ФутТайм від Григорія М.Реви.
«ФутТайм» від Григорія М. РЕВА. Випуск 76.
У випуску:
— Згадаймо Володимира ПОПОВА і Віталія ГОЛУБЄВА.
— Вітання Роману СОВЕНКУ і Павлу ФЕСЕНКУ.
— У Сумах розіграли Кубок героїв – захисників Сумщини.
— Чому «забули» декомунізувати ФСТ «Динамо»?
Пам’ять
Віталій ГОЛУБЄВ: Свій єдиний м’яч забив у Сумах
Свій перший і єдиний м’яч у кар’єрі, яка тривала 16 років, він забив не в київському «Динамо», а в сумській команді майстрів Другої ліги «Авангард». У березні народився, у березні пішов із життя. Минуло 97 років від Дня народження «зіркового» гравця 60-х років минулого століття.
ФОТО з АРХІВУ. Акробатичний удар у виконанні Віталія ГОЛУБЄВА.
НЕ ЗІГРАВШИ жодного матчу в дублюючому складі «Динамо», 25- річний футболіст відразу “прописався» в основі. За плечима були вже 6 сезонів, проведених у ворошиловградському «Динамо» і «ОБО» (Київ), у складі якого виграв Кубок і бронзові медалі чемпіонату України. У «Динамо» він провів найкращі роки своєї кар’єри. З перших матчів Віталій демонстрував надійну гру з партнерами по обороні. Ось що про нього написано в книзі «Атакующая вершины»: – В ньому поєднувалися здібності футболіста і акробата. Він віртуозно володів м’ячем, його прийоми та акробатичні стрибки, викликали захоплення і у партнерів, і у глядачів.
У 1954 році , як капітан «Динамо», тримав вперше виграний командою Кубок СРСР, а згодом став володарем бронзової нагороди Спартакіади народів СРСР. А перед цим отримав срібну відзнаку за виступ в чемпіонаті СРСР. Кар’єра в «Динамо» тривала 9 років, за які він провів 168 матчів. Напередодні сезону 1960 на передсезонних зборах Віталій дозволив собі «розслабитися» і його відразу відправили на пенсію. Було гравцю 33 роки. У 1961 році він виступав у сумському «Авангарді». Провів 18 матчів і забив єдиний м’яч, І той у… власні ворота. «Відзначився» захисник у Сумах 4 квітня у матчі з полтавським «Колгоспником». Все йшло до того, що суперники завершать протистояння – 2:2 ( у нашій команді двічі відзначився Віктор ЄРЬОМЕНКО), але під час атаки суперника стався той курйоз. 2:3 – на користь гостей.
По завершенні кар’єри Віталій працював тренером у динамівській спортшколі. Чи залишив би він улюблену роботу, якби не та хвороба, що не пошкодувала згодом і Лева ЯШИНА?. ГОЛУБЄВУ ампутували одну ногу, а згодом й іншу. Дружина виносила чоловіка на руках на вулицю, бо в будинку не було ліфта. Микита СИМОНЯН і Лев ЯШИН подарували візок на електроходу, влада виділила квартиру, «Динамо» придбало автомобіль з ручним керуванням.
-Віталій був кумиром моєї юності, – згадував заслужений майстер спорту СРСР Андрій БІБА. – Він був мужньою людиною. Пригадую, як повів себе наш непрохідний центральний захисник після отримання травми. Коли розрізали бутсу, бо її ніяк не могли зняти з ноги, що опухла, на підлогу полилася кров. Футболіст, який сидів поруч, знепритомнів. Лікар залив рану йодом і Віталій побіг на поле догравати матч. Я вдячний Віталію Михайловичу, як і багато динамівців, за його футбольні і життєві уроки.
В пам’ять про легендарного і мужнього гравця в Києві проводиться традиційний Меморіал Віталія ГОЛУБЄВА, ініційований його сином Олегом.
Цей світ «зірковий» футболіст залишив 25 березня 1991 року на 55 році свого життя.
Володимир ПОПОВ: Хороший гравець і успішний тренер
За неповні 4 сезони він завоював повагу і визнання сумських вболівальників. Грав попереду разом з Валерієм ЖИЛІНИМ та Іштваном ШАНДОРОМ. За 3 роки доробок тріо склав 43 м’ячі. 23 березня Володимиру Анатолійовичу ПОПОВУ – 78 років від Дня його народження.
ДО Сум, 26-річний гравець приїхав вже вправним виконавцем, майстром спорту, маючи досвід виступів за дніпродзержинський «Прометей», житомирський «Автомобіліст», чернігівську «Десну» і семипалатинський «Спартак». . Майстра отримав за перемогу житомирян у чемпіонаті СРСР серед команд Другої ліги. Пограв також у класі «А» Другої групи. У 1970 році сумський «Спартак» посів передостаннє, 21 місце в цьому ешелоні радянського футболу і повернувся після року стажування до класу «Б». Тоді було проведено реорганізацію чемпіонату і «Спартак» включили до Другої ліги. Тренери вдалися до підсилення його складу Серед запрошених був і Володимир ПОПОВ. За нашу команд у він зіграв майже 100 матчів і забив 9 м’ячів.
-Незважаючи на роки, Володимир демонстрував класну гру,- згадує екс-голова обласної федерації футболу Микола ЖЕЛЄЗНИЙ. – Грав, образно кажучи, з високо піднятою головою. Добре бачив поле, швидко орієнтувався в ситуаціях, не скупився на м’ячі, вчасно віддавав їх партнерам. Він з когорти тих, хто в історію нашої команди майстрів і сумського футболу вписав свою сторінку. Ми часто з Володимиром зустрічалися. Остання відбулася в Сумах на Різдвяному турнірі. На той час він проживав у Євпаторії і працював у спортшколі дитячим тренером. Було що згадати… Жаль, що ця прекрасна, душевна людина так рано пішла із життя…
Професіональна кар’єра ПОПОВА тривала 10 років. За цей час він зіграв майже 250 матчів і забив 32 м’ячі. На жаль, повної статистика немає. Після її завершення працював тренером аматорських команд області. Із сумським «Ливарником» виграв звання чемпіона і володаря Кубка області, двічі став срібним призером змагань на приз «Робітничої газети» – у розіграші Кубка УРСР серед КФК з «Ливарником» і в турнірі найсильніших профспілкових команд республіки із сумським «Фрунзенцем». Ось що сказав тоді про гру сумчан Віктор БАННІКОВ – заввідділом футболу і хокею Української республіканської ради ВФСТ профспілок: – «Фрунзенець» справив на фахівців дуже приємне враження. Тренеру Володимиру ПОПОВУ вдалося створити сильний і боєздатний колектив, який представляє СК «Фрунзенець». Хочу виділити гру центрального захисника Костянтина ШЕЛЕХОВА і нападаючого Олександра БОБУХА.
Доклав руку Володимир Анатолійович і до перемоги охтирського «Нафтовика» у фінальному турнірі, де визначався чемпіон УРСР серед КФК і розігрувалася путівка до Другої ліги чемпіонату СРСР. Це була історична подія для області, бо на той час Сумщина не мала свого представника серед команд майстрів. У цій та інших командах ворота захищав Олександр КОВАЛЬОВ, у якого залишилися добрі спогади про Володимира ПОПОВА: – З Анатолійовичем було легко і цікаво працювати. Він добре знав, як мотивувати гравців, налаштовувати на відповідальні матчі. Це був справжній професіонал, який захоплювався своєю роботою. Він робив усе, аби до Сум повернувся великий футбол.
Свій земний шлях Володимир ПОПОВ завершив 5 січня 2000 року. Йому було лише 54 …
ФОТО з АРХІВУ. 1982 р. Команда «Ливарник» (Суми), з якою працював Володимир ПОПОВ. На знімку він у верхньому ряду ліворуч. Далі – Валерій БЕЗДІТЬКО, Олександр ТКАЧЕНКО, Григорій АСТАФЬЄВ, Олександр БОНДАРЕНКО, Сергій ГАЙДАР, Олександр КОВАЛЬОВ – капітан команди. У нижньому ряду (зліва направо) : Юрій КОРОБКО, Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО, Володимир ТЕРЕЩЕНКО, Володимир ТАНЧИК, Олександр СЕМЕРНЯ і Віталій ДАВИДЕНКО.
.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Товариська зустріч. «АВТОМОБІЛІСТ» (Житомир) – «ДИНАМО: (Київ) – 2:2. 18 липня 1967 р. Стадіон ім. Ленінського комсомолу. 18 000 глядачів.
«АВТОМОБІЛІСТ» : Сицинський, Гордєєв, Кокольник, Штефуца, Гуменюк, Галоян, Криж, Кобрін, Косов, Горєлов, Попов (Коханов).
«ДИНАМО»: Рудаков, Щегольков, Турянчик, Круликівський, Островський, Мунтян, Медвідь, Поркуян, Пузач, Серебряніков, Хмельницький.
Голи: 0:1 – Мунтян (? – з пен.), 1:1 – Галоян (? – з пен.), 1:2 –Серебряніков (65), 2:2 – Коханов (?).
Вітання
Роман СОВЕНКО: У 10 матчах рятував команди
Всю свою кар’єру на професіональному рівні він провів у командах нашої області -«Яворі» і «Явор – Суми»|«Спартаку». Із 11 сезонів – половину відіграв в обласному центрі. Тут він добився і найкращих особистих результатів. 26 березня Роман Сергійович відзначає свій 43-й День народження.
КАР’ЄРУ 17-річний юнак розпочинав у «Яворі», правонаступником якого наступного сезону став «Явір – Суми». У попередника виникли проблеми з фінансуванням і команду вольовим рішенням «прописали» в обласному центрі. Сумам відверто, можна сказати, пощастило, бо місто втратило команду. А тут такий подарунок! В команді (згодом це був уже «Спартак») Роман провів 6 сезонів. У 159 матчах відзначився 15 разів. Особливо успішним був сезон 2000/2001, коли сумчани, впевнено вигравши друголігові перегони, повернулися до Першої ліги. В ударі був тоді Руслан, відзначившись кількома м’ячами. Цікавий факт. У 10 матчах за наші команди він забивав вирішальні голи. У трьох з них – на останніх хвилинах – з «Волинню» -1:0 (86 хв.), городянами Миколаєва – 1:0 (89) і харківським «Газовиком» – 3:2 (90+2).У решті поєдинків його м’ячі були рятівними. У 5 зустрічах, завдяки влучним ударам Романа, «Явір» взяв 13 очок, а сумчани – 11. У своїх зустрічах футболісти обласного центру більше одного м’яча не забивали.
Завершував свою кар’єру Р. СОВЕНКО у «Яворі». Останній автограф зробив 9 листопада 2005 року у воротах харківського “Газовика» на 2 компенсованій хвилині матчу. Його м’яч переможним. Краснопільці виграли -3:2.
Наразі Роман Сергійович продовжує себе в аматорському футзалі, граючи за ветеранів «Паритету». Цьогорічного сезону його названо кращим гравцем команди і він увійшов до ТОП – бомбардирів чемпіонату Сум серед ветеранів вікової категорії 40 +. Як зізнається ветеран сумського футболу, є бажання грати й грати, рано ще йти на футбольну пенсію.
МАТЧ з ІСТОРІЇ. Чемпіонат України 2001/2002. Друга ліга. Група «Б». «МАШИНОБУДІВНИК» (Дружківка) – ФК «СУМИ» – 0:1. Стадіон «Машинобудівник». 1200 глядачів.
Гол: 0:1 – Совенко (60 – з пенальті)
«МАШИНОБУДІВНИК»: Лещенко, Климовський, Ладейко ( Саєтов, 74), Кирилюк (Бобровніков, 65), Доценко ( Шачков, 80), Бураков ( Коршеков, 70), Тєркулов, Горбачов, Тамилович ( Якушик, 58), Рябчіков, Солодянніков ( Расков, 65).
ФК «СУМИ»: Страшненко – молод., Басов ( Іваненко, 78), Столяров, Ляшенко, Скирда, Храбров, Литвинов, Богач, Совенко, Габісонія ( Сіренко, 87), Гусейнов ( Курбатський, 46).
Попередження: Кирилюк (33),Габісонія (33),Гусейнов (37).
«ФутТайм» і АФСО вітають Романа Сергійовича з Днем народження. Здоров’я, щастя і добра! Ніколи не втрачай надії і віри в себе , постійно прагни до успіху, радуйся перемогам у житті і на футбольних полях, ніколи не зупиняйся на досягнутому і красивих м’ячів у ворота суперників. Будьмо!!!
Турніри
Чи «дотягне» «Пресинг-200» до 1000?
«Липоводолинці» вже на футбольній орбіті
ЧЕРЕЗ ситуацію в Україні на кілька років взяв своєрідний тайм – аут аматорський «Пресинг-2000», зупинившись на цифрі 885 матчів. Але у ветеранів є мрія – зіграти ТИСЯЧНИЙ матч! Продовження виступів відбулося на ,благодійному розіграші Кубка з футзалу, присвяченому героям – захисникам Сумщини. Його організаторами стали ФК «Колос», міська федерація футболу і АФСО. За приз змагалися команди ветеранів «Пресинг-2000» і «ЗіКоНі» із Сум, недригайлівський «Ветеран» і «Липоводолинець» з Липової Долини.
Як сказав тренер-організатор «Липоводолинця» Микола КЛЮС, команда ветеранів молода, яка робить перші кроки, не зігравши ще й десятка матчів. Участь у цьому турнірі – це перший виступ на обласному рівні. До цього взяли участь у змаганнях в Коровинцях і Краснопіллі. У команди є свій Президент в особі голови однойменного фермерського господарства Олега ТЕРНОВОГО. Ми вишукуємо можливість у часті в турнірах раз на місяць. У кого є бажання – будь ласка, ЗАПРОШУЙТЕ. Ми з радістю приїдемо,- зазначив Микола Миколайович.
Дебют «Липоводолинцю» вдався. Він посів 2 місце, поступившись у фінальній зустрічі «Ветерану» – 0:2 М’ячі забили Вадим ГОРДІЄНКО і Руслан ДЯДЧЕНКО. А у стартовому матчі «липоводолинці» з таким рахунком змусили капітулювати «пресингістів» (Юрій ШЕВЧЕНКО і Юрій БОБКО). «Ветеран» на цьому етапі « розібрався» із «ЗіКоНі» -4:2 . У переможців «хет-триком» відзначився Сергій ПАВЛЕНКО і Юрій СЕРДЮК, у суперників двічі – Ярослав МАРЧЕНКО. Тож першими володарями Кубка стали ветерани «Ветерана».
На 3-у місці завершив виступ «Пресинг-2000», який впевнено вів у рахунку із «ЗіКоНі» – 4:1 .По два рази у воротах суперників «розписалися» Сергій ПРОВОЗЬОН і Олександр ЄВТУШЕНКО, а відкрив рахунок Олександр ЯЛОВЕЦЬ. За лічені хвилини до фінального свистка Ярослав МАРЧЕНКО і Віктор КУЗЬМЕНКО зробили – 4:3, а на більше не вистачило вже часу.
Призами відзначено гру воротаря Дмитра ФЕДИНИ, бомбардира Сергія ПАВЛЕНКА (3 м’ячі) і кращого гравця Руслана ДЯДЧЕНКА. Всі троє з команди «Ветеран». А приз найдосвідченішому гравцеві вручено Миколі КЛЮСУ («Липоводолинці»).
На турнірі було зібрано майже 7000 гривень для Сумської бригади стрілецького батальйону.
Для кого закон?
ВИБАЧАЙТЕ: «ДИНАМО» теж треба ДЕКОМУНІЗУВАТИ. ОДНОЗНАЧНО!!!
Серед спортивних організацій і команд, в першу чергу, обов’язково підлягає декомунізації наше славне ДСТ «Динамо» і відповідно – назва футбольної команди .
АЛЕ про це чомусь «забули» новоявлені так звані борці за справедливість. Здогадатися чому – не важко. А як закон??? Для кого він писаний?? Де справедливість?? Міліцію ж декомунізували на поліцію. Адже «Динамо» – це ж творіння радянської епохи, а минуле для .сучасних «патріотів» , як кістка в горлі. Так їм, як кажуть, і прапор в руки щодо «Динамо».
Численні вболівальники, звичайно, будуть проти, мовляв, це – легендарна команда зі славними здобутками. Гравці, звичайно, не винні, а ось назву треба обов’язково змінювати. ДСТ «Динамо» легендарне не лише перемогами, а й тим, як впродовж десятиліть співробітники НКВС, силових структур, правоохоронних органів, спортсменів яких об’єднувало ДСТ «ДИНАМО», творили звірства, беззаконня, проводили масові розстріли. На їхній совісті сотні тисяч безневинно страчених людей. А хто грав матчі із німцями в окупованому ними Києві в роки Великої Вітчизняної війни? А скільки було зрадників і запроданців? І це все вихованці славного ДСТ «Динамо». Чому про це не говоримо, замовчуємо. Та й наразі є випадки беззаконня…
ФОТО з АРХІВУ. 9 серпня 1942 р. Німецька та українські команди після так званого «матчу смерті». Радісні і одні, й інші…
Свого часу президент ФК «Динамо» (Київ) Григорій СУРКІС сказав, що в Україні повинно бути одне «Динамо» і тільки київське. І слова Григорія Рахмільовича Федерація футболу взяла під козирок. Але цей ПАН чомусь забув в про «славну» історію ДСТ, його «досягнення». «Динамо», згідно закону, підлягає обов’язковій декомунізації, якби того не хотіли «динамівці». Чому «Динамо», має бути святим??? Відверто: гра і «досягнення» команди – це пародія на ЛЕГЕНДАРНУ КОМАНДУ ЛОБАНОВСЬКОГО і не тільки. Правильно говорив не так давно Олег САЛЕНКО : – «Динамо» треба шукати свого тренера і по-новому ставити гру. ЛУЧЕСКУ свою гру уже зробив. Треба його відправити на відпочинок і відродити справжній динамівський дух!».