ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 74.
Сьогодні читайте:
— Вітання Вадиму Леонідовичу і Олегу Анатолійовичу.
— Хто першим і коли вийшов на всеукраїнську арену?
— 1992 р. Атака на суддю у Недригайлові
Вітання
Вадим КОЛЕСНИК: Я дуже хотів грати…
Хоча він народився на Житомирщині, а крок у великий футболу зробив на Сумщині. За 2 роки пройшов шлях від першості області у складі роменського «Електрона» до команд чемпіонату СРСР: спочатку друголігового охтирського «Нафтовика», а потім вищолігового харківського «Металіста».12 березня Вадиму Леонідовичу виповнюється 56 років.
ТАК сталося, що військову службу юнак проходив у Ромнах. Тренер «Електрона» Олександр КВАША відразу звернув увагу на підготовку гравця, який швидко «вписався» в команду і помітно підсилив її атакувальну лінію. Олександр Дмитрович порекомендував здібного гравця тренеру «Нафтовика» Валерію ДУШКОВУ. І команді, і Вадиму пощастило. Команда отримала забивного нападника, а Вадим – шанс заявити про себе. У союзному «Нафтовику» Вадим провів в 173 матчі і забив 41 м’яч. Був кращим бомбардиром розіграшу Кубка УРСР для команд Другої ліги (7 м’ячів), у фіналі якого – за підсумками двох матчів – охтирчани поступилися житомирському «Поліссю». У 1990 році став кращим бомбардиром команди (11 м’ячів) і вперше представив «Нафтовика» у списку 22 кращих футболістів України.
Наступним етапом був виступ за вищоліговий «Металіст». З ним грав у фіналі розіграшу Кубка України, в якому в додатковий час харків’яни мінімально поступилися «Чорноморцю»./ Головним його матчем тоді стала перемога над ЦСКА -чемпіоном останнього союзного сезону. Вадим відзначився дублем, а зустріч команда виграла – 3:2. На жаль, кар’єра в «Металісті» виявилася не довгою. Після вильоту його з «вишки», він і кілька гравців залишили його. До речі, Вадим входить до списку 50 гравців «Металіста» за всю його історію (102 матчі – 30 м’ячів).
Опісля Вадим пробував закріпитися у чемпіонаті Ізраїлю, але після 5 матчів повернувся в Україну. Три сезони був у львівських «Карпатах», який став бронзовим призером чемпіонату України. Й до цього часу згадує слова тренера Мирона МАРКЕВИЧА, який переконував Вадима залишитися в команді, а потім шкодував, що не послухався тоді наставника.
-Тоді я був гордий, мені хотілося дуже грати, про майбутнє не думав, – зізнався Вадим через багато років.
Потім у кар’єрі гравця був ще один «вищоліговець» – «Металург» з Маріуполя, після якого він повернувся у «Нафтовик», а заключні матчі на професіональному рівні провів через 14 років в «Електроні», який дав йому путівку у великий футбол.
Із майже 500 матчів 282 Вадим зіграв за «Нафтовик». У доробку форварда 107 забитих м’ячів.
Після завершення виступів кілька років був тренером «Нафтовика», грав за аматорську команду міста в обласних змаганнях і збірну ветеранів.
Наразі Вадим Леонідович працює далекобійником, заробляючи на життя. Така доля «зіркового» гравця українського футболу.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 1992/1993. Вища ліга. «МЕТАЛІСТ» (Харків) – «ТОРПЕДО» (Запоріжжя) -2:2. 19 вересня 1992 р. Стадіон «Металіст». 7000 глядачів.
«МЕТАЛІСТ»: Помазун, Касторний , Панчик, Панчишин , Пец (Соловьев, 46), Боровик (Назаров , 59), Хомуха , Кандауров (Карабута , 63), Пушкуца, Призетко, Колесник.Тренер: Л.Ткаченко.
«ТОРПЕДО»: Моісеєв, Бондаренко (Матюха, 61), Черкун, Нефедов, (Соболь, 46), Узаков, Волков (Зелінський , 46), Машнін, Мареєв, Бондаренко, Заєць.Тренер: Є. Лемешко.
Голи: 1:0 – Колесник (30), 1:1 – Заєць (46), 2:1 – Колесник (47), 3:1 – Колесник (60), 3:2 – Машнін (88- з пенальті).
“ФутТайм» і АФСО сердечно вітають Вадима Леонідовича з Днем народження і щиро зичать йому міцного здоров’я, попутного вітру, хорошої погоди і сонячних днів. Нехай тебе гідно цінують на роботі, у сім’ї панує любов і злагода, поруч тебе завжди будуть добрі люди, у душі спокій, а на серці щастя!
Гвардієць «Динамо» Олег ГУСЄВ одружився
ДЕВ”ЯТИМ членом гвардійського «Клубу 200» київського «Динамо» став Денис ГАРМАШ. До нього входять гравці, які зіграли в чемпіонатах України, починаючи з 1992 року 200 і більше матчів. Ювілейну зустріч він провів з «Інгульцем». Очолює рейтинг Олександр ШОВКОВСЬКИЙ – за 24 роки він провів 426 матчів. На 2 місці – вихованець сумського футболу Олег ГУСЄВ. На його рахунку 296 зустрічей. Замикає трійку Владислав ВАЩУК (254 матчі). Далі розташувалися: Сергій РЕБРОВ (242), Андрій НЕСМАЧНИЙ (228), Андрій ЯРМОЛЕНКО (228), Валерій БЕЛЬКЕВИЧ (224), Максим ШАЦЬКИХ (215) і новоспечений ювіляр Денис ГАРМАШ (200).
За 15 динамівських років Олег відіграв 443 матчі, в яких відзначився 96 разів. А сумарний його здобуток – 528 матчів і 115 м’ячів. З них 56 і 17 – відповідно за 2 сезони виступів у сумському «Фрунзенці-Лізі-99», де розпочинав професіональну кар’єру. Зі здобутками за збірну України загальний доробок нашого «зіркового» футболіста – 626 матчів і 128 м’ячів. Олег по 5 разів вигравав звання чемпіона і володаря Кубка та 4 рази – Суперкубок України. За версією спортивних видань його називали футболістми року (2005) і володарем «Золотого м’яча» (2007). Олег увійшов до 100 кращих гравців УЄФА за підсумками сезону 2006/2007.
Наразі Олег працює помічником головного тренера «Динамо». Успішно розпочав кар’єру і син Олега Анатолійовича – Олексій, який гра. захисником молодіжної команди «Динамо» і юнацької збірної України. Вже відзначився кількома забитими м’ячами.
Олег Анатолійович втретє одружився. Нову дружину звуть Валерія. Вона повідомила про весілля з Гусєвим, поділившись в Інстаграм фото. Від попередніх шлюбів футболіст має сина Олексія і доньку Олександру.
Дати
ААФУ святкує ювілей.
Виповнилося 25 років Асоціації аматорського футболу України.
ЦЕ БУВ новий етап у розвитку масового футболу. Він об’єднав під однією організацією низку турнірів, тисячі гравців, які в аматорах робили перші кроки у своїй кар’єрі. Змагання стали проводитися за системою «осінь – весна» і вони запрацювали в одному ритмі зі змаганнями інших ліг і рівнів нашого футболу.
До цього чемпіонат проходив серед колективів фізкультури. А сезону 1997/1998 був першим під егідою ААФУ. У 4-х групах змагалися 29 команд. У 3-й Сумщину представляли футболісти попівського «Харчовика». Команда (тренер Володимир КОЛОМІЄЦЬ), впевнено пройшла груповий відбір, випередивши 7 суперників. У 14 матчах було набрано 30 очок. 9 матчів виграно, у 3 – «підписано» мирову і у 2 програно за різниці м’ячів 22 – 9. «Харчовик» на 1 очко випередив «Кристал» з Пархомівки, з яким до останнього туру вів боротьбу за 1 місце в групі (1:0 і 0:0). Третім серед бомбардирів був, забивши 6 м’ячів, Андрій ДУДКА.
У групі «А» фінального турніру попів чани фінішували третіми. Вони перемогли київський «Інтеркас» – 3:1 і поступилися «Енергетику» з Бурштина –майбутньому чемпіону – 0:4 і горлівському «Шахтарю». – 0:1. А затим, обігравши «Промінь» із Самбора – 1:0, «Харчовик» у чемпіонаті посів 5, підсумкове місце. Він мав право зіграти маті перехідного турніру за право грати у 2 лізі чемпіонату України. Але від зустрічей із кіровоградською «Зіркою-2» наша команда відмовилася.
Наступного сезону «Харчовик» виступив невдало, посівши 7 місце серед 10 команд. Шостим був конотопський «Слов’янець», але через неявки його знято зі змагань.
До речі, за всю історію проведення чемпіонатів серед КФК і аматорів їх переможцями ставали “Нафтовик» (Охтирка), «Автомобіліст» (Суми), «Електрон» (Ромни ) і «Вікторія» з Миколаївки Білопільського району.
Сторінки історії
1927: Роменчани були першими
Першою на всеукраїнському рівні в офіційних матчах «засвітилася» у 1927 році команда Ромен. У рамках Всеукраїнського свята фізкультурників було проведено футбольний турнір, с якому грали команди міст. Змагання тривали впродовж 10 червня – 17 серпня за участю 41 колективу.
РОМЕНЧАНИ розпочали виступ з 2 кола попереднього турніру. Грали у Лубнах. За рахунку 0:0 через темряву матч було зупинено. Суперники його переграли. Рахунок історія, на жаль, не зафіксувала, лише Перемога – Поразка. На зустріч 3 кола до Ніжина наша команда не виїхала. За неявку отримала технічну поразку. На цьому етапі сумчани поступилися харків’янам на їхньому полі – 0:8, а футболісти Конотопа перемогли глухівчан – 2:1. У 4 колі наша команда залізничників програла у Харкові. Рахунок невідомий: Поразка – Перемога.
У фінальному турнірі, де виступали 6 команд, перемогли харків’яни (9 очок), випередивши призерів – футболістів Миколаєва (8) і Одеси (7). Було зафіксовано: 3 неявки. Недограли-Переграли 3 матчі- серед них Сталіно – Ізюм – 5:3 і 5:0. Найбільший рахунок судді зафіксовали у зустрічі команд Одеси і Тульчина. 19:0 – на користь футболістів Південної Пальміри.
Олексій ХОБЛЕНКО знову перейшов…
У нього є шанс потрапити до Книги рекордів України.
У весняній частині чемпіонату України з футболу на двоє зменшилося представників Сумщини у командах Прем’єр-ліги. Наразі їх грає шестеро.
У «Вересі» продовжують виступати Олександр ЛЕБЕДЕНКО і брати Владислав та Станіслав ШАРАЇ, у ФК «Олександрія» – Сергій РИБАЛКА, в «Зорі» – Денис АНТЮХ і «Минаї» – Олександр БАНДУРА. Залишили Прем’єр-лігу Сергій СУХАНОВ – він повернувся до «Оболоні» – і Олексій ХОБЛЕНКО, який із «Кривбасу» перейшов до львівських «Карпат». Це вже 11 команда Олексія за 12 сезонів його виступів на професіональному рівні. Якщо вихованець роменського футболу й надалі так «гратиме» то встановить рекорд за кількістю змінених команд. Наразі за цим показником його випереджає Валерій КУЦЕНКО, який свого часу тренував ФК «Суми». За 17 сезонів він пограв у 13 командах. Хтось із них може потрапити до Книги рекордів України.
У Вищій лізі жіночого чемпіонату України виступають двоє наших землячок. Ворота полтавської «Ворскли» (раніше харківський «Житлобуд-2») захищає сумчанка Катерина САМСОН, п нападницею грає охтирчанка Яна КАЛІНІНА яка є капітаном команди.
Штрафний майданчик: 1992 р.
Коли емоції хлюпають через край
Під час матчу першості області між сумським «Фрунзенцем» і недригайлівською «Іскрою» тренер «Іскри» Микола ПЯТАКОВ, висловлюючи своє невдоволення діями одного із суддів, накинувся на нього з лайкою. Миколі Івановичу – торішньому голові обласної Федерації футболу – це не робило честі. Він уже не голова федерації. Але подібна історія знову повторилася.
Сталося це у чвертьфінальному матчі розіграшу Кубка області між «Іскрою» і краснопільським «Явором». У протоколі суддя зустрічі Євген КОТЕНКО зробив такий запис: «На 25 хвилині під час взяття воріт «Іскри» болільники з тренером команди ПЯТАКОВИМ вибігли на бокову лінію і штовхали арбітра Олександра СИДОРЕНКА. У перерві ПЯТАКОВ образив і вдарив суддю». У рапорті СИДОРЕНКА читаємо: «Після взяття воріт ПЯТАКОВ підбіг до мене і став висловлювати незгоду шляхом погроз і образ. Своєю поведінкою він спровокував болільників, які теж підбігли до мене. У перерві він продовжував мені погрожувати і ображати, а також вдався до фізичного впливу. Після гри він вибачився».
Добре, звичайно, що Микола Іванович зрозумів свою помилку і попросив вибачення у судді. Але така поведінка аж ніяк не додає тренеру авторитету.
Рішенням СТК обласної Федерації футболу на стадіон «Колос» у Недригайлові накладено штраф у розмірі 3000 крб, а головного тренера «Іскри» Миколу ПЯТАКОВА і начальника команди Івана МАСЛАКА оштрафовано на 500 крб кожного. Останнього покарано за нетактовну поведінку під час матчу «Іскри» із глухівським «Сирзаводом», який відбувся раніше». Газета «Сумщина» за 16 травня 1992 р.
Р.S. Зустріч «Сирзавод» – «Іскра» завершилася з рахунком 4:3 на користь глухівчан. Це був матч 2 туру. Гості швидко зрівняли рахунок, а потім ще двічі виходили вперед, але господарі відігрувалися. А на останній хвилині Олексій СЛЕДЮК у падінні ударом голови забив переможний м’яч (4:3). Ось якою була підсумкова таблиця чемпіонату області- 1992
І В Н П М О
1 .«Сирзавод» (Глухів) 14 8 2 4 26 – 17 40
2 «Спартак» (Охтирка) 14 7 4 3 30 – 18 39
3. «Будівельник» (Суми) 14 7 3 4 28 – 15 38
4. «Іскра» (Недригайлів) 14 7 2 5 21 – 17 37
5. «Локомотив» (Конотоп) 14 5 7 2 18 – 17 36
6. «Свема» (Шостка) 14 6 1 7 26 – 20 33
7. «Фрунзенець» (Суми) 14 5 3 6 21 – 20 32
8. «Сейм» (Путивль) 13 – – 13 7 – 53 13
У «Сейма» в т.ч – одна неявка. Перемога – 4 очки, нічия – 2, поразка – 1, неявка – 0 очок.