮСШ, з якими працював. Помер у злиднях 1 вересня 2000 року. Через рік на могилі Віктор ЄРЬОМЕНКА з’явився пам’ятник з написом «Його називали Гаррінчей».
-На футбольному полі Віктор розумів з півслова кожного з нас. З ним було легко грати. Трохи відкриєшся – і відразу отримуєш від нього м’яч. Він добре знав під яку ногу кожному його віддати. Таких футболістів наразі одиниці. Прикро, звичайно, що легендарний гравець рано пішов із життя, в якому не знайшов себе після футболу. Це зараз футболіст не встиг по м’ячу вдарити, як він і машину має, і диплом, і купу грошей. Цього , на жаль, у Віктора не було. Він був Футболістом з великої літери, – поділився спогадами про нашого земляка екс-гравець і екс-тренер «Металурга» Володимир КОЧЕГАРОВ.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. КУБОК СРСР. “МЕТАЛУРГ” (Запоріжжя) – “Дніпро” (Дніпропетровськ) 3:0 (0:0). 3 квітня 1968 р. 1/128 фіналу. (Підгрупа 2. 1/4 фіналу). Запорожжя. Стадіон “Металург”.
“МЕТАЛУРГ» (футболки темно-сині, труси светлі): Василь Гургач, Валерій Марченко, Сергій Медведєв, Анатолій Метейко, Володимир Кочегаров, Віктор ЄРЬОМЕНКО (к), Григорій Вуль, Василь Саригін, Борис Балуєв, Володимир Чаплигин (Станіслав Вовк, ?), Валерій Латишев. Головний тренер – Сергей Коршунов.
«ДНІПРО» (футболки білі, труси білі); Володимир Пільгуй, Георгій Кржечевський, Борис Дановський (к), Геннадій Саричев, Анатолій Грибенник, Володимир Сергєев, Роман Шнейдерман, Олександр Снітько, Анатолій Гринько, Анатолій Сізов, Віктор Романюк. Головний тренер – Леонід Родос.
Голи: 1:0, 2:0 Володимир Чаплигін (52, 70 –з пен.), 3:0 Борис Балуев (83).
«На острие атак у нас чаще всего был В.Чаплыгин. Он изобретательно взаимодействовал то с В.Латышевым, то с Б.Балуевым. Их хорошо поддерживал В.Еременко..» Із звіту про матч. «Индустриальное Запорожье» від 05.04.1968 року.
Микола АСТАФЬЄВ: сумський Лев ЯШИН
5 серпня – 83 роки від Дня народження Миколи АСТАФЬЄВА – екс-воротаря сумського «Авангарда» і «Спартака», який впродовж 1962-68 років виступав у чемпіонаті СРСР серед команд майстрів класу «Б» Української зони.
ВИХОВАНЕЦЬ школи футболу у 18 років був гравцем аматорського сумського «Торпедо» – одного із лідерів обласних змагань. Через 4 роки після служби на флоті провів перші матчі на професіональному рівні у сумському «Авангарді».
Він не вигравав медалей і титулів, але своєю грою заслужив визнання вболівальників, які й досі пам’ятають його потужне: – Я граю! І впевнені дії у «рамці». За 7 років у чемпіонатах провів 221 матч із 281 зіграних нашими командами. Він увійшов до Десятки (на 5-у місці) кращих воротарів класу «Б», в активі яких найбільше матчів на «нуль». На рахунку АСТАФЬЄВА 80 таких поєдинків. Найвдалішим у цьому плані був 1968 рік. У 32-х матчах він пропустив 15 м’ячів і 24 з них залишав ворота «сухими». Тоді «Спартак» був одним із лідерів змагань, посів 2-е місце в зоні. Неабияка заслуга в цьому і Келі, як по-дружньому його називали партнери і вболівальники. Він взяв участь в історичному матчі з командою майстрів класу «А» алма-атинським «Кайратом» у розіграші Кубка СРСР. «Спартак» був єдиною командою, яка так далеко зайшла в цьому турнірі.
Цікаво склалося футбольне життя Миколи Васильовича після виступів на професіональному рівні. Він працював ковалем у заводській кузні (заробляв гарячий стаж) і паралельно грав за команду підприємства. А коли вона опинилася у критичній ситуації, став тренувати її. Аби молоді футболісти повірили у свої сили і можливості, Микола Васильович зайняв місце у воротах. А було йому тоді вже майже 50! Також свого часу був тренером і начальником сумської команди майстрів, працював у краснопільському «Яворі»
До станніх днів свого життя Микола Васильович залишався оптимістом, незважаючи на життєві негаразди.
Микола АСТАФЬЄВ входить до Символічної збірної сумської команди класу «Б».
МАТЧ з ІСТОРІЇ. “Спартак», увійшовши до числа 3-х команд-переможниць підгрупи 2 розіграшу Кубка СРСР 1967-68 рр., завоював право участі у фінальній частині турніру (1/16 фіналу – фінал) під №27.
«СПАРТАК» (Суми) – «КАЙРАТ» (Алма-Ата) -1:3 (1:2) 28 червня 1968. 1/16 фіналу Кубка СРСР. 18:30. Суми. Стадіон “Спартак”.14700 глядачів.
“СПАРТАК”: Микола АСТАФЬЄВ, Володимир Сіренко, Анатолій Морозов, Михайло Фоменко, Микола Воронько, Іван Дугінов, Віктор Солодов, Володимир Богач, Володимир Ващенко, Віктор Кисляков, Віктор Козырев. Головний тренер – Олександр Сербін.
“КАЙРАТ”: …, Валентин Дишленко, Володимир Асилбаєв, Володимир Кисляков, …, Олег Долматов, … …. Головний тренер – Олександр Келлер.
Голи: 0:1 … (12), 1:1 Віктор Кисляков (22, пен), 1:2 … (43), 1:3 … (80).
АВТОРИ ГОЛІВ: “Кайрат” – Валентин Дишленко (?), Олег Долматов (?), Володимир Кисляков (?).
Преса про матч
ТАБЛО МАТЧЕЙ. Закончились игры 1/16 финала Кубка страны. Известны их результаты. Но болельщики, особенно те, кто ведет статистику, кто любит анализировать ход борьбы, хотят знать имена забивших голы… ..А вот кто отличился в остальных матчах: …«Спартак» (Сумы) – «Кайрат» (Алма-Ата) – 1:3 (Кисляков – «Спартак»; Дышленко, Долматов и Кисляков – «Кайрат»)…
Журнал «Футбол-Хоккей» (Москва) № 27 (424) от 07.07.1968 г.
КУБКОВЫЙ РАЗГОВОР. …В Сумах играл с местным «Спартаком» алма-атинский «Кайрат» и победил – 3:1. Теперь «Кайрат» встретится с динамовцами Москвы, которые выиграли у краснодарской «Кубани» со счетом 3:0… Газета «Прапор перемоги» (Луганск).
БИТВА ЗА КУБОК. В пятницу состоялись еще девять матчей 1/16 финала розыгрыша Кубка СССР по футболу… …«Кайрат» также в гостях нанес поражение сумскому «Спартаку» – 3:1…
(ТАСС). Газета «Волжская коммуна» (Куйбышев)от 30.06.1968 г.
ЧЕМПИОН СТРЕМИТСЯ К КУБКУ… Итак, к сегодняшнему дню осталось лишь шестнадцать участников матчей 1/8 финала Кубка СССР. Вчера в девяти городах страны были проведены игры, в которых дебютировали клубы высшей лиги… …а «Кайрат» в Сумах одержал верх над местным «Спартаком» – 3:1…
Неизвестная газета 29.06. 1968 г.
Геннадій СОКОЛОВ: «зірковий» гравець «Електрона»
Минуло 67 років від Дня народження «зіркового» гравця роменського «Електрона» Геннадія СОКОЛОВА. На жаль, вже майже 5 років, як його немає з нами. Вічна йому пам’ять!
ВІН, без перебільшення, був «зірковим» гравцем. З цим, впевнений, погодяться і футболісти інших команд області, проти яких грав Геннадій. Він був природженим футболістом.
З Геннадієм мені пощастило разом займатися у тренера роменської ДЮСШ Віктора ГРЕЧАНОГО, який дав кільком юнакам путівку у великий футбол. А яка тоді була у нас команда, а з якими хлопцями довелося тренуватися і грати!!! Володимир ШАТОХІН, Віктор ГАЛЬЧЕНКО, Олександр КОВАЛЬОВ, Євген ЧИЖИК – ці прізвища вам про щось говорять? Вони виступали у командах майстрів різних ліг. Або Олег ІВАНОВ, Олег ЧКАНА, Володимир ЦВЄТКОВ, Геннадій СОКОЛОВ, які багато років віддали «Електрону». На жаль, Володимир і Геннадій передчасно пішли із життя. Царство їм небесне.
У пам’яті зринають дебют у першості СРСР серед команд ДЮСШ , поїздки до Харкова, Полтави, Кіровограда, матчі у рамках чемпіонату області. І як сьогодні – бачу на полі худого моторчика команди, який човником снував між штрафними майданчиками. Умів практично з нічого створити біля воріт суперника небезпечний момент, накрутити одного- двох гравців, завдати удару, або зробити пас партнеру, а потім швиденько повернутися додому. Жаль, що такого футболіста не брали до сумської команди майстрів, впевнений, каші він не зіпсував би. А які м\ячі Геннадій забивав! У Ромнах ходили на Генку, як по-дружньому його називали вболівальники.
Часто Геннадій був своєрідною палочкою-виручалочкою, забиваючи вирішальні або так потрібні команді м’ячі.
Згадує тренер «Сільгоптехніки», а потім «Електрона» Олександр КВАША: – Якщо «Електрон» вдома вигравав з великим рахунком, то кілька м’ячів обов’язково забивав Геннадій. А як він виконував штрафні! Так закручував м’яч, що воротарям важко було швидко зорієнтуватися – не гірше деяких «зірок» світового футболу. Пригадую, у 1983-84 роках наша новостворена засульська (район м.Ромни- прим. Г.Р.) команда «Сільгоптехніка» , з якою я працював, постійно грала з «Електроном», разів 30 зустрічалися. Якщо у складі суперників не було Соколова, у нас було свято – могли навіть і внічию зіграти.
За свою кар’єру він не багато вигравав титулів. Був чемпіоном і призером обласних перегонів, володарем Кубка, часто входив до числа кращих бомбардирів, допоміг «Електрону» стати першим переможцем аматорського чемпіонату України.
Геннадій СОКОЛОВ – рекордсмен «Електрона» за кількістю зіграних матчів і забитих м’ячів у різноманітних змаганнях. Спасибі Олександру КВАШІ за надану статистику. Отже, у чемпіонатах і розіграшах Кубка області – 439 матчів і 305 м’ячів, у першості України- 126 і 44 – відповідно. У міжсезоння Геннадій не без успіху виступав у міні- футболі. У 67 матчах відзначився високою результативністю, завдавши суперникам 134 результативних ударів. Разом це склало 632 матчі і 494 м’ячі!!!
Віддамо належне Олександру Дмитровичу. Він не забуває гравців команди, які передчасно пішли із життя. Щорічно вшановують і Геннадія СОКОЛОВА, проводячи турнір його пам’яті.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Перший чемпіонат України. Перехідна ліга. Перша підгрупа. «ЕЛЕКТРОН» – «АНДЕЗИТ» – 3:2 (1:1). 27.06. 1992 р. Стадіон «Електрон». 1500 глядачів.
«ЕЛЕКТРОН»: Білашов, С.Петрик, Маценко, Пужаєнко, СОКОЛОВ (Кліщенко, 51), О.Ткач, Данилюк (Литвинов, 72), В.Ткач, Толов, Троценко, Цихмейструк. Тренер: Олександр .Кваша.
«АНДЕЗИТ»: Сабадош, Піскарев, В.Таран, Приходько, Федянін, Дячок, К.Гришко, Устинов, Маркович, Рацин, Свиридюк. Тренер: Костянтин Сойков.
Голи: Пужаєнко (3, з пенальті), СОКОЛОВ (54). Цехмейструк (65) – Свиридюк (7. 52).