ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 67.
Вітання
«ФутТайм» і АФСО вітають Руслана ДЯДЧЕНКА з Днем народження. Швидкості і сили, впевненості і відваги серця. Хай на полі, на майданчику і в житті завжди поруч з тобою буде пані Удача, а підтримка друзів і вболівальників дарують стимул для перемоги, нехай на «ура» будуть відіграні всі тайми матчів і долі!!
Руслан ДЯДЧЕНКО: Хоча ноги за головою уже не встигають, але пороху ще вистачає
Розпочинав з футболу. Потім був футзал, а наразі грає в обох видах. І так триває вже 30 років. Він був у складі першої сумської команди «Колос», яка експресом вийшла до Вищої ліги чемпіонату України. Згодом його естафету продовжив «Сумагаз», в якому Руслан виступав 6 сезонів. Провів майже 130 матчів і забив 14 м’ячів.
Надалі його кар’єра продовжувалася вже на аматорському рівні у місцевих командах. У складі недригайлівської «Іскри» став володарем Кубка Сумщини, з «Посульським» виграв першість області серед команд 2 групи, був переможцем і призером чемпіонату України ФСТ «Колос», чемпіонату Сумського району. Має Руслан і чимало здобутків і нагород у футзалі, успішно граючи у змаганнях серед ветеранів різних вікових категорій. 28 січня ветеран сумського футболу відзначає свій 48-й День народження. Незважаючи на роки, Руслан Володимирович залишається діючим гравцем. Каже, що пороху вистачить ще на кілька сезонів. Сьогодні іменинник – гість «ФутТайму».
– Вітаю тебе, Руслане! Мені, як і багатьом, цікаво, як ти прилучився до футболу і чому саме його обрав?
– Не повіриш, коли навчався в Недригайлівській середній школі, першими були лижі. А влітку часу було вдосталь, тож з хлопцями годинами ганяли м’яча. Виходило у мене непогано, бо у 16 років запросили до дорослої команди «Іскра», яка грала в чемпіонаті області.
-А хто був твоїм хрещеним футбольним батьком?
-Тренер «Іскри» Микола Іванович ПЯТАКОВ – царство йому небесне. Він і порекомендував нас з Ігорем ОСТРІВНИМ тренеру СДЮШОР «Зміна» Костянтину Миколайовичу ЗІНОВЬЄВУ. Три тижні тренувалися з командою у спортивно-оздоровчому таборі, потім грали вже в чемпіонаті України серед спортшкіл.
-А пам’ятаєш, скажімо, перший забитий м’яч, або перший матч, першу перемогу?
-Перший м’яч забив «Явору» у 1991 році, але суддя його не зарахував. Перший матч не пам’ятаю. Якби ти попередив, я подивився свій блокнот, де занотував всі результати матчів, зіграні за команду Недригайлова.
-Добре, а якщо запитаю про першу перемогу і пам’ятний матч у чемпіонаті України з міні-футболу?
-Такі були у 2000 році, коли «Сумигаз» виступав у Вищій лізі. Пам’ятаєш, тоді «Спартак» у кубковому протистоянні на «Авангарді» зупинив «Динамо». А кількома годинами раніше ми відібрали очко в «ІнтерКрАЗа». Виграючи 2:1, не втримали переможного рахунку – 2:2. Похвалюся. Із 14 своїх м’ячів – 3 забив киянам. Втраченого очка тоді якраз їм і не вистачило, аби стати чемпіонами.
А довгоочікувану перемогу здобули в Іллічівську над «Морем». Днем раніше провели зустріч у Кременчуку, півночі переїжджали, до матчу спали у спортзалі на матрацах. Проте це не вплинуло на бойовий настрій. Виграли – 2:1.
-До речі, ти був у першому складі «Колоса», який дебютував у Першій лізі чемпіонату України. Яким було знайомство з новим видом спорту?
-Смішно про це зараз і згадувати. Їхали до Дніпропетровська, до пуття правил не знали, не було у нас спеціального м’яча, тренувалися футбольним. Гра була у суботу, а ще в п’ятницю ввечері у нас не було за що їхати. Звернулися до керівника «Кодака» Сергія МАЙСТРУКА (хай царствує на небесах) і він під чесне слово дав у борг 500 доларів (на той час 940 гривень). Вчилися по ходу стартової зустрічі, в якій поступилися – 2:8. Урок засвоїли швидко, бо наступного дня здобули історичну перемогу – 6:4. Тоді тренери купили у суперників м’яч, ми почали нормально тренуватися і впевненого надалі грати. Важко пригадати в історії футзалу, щоб команда відразу зробила такий сміливий крок угору. «Колосу» це вдалося. Тоді у нашій команді грав і Олег ГУСЄВ. На жаль, тренера Костянтина КАПИЦІ вже немає з нами, Ігор ОСТРОГА загинув на фронті, залишив цей світ В’ячеслав ГРИГОРЕНКО – кращий бомбардир дебютного сезону (14 м’ячів). ВІЧНА ЇМ ПАМ’ЯТЬ І СПОКІЙ!
-Буду відвертим: «Сумигаз» не радував своїми результатами. Що було причиною невдач?
– Матеріального забезпечення не вистачало. На відміну від інших команд у нас грали всі свої, поряд з досвідченими – і молоді. А дехто з них – Сергій ТКАЧЕНКО, Едуард ОЖОГ, Микола ЛЕБІДЬ, Руслан КОСТЕНКО, Віталій КОЛЕСНИК не без успіху згодом виступали в більш грошовитих командах. Приміром, Сергій- єдиний гравець в Україні, який став чемпіоном у складі трьох командах. Резерв був, він і зараз є, але не було і немає наразі спортивних азартних організаторів. Приміром таких, якими були Сергій БЕРЕЖНИЙ і Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ – старший. Вони бачили ФУТБОЛ У СОБІ, були вправними господарями, як кажуть, не рисувалися, не вип’ячували своє «я».
Це ж саме стосується і Недригайлова, де не так давно були добротні команди. Чого вартує, приміром, виграш «Іскрою» Кубка, а «Посульським» – першості області. Образливо, що про футбол взагалі забули. Ні команди, ні турнірів, якими були «Кубок дружби» і «Кубок Посулля». Добре, що хоч у першості району ще грає команда.
У Сумах підготовлено багатьох гравців, які виступають на високому рівні – Артем ФАРЕНЮК – член національної збірної, Микола БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, Олександр СМЕТАНЕНКО, Віталій КОЛЕСНИК, Євген ЗМИСЛЯ та ін..Це лише з футзалу. А у футболі їх в рази більше.
-Якому виду віддаєш перевагу?
-Подобаються обидва. Це різні види. Вони доповнюють один одного. Це дає змогу тримати себе у формі цілий рік без «зимових» канікул.
-Зараз я тобі процитую рядки з газети. «Завдяки влучному удару Руслана ДЯДЧЕНКА, перемогу здобули сумчани, які у фінальній зустрічі перемогли команду Южного і вперше виграли ці змагання».
-Це ти, мабуть, про Всеукраїнський турнір «Граємо за Україну разом!» у 2008 році. Пам’ятаю, пам’ятаю. Тоді довелося за два дні провести 6 матчів. Ми виграли – 1:0. « цей м’яч вдалося забити мені.
-А що можеш сказати про фінальний матч розіграшу Кубка області між !Іскрою» і СНАУ?
-То був бій биків. Напруга тривала впродовж усього ігрового часу. І коли у середині другого тайму Ігор ОСТРІВНИЙ з моєї передачі забив м’яч, довелося добре попрацювати, аби зберегти переможний рахунок. «Іскра» тоді створила диво в цих змаганнях, обігравши «Шахтар» у півфіналі. Хто міг подумати ,що після домашньої поразки – 0:1, ми у Конотопі реваншуємося – 3:1. Одного разу відзначився і Руслан ДЯДЧЕНКО.
-Як довго ще збираєшся грати?
-Доки приноситиму користь на полі і на майданчику. Важливо, як на мене, щоб зусилля не були марними. Беру приклад зі старших колег Бориса ШУРШИНА і Дмитра РУДНЯКА, яким можна лише по- доброму позаздрити і побажати їм футбольного довголіття та добротної гри.
-Чи потрібна Сумам команда з футболу, знаючи, як вона грала в останні роки?
-Однозначно команда потрібна, але треба мати відповідну інфраструктуру. А кавалерійськими наскоками ні команди добротної не буде, ані результату. ФК «Суми» – це не вихід із ситуації. Треба створювати її на базі ФЦ «Барса» з відповідним фінансуванням. І щоб її основу складали вихованці сумського футболу, а не приїжджі гравці і тренери- варяги.
-Руслане, уяви – ти тренер команди. Тож які плюси і мінуси ти бачиш у грі Руслана ДЯДЧЕНКА, зважаючи на його роки?
-Старання, бажання і задоволення – це плюси. А мінус – роки не дають йому можливості сповна розкритися, хоча є велике бажання позмагатися з молодшими гравцями. У молоді роки голова за ногами не встигала, а зараз ноги за головою не встигають. Вік, на жаль, підводить.
-І на завершення розмови – про що мріє Руслан ДЯДЧЕНКО?
-Мабуть, як і кожен з нас – про якнайшвидшу перемогу і мир в Україні. А вже потім будемо вирішувати всі питання. В тому числі і спортивні. СЛАВА НАШІЙ УКРАЇНІ!!!
Бліц-інтерв’ю
Коротко і відверто від Руслана ДЯДЧЕНКА
– У ЯКОМУ порядку розташуєш слова – професіоналізм, порядність і патріотизм?
– Порядність, професіоналізм, патріотизм.
– КОЛИ останній раз дарував квіти жінці?
– Перед Новим роком.
– ЧИ задоволений роботою міської ради?
– Однозначно – ні. Не дотримується національна лінія відкритості і стабільності думки.
– ЧИ багато брешуть наші посадовці?
– Занадто багато, особливо депутати, яких треба було вже давно розігнати.
– ХОББІ Руслана ДЯДЧЕНКА?
– Активний відпочинок з користю для здоров’я.
– ЯКИЙ Руслан куховар? Що він вміє готувати?
– Студентське життя швидко навчило самостійності в усьому, в тому числі і куховарінню. Готувати вмію все і можу похвалитися – виходить смачно.
– ЯКИМ має бути друг?
– Багато друзів не бува, а тому надійним, на якого можна покластися в усьому.
– ЩО ТИ вкладаєш в поняття герой і патріот?
– Герой – це той, хто здатний на вчинок в екстремальних умовах, а патріот – хто любить свою країну і готовий боротися за неї.
– ЯКОЮ має бути жінка?
– Взаємоцікавою.
– ЯКА риса характеру тебе обтяжує?
– Не рішучість. Але спорт відшліфовує необхідні грані характеру.
Перемоги і нагороди, матчі і м’ячі
1999 р. У складі «Посульського» Руслан став переможцем чемпіонату області серед команд 2 групи. Його включили до символічної збірної чемпіонату.
2004 р. 9 чемпіонат області з футзалу. Фінал. «Сумигаз» – «Зірка» (Шостка) – 2:1. Руслан автор переможного м’яча.
2008 р. Володар Кубка області у складі «Іскри».
2008 р. Переможець чемпіонату ЦР ФСТ «Колос». Ще двічі ставав бронзовим призером. 2008 р. Автор вирішального м’яча фінального матчу Суми – Южне (1:0) Всеукраїнського турніру «Граємо за Україну разом!».
2012 р. У складі «Динамо» – переможець «Чемпіонату Європи по-сумськи».
2017 р. Переможець турніру, присвяченого 20-річчю сумського футзалу. Визнано кращим гравцем змагань.
2016-2019 рр. У складі «ЗіКоНі» – неодноразовий переможець і призер чемпіонатів, володар і фіналіст розіграшу Кубка Сум з футзалу серед ветеранів.
ПЕРЕМОЖЕЦЬ і призер чемпіонатів Сумського району з футболу у складі команд «Метеор», «Сокіл» і «Україна».