Футбол для всіх, футбол об'єднує, сумщина процвітає
+38 0542 650-442
home
Асоціація Футболу Сумської Області
Офіційний сайт - ffs.sumy.ua

ФутТайм від Григроія М.Реви.

«ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ. Випуск 134.

 

У випуску:

— Згадаймо Володимира Яковича БОГАЧА.

— ГУСЯ було видно по польоту.

— Ветерани розіграли Кубок пам’яті Володимира БОЙЧЕНКА.

— Ювілей дружбівського футболу.

 

Пам’ять

Володимир Як. БОГАЧ: Нападник спартаківського гарту

 

      Перший матч у  складі сумської команди майстрів  «Спартак» у класі «Б» чемпіонату СРСР він зіграв напередодні свого  Дня народження  22 квітня 1967 року, а через півтора місяці  відкрив лік своїм забитим м’ячам. Тоді сумчани  розгромили єнакієвський «Шахтар» (7:1)  і два його удари досягли мети. Того  сезону він був на висоті, відзначивши  свій дебют  8 м’ячами.   23 квітня 83 роки від Дня народження екс- нападника  і тренера Володимира Яковича БОГАЧА.  На жаль, його немає з нами: 23 січня 2011 року  він відійшов у вічність.

 

У ТІ РОКИ  «Спартак»  виходив на лідируючі позиції  у своїй групі і впевнено виступав у розіграші Кубка СРСР.

З другої спроби сумчани  здобули  путівку  до класу «А», ставши бронзовими призерами  чемпіонських перегонів. І Володимир був одним із творців того успіху, бомбардирські  якості якого  забезпечували команді важливі перемоги над суперниками, зокрема  над  моряками Севастополя,  авангардівцями Керчі, полтавським «Колосом», донецьким «Локомотивом» та іншими. Того «бронзового» сезону  Володимир  забив 12 голів,  у двох зустрічах вистрілив «дуплетами». Особливо відзначилося   тріо сумських нападників  Володимир БОГАЧ – Геннадій ЄРОФЕЄВ – Віктор КОСЛЯКОВ, яке робило «погоду» на полі.  Впродовж 1967-1969 років   вони забили 70 м’ячів із 139 командних.

-Володимир ніколи не підводив,- розповідав головний тренер «Спартака» Олександр СЕРБІН. –  Сповна  викладався на полі, був прикладом для молодих гравців, віддавав перевагу колективним діям. Зробив чимало передач, після яких гравці  забивали м’ячі. Та й сам відзначався  результативністю. Приміром, у 1969 році  лише він разом з Володимиром ВАЩЕНКОМ  виділялися в команді, загострюючи наші  атаки. Для нього футбол був більше, ніж гра.

Ось  деякі матчі того року, в яких В.БОГАЧ забивав м’ячі.

«Спартак» -«Шахтар» (Красний Луч) -6:1. З інтервалом у 10 хвилин сумчани забили 3 м’ячі. Автором останнього був БОГАЧ.

     «Спартак» – «Шахтар» (Торез) –  2:0. На 46 хвилині БОГАЧ проходить  по правому краю, робить передачу в центр штрафного майданчика і КИСЛЯКОВ з лету послав м’яч у ворота.  Незабаром з лівого краю навішує м’яч БЕЗВЕРХИЙ і БОГАЧ робить  – 2:0.

      «Спартак» – «Індустрія» (Єнакієве) – 3:0. Дві однакові комбінації проводять спартаківці.  БОГАЧ проривається по  краю, робить навіс і КИСЛЯКОВ  відкриває  рахунок, згодом  – 2:0, а затим відзначається  Володимир -3:0.

Того року сумчани зіграли міжнародну товариську зустріч з болгарською командою  «Ботєв». БОГАЧ забив переможний м’яч -2:1. У ті часи «Спартак» проводив багато матчів з командами  Москви. До Сум приїздили «зірки» футболу:  Ігор НЕТТО,  Анзор КАВАЗАШВІЛІ,  Геннадій ЛОГОФЕТ,  Володимир ФЕДОРОВ, Леонід ШМУЦ, Галімзян ХУСАЇНОВ та інші.  У ветеранів виграли – 3:1,  зазнали поразки від ЦСКА – 1:2, з основним складом «Спартака» зіграли – 1:1 і поступилися – 0:2.

За нашу команду Володимир виступав 6 років. Провів майже 230 матчів і забив  30 м’ячів. Грав у класі «А» і  Другій лізі. Входить до Десятки кращих бомбардирів «Спартака» у класі «Б».

Володимир Якович гордився, що йому вдалося пограти разом з Михайлом ФОМЕНКОМ,  Миколою АСТАФЬЄВИМ, Сергієм СТРАШНЕНКОМ, проти  «зірок»  радянського футболу.  До останніх днів свого життя його єднала справжня чоловіча дружба з Михайлом ФОМЕНКОМ.

По завершенні кар’єри Володимир  Якович  багато років працював тренером і начальником  команд області – «Хімік», «Явір», «Спартак». Особливо багато він зробив для становлення краснопільської команди, яка  заявила про себе у Другій лізі  ЧУ. Доклав хисту Володимир Якович і до збірної області, яка  в 1990 році стала срібним призером Спартакіади УРСР.

З легкої руки батька  став професіональним футболістом і його син Володимир. Кілька років вони разом грали  за команду «Династії» у традиційному турнірі пам’яті тренера Володимира ТАНЬКОВА, з яким БОГАЧ –старший  працював.

          Кубок СРСР 1967-1968 рр  «СПАРТАК» (Суми) – «К АЙРАТ» (Алма-Ата) -1:3 (1:2)   28  червня 1968 р. 1/16 фіналу Кубка СРСР. 18:30. Суми. Стадіон “Спартак” .11 700 глядачів.
         “СПАРТАК”:  Микола Астафьєв,  Володимир Сіренко, Анатолій Морозов, Михайло  Фоменко, Микола  Воронько, Іван Дугинов, Віктор Солодов,  Володимир БОГАЧ,  Володимир Ващенко,  Віктор Кисляков, Віктор Козирев.  Головний  тренер – Олександр  Сербін.
         “КАЙРАТ”: …, Валентин Дишленко, Володимир Асилбаєв, Володимир Кисляков, …, Олег Долматов, …    ….   Головний тренер – Олександр  Келлер.
        Голи:  0:1  – Валентин Дишленко (12), 1:1 Віктор Кисляков (22, пен), 1:2 –  Олег Долматов  (43), 1:3 – Володимир Кисляков  (80).    

                 

    ФОТО з АРХІВУ.  Володимир БОГАЧ (у другому ряду – крайній ліворуч) з гравцями «Явора» досяг успіхів на всеукраїнському рівні. 

Вітання

Олег ГУСЄВ: «Зірковий» гравець «Динамо»

   Його кар’єра пройшла у «Фрунзенці- Лізі-99», «Арсеналі»  і «Динамо», в якому він мріяв грати з дитинства. І вона збулася. За киян він провів 15 сезонів. У 528 матчах забив 115  м’ячів.  А ще були поєдинки за збірну України. Як писала тоді преса,  у грі Гуся було видно по польоту. 25 квітня  заслужений майстер спорту Олег Анатолійович відзначає 41-й День народження.

 

                                  

 

   ОЛЕГ  міг не стати професіональним футболістом. У дитинстві лікарі і батьки  намагалися відмовити його від занять цим видом спорту, бо у хлопчини  були проблеми зі здоров’ям. Проте він не мислив  свого життя без улюбленої гри і без «Динамо».

Перші уроки футболу отримав  у рідній Степанівці Сумського району у тренера Анатолія СЕМЕНЦЯ. Перші нагороди отримав  у змаганнях з міні-футболу, коли йому було 14 років. Забивши 13 м’ячів,  став кращим бомбардиром Різдвяного турніру серед юнаків, а на дорослому чемпіонаті області його відзначили призом «Наймолодший гравець». Футбольну майстерність вдосконалював у сумській СДЮШОР «Зміна» (наразі  ФЦ «Барса»).

Першою дорослою командою  був вищоліговий «Колос», який виступав  у чемпіонаті України  з футзалу, за який Олег  зіграв 4 матчі. На тренування їздив із Степанівки практично щодня. На такі відрядження  тренери видавали юнаку по 5 гривень  (було це 25 років тому). На одному  з домашніх матчів  16-річного юнака побачив  у грі головний тренер збірної України з футзалу, президент АМФУ Геннадій ЛИСЕНЧУК. Тоді він впевнено заявив: -Це майбутній гравець збірної України.  Геннадій Анатолійович не помилився…

Після  «Колоса»  Олег перейшов до «Фрунзенця-Ліги- 99», який виступав у Другій лізі  чемпіонату України, звідки розпочався його шлях у великий футбол, де він підкорив  не одну  вершину. У сумській команді провів  65 матчів і забив 17 м’ячів.

У 2003 році Олег став «динамівцем». Збулася його дитяча мрія! А за три роки  на світовій першості він продемонстрував таку гру, що на гравця відразу звернули увагу  тренери французького «Олімпіка».  Але справа до підписання контракту не  дійшла: президент клубу І. СУРКІС відмовився продавати  ГУСЄВА, назвавши його майбутньою «зіркою». Так воно і сталося. 15 років наш земляк вірою і правдою служив  «Динамо», не дивлячись на перепони, які довелося йому долати. За рідну команду  відіграв 528 матчів і забив 115 м’ячів.

Як мріяв тоді Олег зіграти свій 100 матч – не вистачало 2-х  поєдинків. Тоді за 2 хвилини до завершення зустрічі випустили на посміховиського  анатолія тимощука,  який  згодом зрадив Україну і подався на заробітки до росії.

В активі ГУСЄВА переможний м’яч, який він забив у серії післяматчевих пенальті збірній  Швейцарії на чемпіонаті світу. Він вивів нашу команду до чвертьфіналу.

Свій останній матч у кар’єрі Олег зіграв 19 травня  2018 року, в якому «Динамо»  перемогло «Шахтар» – 2:1. Завершував поєдинок з капітанською пов’язкою. Наразі Олег Анатолійович працює асистентом  головного тренера у рідній команді. У молодіжній команді «Динамо» і збірній України вже грає  його син  – Олексій ГУСЄВ,

У складі киян Олег став 5-разовим чемпіоном, 5 –разовим володарем Кубка і 3-разовим  володарем Суперкубка України. За підсумками  2007 року він став  володарем  «Золотого м’яча України».

За свою кар’єру Олег ГУСЄВ провів  719 матчів і забив 149 м’ячів. Не жоден нападник зможе похвалитися такими здобутками.

 

            

 

Оле г ГУСЄВ з дружиною Валерією і другим синочком.

 

У своєму 13-у матчі за збірну України Олег ГУСЄВ забив перший м’яч.

МАТЧ з ІСТОРІЇ. 17 листопада 2004 р. ТУРЕЧЧИНА – Україна – 0:3.  Відбірковий матч чемпіонату світу. Стадіон «Фенербахче Шюкрю». 52 000 глядачів.

СКЛАД збірної УКРАЇНИ:  Шовковський, Несмачний, Федоров,  Єзерський, Русол, Шевченко – к. (Назаренко, 90), Шелаєв, ГУСЄВ, Воронін (Рикун,61), Гусин (Дмитрулін,75), Воробей. Тренер – Олег БЛОХІН.

     Голи: ГУСЄВ (9), Шевченко (17, 90). Попереджений Єзерський.

 

Турніри

«Пресинг-2000» відпресингував на «Нуль»

 

      У календарі змагань для ветеранів  АФСО запровадила розіграш Кубка пам’яті  гравця  сумського  «Спартака», який виступав у чемпіонаті СРСР серед команд майстрів класу «Б»,  Володимира БОЙЧЕНКА. Турнір  пройшов за традиційною системою: два півфінали,  «бронзовий» і «золотий « фінали.

 

Півфінали.  «ПРЕСИНГ-2000» – «НІКОЛЬ» – 5:0.

До перерви «пресингістам» вдалося схилити  шальку терезів на свій бік  після двох влучних ударів Валерія ГРЕКОВА.  Після відпочинку  зусиллями Сергія ПРОВОЗЬОНА і  двічі Олександра ЄВТУШЕНКА  гру було доведено до  розгромного рахунку.

    «ЗіКоНі-Авангард» – «ФОРТУНА» – 1:1, пен.  1:3.

Номінальні гості  першими вийшли вперед (Сергій ПРИХОДЬКО).  Відновив рівновагу воротар  Геннадій КИРЮШКО, який  вправно підключився до атаки і результативно її завершив. В  серії пенальті  нерви не підвели «ЗіКоНівців».

    «Бронзовий» фінал. «НІКОЛЬ» –  «ЗіКоНі-Авангард» – 2:2, пен. 3:4.

Двічі «ЗіКоНівці» виходили вперед після влучних ударів Олександра КОРЕНЄВА і Сергія КИСЛКОВА і двічі  суперник відігрувався (Сергій БАРАНІК і Володимир ТАНЧИК). А в  «лотереї» вправнішим був  вже суперник.

     «Золотий» фінал. «ПРЕСИНГ-2000» – «ФОРТУНА» – 2:0.

Героєм фінального протистояння  став Олександр ЄВТУШЕНКО.  Забивши по м’ячу в кожному таймі,  він разом з воротарем Анатолієм КУЦОМ, який  відстояв усі матчі на «Нуль»,  забезпечили команді ПЕРЕМОГУ і допомогли здобути КУБОК.

     Задоволений виступом  «Пресинга-2000» його капітан Юрій ЄЛШАНСЬКИЙ – вихованець  тренера  Володимира БОЙЧЕНКА:

-28 січня 1981 року  стало  моїм першим  тренувальним  днем  у групі Володимира Марковича.  Швидко пролетіли 10 незабутніх футбольних  років. Тренер був для  нас «золотою» людиною, а для мене –  другим батьком, бо рано з братом  ми залишилися без нього.  Як  цікаво і професіонально Маркович – так ми його усі називали –  проводив  заняття, прагнув, щоб ми зростали  не тільки хорошими футболістами , а і людьми.  Його незабутні уроки пам’ятаю й донині.  Він завжди говорив:  коли  ти на полі,  забувай  проти кого  граєш. Мені приємно, що  сьогодні  грали  його  випускників різних років. І подвійно приємно, що ми першими заволоділи Кубком нашого  тренера. Як вчив  Маркович, виходячи на гру,  завжди думай про перемогу і добивайся її.  І нам це вдалося зробити.

Як повідомив голова Асоціації ветеранів футболу Сумщини Віталій ВЕЛИКОДНИЙ, найближчим часом  ветерани розіграють традиційні кубки майстрів спорту СРСР Сергія СТРАШНЕНКА- старшого і Бориса ШУРШИНА.

 

НА ФОТО: «Пресинг-2000» – володар Кубка пам’яті Володимира БОЙЧЕНКА.

 

 

 

 

Турніри

Кубок ЗСУ розіграли, на черзі – Кубок і чемпіонат області

 

    Розіграшем традиційного, третього за ліком Кубка на честь ЗСУ розпочався  футбольний сезон на Сумщині, за який змагалися 4 команди.

 

ПЕРЕД  заключним туром ситуація в турнірній таблиці склалася так, що 3 колективи могли розраховувати на здобуття головного призу.

Але після того, як глухівський «Велетень» переміг  северинівський «Колос» – 2:1, питання про його  володаря було знято з порядку денного. Перехідний  Кубок вперше на рік «прописується» у Глухові.

У матчі «України» з Токарів і білопільського «Аграрника-Авангарда» визначалися призери. Токарівці були сильнішими – 2:0.

Кращих гравців в кожній команді відзначено пам’ятними призами.

 

 

Підсумкова таблиця

 

                                      

 

В ВП П ПП М О
1. «Велетень» 2 1 5 – 3 8
2. «Україна» 2 1 5 – 2 6
3. «Колос» 1 2 4 – 7 2
4. «Аграрник-Авангард» 1 2 2 – 6 2

 

 

Примітка.   ВП – виграш в серії післяматчевих пенальті (2 очки),  ПП –  відповідно поразка (1 очко).

ЯК ПОВІДОМИВ голова АФСО Андрій ПРОХОРОВИЧ,  27 квітня розпочинається розіграш Кубка області, в якому стартують 6 команд.

«Аграрник-Авангард» і «Україна» вступають в боротьбу у півфіналі. Їхні суперники визначаться після зустрічей  «Віталії»  ( с. Чернеча Слобода Конотопського району)  з «Колосом» (Василівка Роменського району) та   глухівського «Велетня» із северинівським «Колосом», які  проведуть матчі першого етапу. Суперником першої пари буде «Аграрник-Авангард», іншої – «Україна.

У першій половині травня  розпочинається чемпіонат області. Попередньо в ньому гратиме близько 10 команд.

 

Знай наших!

«Бронзу» виграв  із «Спартаком», а «золото» і Кубок – із «Динамо».

 

    Цьогоріч  у  Михайла ФОМЕНКА  дві ювілейні дати.

У 29 років Михайлу ФОМЕНКУ довелося завершувати свою професіональну кар’єру в «Динамо». Причина  –  травми через  пошкоджену  спину, виною тому – радикуліт, який заробив уже у 18 років. Тренувальні навантаження були  великі, навіть не такі, як у «Динамо».

-У той період, коли я перейшов із юнацького футболу у команду класу «Б» – сумський «Спартак», тодішні тренери якраз переживали пік захоплення  силовими вправами, зокрема штангою,- згадував Михайло Іванович. –  Причому процес цей проходив абсолютно безсистемно. Суцільний вал.  Досить швидко на ногах здулися вени, жили назовні «рвалися». Пізніше спогади про ті «тренування»  стали додатковим імпульсом у виборі професії. Як не як, на власному здоров’ї випробував, що таке робота з натхненням.

55 РОКІВ ТОМУ  Михайло Іванович  завершив свої виступи у сумському «Спартаку».  Грав впродовж 1966 – 1969 років.  Став бронзовим призером чемпіонату  СРСР серед команд  класу «Б» Української зони. Провів 128 матчів і забив 8 м’ячів.

Того року  він відіграв усі 40 матчів, в яких відзначився  тричі.

8 червня. «Спартак» – «Торпедо» (Харків) – 4:0.

29 липня. «Спартак» – «Шахтар» (Горлівка) – 2:0.

27 вересня.  «Спартак» – «Авангард» (Антрацит) -2:1.

Після Сум Михайло ФОМЕНКО перейшов до  ворошиловградської «Зорі». Старший тренер  «Спартака» згадував: –  Коли Михайло отримав запрошення із «Зорі» (отримав його  якраз на свій день народження) , прийшов  порадитися зі мною. Я сказав: – Якщо відчуваєш , що зможеш  заявити про себе і заграти,  тоді пробуй. Я радий, що він зумів  швидко стати гравцем  команди Вищої ліги.

Михайло дебютував у «Зорі» вдало.  Провів 40 матчів і забив 1 гол (московському «Спартаку»). Потім були «золоті» роки в київському «Динамо».

50 РОКІВ ТОМУ (1974) у його  складі  вперше  виграв чемпіонат і Кубок СРСР.

 

 

 

ФОТО з АРХІВУ. 1974 р. «Динамо»: вони кували перемоги у чемпіонаті і розіграші Кубка СРСР Стефан РЕШКО,  Михайло ФОМЕНКО  і Євген РУДАКОВ,

 

Ювілеї

Від “ХАРЧОВИКА» – до «ФАКЕЛА»

 

      Цьогоріч команді м. Дружба  виповнюється 75 років. За цей час вона виступала під 8 назвами. Найбільше, 34 сезони грала як «Факел».  Про історію її становлення  розповідає колишній тренер і воротар  Микола КОРЖ.

 

-ВПЕРШЕ  про  футбольну команду у Хуторі-Михайлівському (наразі Дружба)  згадується наприкінці  40-х років минулого століття.  Свою біографію вона розпочинала з товариських зустрічей з командами навколишніх сіл. А історія  літопису  ведеться з часу створення  «Харчовика» (такою була перша назва)  на місцевому рафінадному заводі. Грали на стадіоні, збудованому у 1948 році.

Футболісти  виступали  у першості і розіграші Кубка Московсько-Київської залізниці у складі команди  «Локомотив».  У налагодження тренувального процесу  велику поміч надавав вчитель фізкультур  школи №2 Микола СИТЕНКО.

У сезоні 1954 року до «Харчовика» прийшов перший успіх.  Він виграв першість  Конотопського відділення залізниці, поступившись  у фіналі  конотопському «Локомотиву».

 

 

ФОТО з АРХІІВУ. 60-роки.  Центральний вхід на стадіон.

 

ЦІКАВИЙ ФАКТ. Впродовж 1957-1970 років на літній період гравців звільняли від роботи.  Вони проживали на стадіоні. Окрім регулярних тренувань, доглядали поле,  готували його до матчів.

Досягненням  стала перемога «Харчовика» у фіналі розіграшу Кубка області серед підприємств  харчової та цукрової промисловості  над  командою Сумського цукрового заводу на її полі – 2:0.

Поступово дружбівці набували ігрового  досвіду і  заявляли  про себе на обласному рівні. Приміром, у 1959 році  вийшли до півфіналу розіграшу Кубка.  Вдома приймали сумський «Електрон».  Було вже відомо, що переможець  цього матчу  гратиме із конотопським «Шахтарем» у фіналі.  Говорили, що вже віддрукували навіть  афіші , де буди вказані «Шахтар» і «Електрон».  Суддя імпонував гостям, але нічого не зміг зробити, дружбівці виграли – 4:3.  Двічі відзначився  Микола ШИШКІН. Але нашій команді так і не судилося  зіграти у фіналі з «Шахтарем». В результаті суддівських махінацій «Харчовику» була зарахована поразка. А причини – невідомі.

На той час у нас була сильна армійська команда «Граніт» військової частини.  Згодом її перевели на Кавказ. На зміну прийшла «Зірка», але після кількох років  її розформували.

 

 

ФОТО з АРХІВУ. 1959 р. «Харчовик» – переможець  обласних змагань серед підприємств харчової і цукрової промисловості.

 

Наприкінці 60-х років розпочинається масове захоплення молоді футболом. Проводяться змагання серед  дитячих і юнацьких команд.  Із юнацького футболу у дорослий прийшло чимало гравців. Згодом вони склали основу  команди, яка кілька сезонів задавала тон в обласних змагання. Перемога у чемпіонаті, виступ тричі у фіналі  кубкових турнірів – тому підтвердження.

Ми гордимося, що два сезони гравцем  нашої команди був легендарний  Артем БЕЗРОДНИЙ.  Його майстерністю захоплювалися і ми, і вболівальники. 24 матчі і 4 м’ячі – таку пам’ять він залишив по собі .

У різні роки наші футболісти проводили товариські зустрічі з різними командами.  Зокрема з КФК московського «Торпедо» (2:2), майстрами сумського «Фрунзенця» (0:5) і ветеранами київського «Динамо» (1:2).  У матчі з киянами зіграв і я. Це пам’ять на все життя, адже грали  проти «зірок» футболу Євгена РУДАКОВА, Віталія ХМЕЛЬНИЦЬОГО, Леоніда ОСТРОВСЬКОГО та ін..

Що футбол живе у Дружбі величезна заслуга  голови міської громади Євгена  ХАРИТОНОВА.  Якби сутужно не було, він знаходить можливість  підтримати і допомогти команді, аби вона  була учасницею  обласних перегонах.

 

ЗДОБУТКИ, МАТЧІ І ГОЛИ

-Чемпіон і срібний призер чемпіонату, 2-разовий фіналіст розіграшу Кубка, Суперкубка і Кубка губернатора області.

 

 

ФОТО з АРХІІВУ. 2011 р. ФК «Дружба» – чемпіон області.

 

– Переможець першості облради ДСТ «Колос»,  обласних сільських ігор молоді,  бронзовий призер першості УРСР серед команд цукрової і харчової промисловості.

– За всю історію команди провели 1005  офіційних матчів, в яких гравці забили більше 1500 м’ячів.

-У 7-у турі  сезону 2023 року  у матчі  з білопільським «Динамо» на його полі  Артем ПЛЮЩИК забив 1000 м’яч у чемпіонатах області.

-12:0 – це найбільша перемога, яку було здобуто  у першості області серед  команд  підприємств  цукрової і харчової промисловості над «Сахарником» з Вороніжа (1987 р.). 11:0 – вікторія у Другій групі першості області над  «Електроном» з Ямполя (1975 р.).

-1:13 – найбільша поразка від шосткинського «Хіміка»  23 травня 1955 року у півфінальному матчі розіграшу Кубка області.  0:11 – поразка  від «Колоса» з Берези у матчі першості області у Другій групі (1979 р.).

-Перемоги з великими  рахунками:  6:1 – у 6 матчах, 7:0 – у 4-х.

-Поразки з великими рахунками: 0:7 – у 7-и зустрічах, 1:6 – у 5-и.

 

РЕКОРДСМЕНИ КОМАНДИ

– Найбільше матчів провів  Анатолій ЛЯХНИЦЬКИЙ – 379.

-Найбільше  м’ячів забив Олександр ПАВЛЕНКО – 126. Він же рекордсмен за сезон – 21 (1975 р.). На його рахунку у тому році  – «хет-трик» і 5 «дуплетів».

-16 сезонів (з перервами) провів Олександр ШРАМЧЕНКО. 24 жовтня 2009 року  він зіграв свій останні матч. Було йому 51 рік і 10 місяців. У його доробку 332 зустрічі  і 20 м’ячів.12 гравців  завершили  виступи, коли їм було 40 років і старші..

-Двоє гравців стали авторами «покерів»: Олександр ВЕРЕТЕННИКОВ у матчі з  «Металістом» Середино-Буди (4:0) і  Віталій СІТАЛО – з краснопільським «Явором» (5:1).

-24  гравці відзначилися «хет-триками».

 

    «ФутТайм» висловлює щиру вдячність  ветерану футболу команди «Факел» Миколі КОРЖУ за надану інформацію і фото.