ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М,РЕВИ. Випуск 59.
До вашої уваги:
— Вітання ветеранам футболу.
— «Нафтовику» вистачило тижня, аби двічі «озолотився».
— Втретє наші дівчата з Кубком України.
Вітання
Віктор ПАЦЮК: Людина з мужнім характером
Він дуже хотів грати у футбол. Навіть коли отримав серйозну травму погодився на дві коригуючі операції… А поява свого часу у складі краснопільського “Явора» Віктора ПАЦЮКА, за словами спеціалістів, помітно підсилив гру команди, про яку швидко дізналася футбольна Україна. 7 грудня ветерану футболу виповнюється 61 рік.
«ЯВОРІВЦЕМ» Віктор став з легкої руки директора Краснопільського лісгоспу Володимира САЄНКА. Почувши від знайомих, що в Лубнах в лісотехнікумі навчається хороший футболіст, Володимир Данилович відразу скочив у машину і за кілька годин був у Лубнах.
– Віктора знайшов у гуртожитку,- згадує Володимир Данилович. – Розмова була короткою і вночі ми були вже у Краснопіллі. Віктор став працювати інженером у лісгоспі, а по завершення футбольної кар’єри – директором агролісгоспу. Після викрадення Віктора швидко дізнався профільний міністр.
– Ти що робиш, Володимире, учнів викрадаєш? – лютував міністр. Але Володимир Данилович добре знав його і зумів переконати.
-Не для себе стараюся. «Явір» єдина команда лісівників у нашому міністерстві і готуємося до виступу на всеукраїнському рівні.
Міністр швидко заспокоївся: – Це інша справа. Тоді ти молодець. Тільки більше не займайся партизанщиною. Бажаю успіхів вам і перемог.
Кілька сезонів «Явір» задавав тон в обласних змаганнях, не пас останніх і в чемпіонаті УРСР серед КФК. Завжди був націлений на ворота суперників цей невеликого зросту, але швидкий гравець. Він вправно діяв біля воріт противника, часто м’яч після його ударів досягав мети. Як приміром, у 1983 році у матчі із сумським «Кристалом» (4:0) на його полі. Уже перша атака принесла гостям успіх. Віктор ПАЦЮК, обігравши кількох захисників сумчан, вийшов один на один з воротарем і відкрив рахунок. Або домашню зустрічі із шосткинською «Свемою» (1:1), коли змусив гостей розпочати з центра поля. У пам’яті матч 1984 року із діючим чемпіоном області – «Спартаком» з Охтирки. Після першого тайму господарі поступалися – 1:2. Ось як писав «Червоний промінь» про хід зустрічі: «У другому таймі на поле вийшов один з кращих бомбардирів «Явора» Віктор ПАЦЮК. Він зрівняв рахунок. А наприкінці зустрічі у ворота гостей призначили пенальті, яке реалізував М. ЗАВАЛІЙ». Той рік приніс «Явору» золоті чемпіонські медалі. «Завжди на вістрі атаки перебували Олександр ШАТЕРНИЙ, Віктор ПАЦЮК, Микола ЛЕБЕДЕНКО та ін..Впевнено грали бомбардири, забивши 23 м’ячі в 11 матчах» («Червоний промінь»).
Доклав хисту і майстерності Віктор до перемог у розіграшах Кубків сезону і області. У 1975 році у фінальному матчі краснопільці обіграли «Фрунзенець» – 3:2. І переломний м’яч на свій рахунок записав В. РАЦЮК.
Згадує колишній голова обласної Федерації футболу Микола ЖЕЛЛЄЗНИЙ: – Віктор був вправним виконавцем. Важко було уявити «Явір» без цього «моторчика», який без відпочинку працював між двома штрафними майданчиками, встигав і напругу біля воріт суперників створювати і своїм захисникам приходити на підмогу. А скільки м’ячів він забивав? І які то були м’ячі!. Пригадав один – із сумською командою. Отримавши пас від партнера метрів за 20 від воріт, він розкрутив захисника і завдав прицільного удару у нижній кут воріт. То був переможний для «Явора» м’яч. Віктор багато зробив для становлення і виходу команди на всеукраїнську арену. Пригадав і матч вже у рамках першості Сум з футзалу серед ветеранів, де продовжував грати Віктор Михайлович. Тоді він захищав ворота «Явора», який поступався – 0:2. У підсумку – 2:2. Виручив Віктор Михайлович. Він активно підключbвся до атак двічі м’яч після його ударів досягав мети.
Віктор – мужня людина. У матчі в Бородянці, це коли «Явір» грав уже у чемпіонаті УРСР серед КФК, він зазнав закритого перелому ноги. І всю дорогу додому тримався на знеболюючих уколах. Нога зрослася неправильно, а Віктору дуже хотілося грати. Він попросив, аби йому зробили коригуючи операцію. Двічі її проводили і двічі вона була невдалою… Не кожен погодився на такий вчинок. Це говорить про мужність і силу волі людини. Таким був на полі Віктор Михайлович, таким є і зараз, коли доля влаштувала йому випробування. Кілька років тому він отримав серйозну травму і весь цей час прикутий до ліжка. Йому нелегко, але він не здається, бо він – мужня людина. Мужністю Віктора Михайловича захоплюються всі, хто його зна’, а також сини – Андрій, Денис І Єгор, які продовжили сімейну традицію, граючи за «Явір».
-Віктор Михайлович був хорошим спеціалістом, хорошим футболістом і прекрасною людиною, – говорить Володимир САЄНКО. – У нього прекрасна дружина, діти і онуки. Бажаю Віктору Михайловичу поліпшення здоров’я, родині – миру, добра і домашнього затишку!.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. 1985 р. Фінал Кубка області імені двічі Героя Радянського Союзу С. Ковпака. «ЯВІР» (Краснопілля) – «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) – 3:2. Краснопілля. Стадіон «Колос». 2500 глядачів. Судді: В.Бермудес, В.Жилін, П. Сущий.
«ЯВІР»: Кругляк, Савченко, Пацюк, Пахомов, Ломакін, Бабич, Шатерний (Петров), Чехунов, Тимошенко, Завалій, ЛЕБЕДЕНКО. «ФРУНЗЕНЕЦЬ»: Таранушенко, Шелехов, Танчик, Мироненко, Бондаренко, Васєка (Строганов), Каравай (Греков), Терещенко, Мирва, Синягівський (Журба), Тараненко Голи: :у «Явора» – ЛЕБЕДЕНКО (32) Пацюк (63), Бабич (89), у «Фрунзенця» – Журба (53), Терещенко (83 – з пенальті).
Ігор КРАВЧЕНКО: Футболіст і заслужений тренер
У футболі він більше 30 років. Спочатку, як гравець, а потім – вже як тренер різних збірних команд. 4 грудня у Ігоря Миколайовича – 52-й День народження.
ВСЯ його професіональна кар’єра футболіста пройшла у командах області. Розпочинав у першоліговому сумському «Автомобілісті» (перший поєдинок – див. Матчі з історії), продовжував у краснопільському «Яворі» і міні-футбольному «Колосі», а завершував у «Фрунзенці-Лізі-99». За 10 років вихованець Миколи АБРАМОВА провів майже 90 матчів у футболі і з півсотні – у футзалі, де відзначився трьома влучними ударами. Ігор грав у першому складі «Колоса», який дебютував у Першій лізі чемпіонату України з міні-футболу і відразу виборов путівку до Вищої ліги. У складі збірної області став срібним призером Спартакіади УРСР. Був її капітаном. Поступилися тоді сумчани лише команді Донецької області, честь якої захищали дублери «Шахтаря». Був неодноразовим призером обласних змагань у складі різних команд, коли грав на аматорському рівні.
Незабутня сторінка у кар’єрі гравця – виступ за одну з угорських аматорських команд. У її складі став володарем Кубка країни.
-То був пам’ятний для мене поєдинок,- згадує Ігор Миколайович. – Проходив він перед зустріччю професіональних команд і зібрав на трибунах більше 10 тисяч вболівальників. Мені вперше довелося грати за такої кількості глядачів. Ми перемогли- 4:1 і мені вдалося забити два м’ячі.
Швидко знайшов і заявив про себе Ігор як тренер. Вже 20 років разом з Миколою ЧХАЙЛОМ і Володимиром ГЛАДОВИМ тренують збірну України з футзалу серед спортсменів з вадами зору, команди Сумського регіонального центру «Інваспорт» та Інституту фізкультури Педуніверситету, де він працює старшим викладачем. За цей час збірна – основу якої складають сумські гравці – 4 рази ставала чемпіоном світу і двічі Європи та 6 разів призером цих змагань, команда «Інваспорту» – 18 (!) разів поспіль вигравала золоті медалі національної першості, а студенти тричі здобували «срібло» в чемпіонаті України серед ВНЗ. А ще Ігор Миколайович підготував команду з футзалу, яка у складі збірної Сумщини стала срібним призером Всеукраїнської спартакіади серед депутатів різних рівнів. . Під час роботи у збірній України підготовлено 3 заслужених майстри спорту, 17 – майстрів – міжнародників і 17 – майстрів спорту.
За ці досягнення майстру спорту Ігорю КРАВЧЕНКУ та його колегам присвоєно почесне звання Заслужених тренерів України. Він – голова обласного осередку Всеукраїнської футбольної асоціації студентів. Арбітр національної категорії з футзалу.
За час своєї педагогічної і тренерської діяльності Ігор Миколайович підготував чимало футболістів, які успішно грають у командах області.
МАТЧ з ІСТОРІЇ, Чемпіонат України-1992. Перша ліга. Група «А». 1-й тур. «СТАЛЬ» (Алчевськ) – «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) – 3:0. 14 березня. Стадіон «Сталь». 5000 глядачів.
«СТАЛЬ»: Малигін, Травкін (Федораєв, 80), Зінченко, Гопей, Ніцецький, Цвік, Олещенко, Михальов, Сердюков, Можаєв (Баткаєв, 46), Гнезділов (Чайка, 85). Тренер: А.Волобуєв.
«АВТОМОБІЛІСТ»: Двойцин, Лукаш, Хруслов, Таргонський, КРАВЧЕНКО, Фесенко, Рудняк, Теслик (Горькаєв, 70), Сараєв, Самолюк (Саввін, 60), Цисар. Тренер: М.Фоменко.
Голи: Сердюков (18, 42), Баткаєв (65).
«ФутТайМ» і АФСО щиросердно вітають Віктора Михайловича та Ігоря Миколайовича з пам’ятними Днями у їхньому житті. Міцного вам здоров’я, життєвих сил, бадьорості духу, миру та злагоди вашим родинам.
Зичим в день народження багато:
Здоров’ячка і Божої Вам ласки,
Щоб Янгол Вам на крилах ніс добро,
А в домі щоб був спокій і тепло!
Сходження
«Золота» осінь і «золотий дубль» охтирського «Нафтовика»
Цьогорічний футбольний сезон виявився подвійно «золотим» для гравців охтирського «Нафтовика». З інтервалом в тиждень вони двічі приймали вітання: спершу з перемогою в чемпіонаті, де вдруге поспіль виграли золоті медалі, а потім – у розіграші Кубка області.
І ХОЧА ці змагання були швидкоплинними і проходили за новою системою без врахування нічийних результатів (в разі нічиєї – суперники пробивали пенальті), однак це не применшує успіху футболістів з берегів «Ворскли». А якщо врахувати, що вони паралельно грали ще і в чемпіонаті України серед аматорських команд, то заслуговують найвищої похвали. Витримати таку напругу, коли довелося грати , як кажуть, з коліс, було нелегко. Але підопічні Олександра СІКУНА змогли зайвий раз підтвердити серйозність свої намірів – боротися за повернення Охтирці місця в професіональні лізі, яке було втрачене кілька років тому не з вини футболістів попереднього «Нафтовика».
Увосьме у своїй історії «нафтовики» стали чемпіонами і увосьме – володарями Кубка області. І вдруге їм вдалося зробити «золотий дубль», тобто, в один сезон виграти обидва турніри. Вперше такого успіху вони добилися у 2005 році, коли у фінальному кубковому поєдинку змусили капітулювати шосткинський «Імпульс» – 3:0.. Цікаво, шо з таким рахунком і цього разу вони перемогли «Віталію» з Чернечої Слободи Конотопського району- дебютанта і відкриття цьогорічного сезону.
Завдання-максимум в області охтирчани виконали за найвищою оцінкою. Тепер навесні їх очікує нелегкий черговий іспит – успішно завершити виступ у груповому відборі чемпіонату України серед аматорів – фінішувати серед квартету команд 2-ї групи, аби потім продовжити боротьбу в плей-оф. Наразі «Нафтовик» на 6-у рядку турнірної таблиці, набравши у 6-и матчах 10 очок. Але у нього – у порівнянні із суперниками, які вище – два матчі ще в запасі. Якщо їх охтирчани виграють, то виходять відразу на 2-е місце і одним пунктом будуть поступатися «Дружбі» з Мирівки Київської області. Сподіватимемося, що весною наша команда успішно впорається і з цим завданням!
Знай наших!
Катерина і Яна – з Кубком України!
Завершився розіграш Кубка України серед жіночих команд.
У БОРОТЬБІ за почесний трофей зійшлися полтавська «Ворскла», яка втретє поспіль вийшла до фіналу змагань (щоправда, у двох попередніх сезонах вона здобувала Кубок, представляючи харківський «Житлобуд-2») та ковалівський «Колос». Суперник вперше дістався цієї стадії турніру. У складі полтавчанок виступали двоє наших землячок – сумчанка Катерина САМСОН і охтирчанка Яна КАЛІНІНА, яка є капітаном команди. Саме вона уже на 2-й хвилині виконала навіс із правого флангу, але м’яч прошмигнув повз голкіпера суперниць і влетів у дальній кут воріт. Згодом «Ворскла» подвоїла свою перевагу.
У другому таймі «Колос» мав реальну нагоду скоротити відставання, однак Беата АМБРУШ не змогла переграти Катерину САМСОН з 11-метрової позначки. Втретє поспіль команда виграла почесний приз. І втретє володарками Кубка стали Яна і Катерина. У цьому турнірі Яна забила 3 м’ячів із 7 командних.
Крім того, «Ворскла» продовжує очолювати турнірну таблицю чемпіонату України серед жінок Вищої ліги. Після 10 матчів у лідера 30 очок і він на три пункти випереджає футболісток криворізького «Кривбасу». Яна серед кращих бомбардирок перегонів. У 9 зустрічах вона вже відзначилася 13 разів.