Жіночий футбол.
Сумська жіноча футзальна команда стартувала у вищій лізі: що розповідають тренери та спортсменки.
Сумська жіноча команда “Барса-СумДУ” у сезоні 2024-2025 років стартувала у вищій лізі чемпіонату України з футзалу. Суспільне побувало на тренуванні команди та поспілкувались з тренерами й гравчинями.
Команду тренують подружжя Сергія та Марини Стрілецьких. Сергій був арбітром з футзалу, обслуговував матчі вищого дивізіону українського футзалу, грав у ветеранській футзальній команді, разом з Мариною тренує дівчат у футбольному центрі “Барса”.
Пані Марина розповідає як народилась ідея створення жіночої команди: “Це була ідея Євгена Пєтракова, голови асоціації футзалу Сумщини. Якось вин запитав: “Марино, а немає у нас жіночої команди, яка грає у чемпіонаті України?”. Я кажу: “Ти ж бачиш, війна, багато дітей виїхало. Команду зібрати важко”. Він говорить: “Треба це виправляти”. Так і народилась команда. Бо така велика область і не має жіночої команди?”
Про те, хто сьогодні грає у сумській команді Марина Стрілецька говорить: “По заявці у нас дев’ятнадцять гравчинь. Дехто з дівчат вже працює, хтось навчається у виші, хтось — у школі. СумДУ — це основа, їх більшість у нашій команді. Є дівчата, які закінчили СумДУ і вони, працюючи, не завжди мають змогу прийти на тренування. І “Барса” — дівчата, які навчаються в десятому-одинадцятому класі і вони потенційно будуть абітурієнтками і ми сподіваємося, що вони колись поступлять в СумДУ і продовжуватимуть навчання”.
У чемпіонаті України з футзалу у групі “А” сумчанки стартували з перемоги й поразки — дебютувала “Барса-СумДУ” 30 листопада 2024 року перемогою (7:2) над “Валькірією” з Харківщини, а наступного дня продовжили поразкою від “Лідера” з Кобиляків, що на Черкащині (2:11).
“Це добре, що ми стартували. І дуже важливо, що першу гру ми виграли. Було важливо показати дівчатам, що вони можуть. Вони можуть, хоча давно не грали ніде. Ця війна більш ніж два з половиною роки вже, майже три роки у нас війна, тому ми стільки років не брали участь у таких великих змаганнях. Звісно, досвід — це головне”, — розповіла тренерка.
Про задачі команди на нинішній сезон Марина Стрілецька говорить: “Ми прийшли як новачки. Погано те, що деякі команди ми навіть не можемо подивитися в Ютубі. Як вони грають, до чого нам готуватися. Тому у нас задача — грати. Сподіваюся, ми займемо свою нішу. Перший сезон подивимося як воно є, а там будемо намагатися покращувати свій результат”.
У матчах першого туру три з дев’яти голів команди на свій рахунок записала Марія Настасенко. Про те, чому обрала саме футбол каже: “У мене родина футболістів. Тато, дідусь, хрещений, брат. Всі вони грали у футбол. Просто зі мною ніхто ні в що не грав окрім футболу, тож вибору у мене не було. Перший гол — це була домашня заготовка, ми його тренували на тренуваннях. Коли забила — за голову схопилась. Є все ж таки сенс у тренуваннях. Не довго тренуємось, але прогрес відчувається”.
“Я вважаю, ще не потрібно сидіти й плакати. Треба щось робити. Просто сидіти без діла — це з глузду можна з’їхати. Поки є можливість, поки живі — ми граємо. Це головне”, — говорить спортсменка про футбол в умовах війни.
Вікторія Колеснікова — воротар та капітан “Барса-СумДУ” розповідає: у футболі з дитинства, паралельно займалась карате. Про дебют команди у вищій лізі каже: “Перший матч, мабуть, були більше заряджені, а другий матч — не вистачило підготовки. Суперниці, “Лідер”, дуже серйозні футболістки. І нам трохи не вистачило заряду і сил.
Футболістки діляться, у цьому сезоні розраховують на перемогу і вірять у свою команду.
Два матчі, які команда зіграла минулими вихідними, дівчата виграли у команди ЖФК “Синельникове-Буар93” рахунком 5:1 і вдруге перемогли команду “Валькірії” — 11:3. З дев’ятьма очками у чотирьох поєдинках сумчанки нині посідають другу сходинку групи “А”.
Другий тренер сумської команди Сергій Стрілецький, про результати команди “Барса-СумДУ” говорить: “Дев’ятнадцять дівчат які прагнуть показати свій футбол, прагнуть буду кращими від гри до гри — це надихає. Ми гру зіграли — наче сам відбігав ці сорок хвилин. Після першої гри, після перемоги — я пішов у номер, заховався. Бо я не міг зрозуміти, що ми зробили це”.