«ФутТайм від Григорія М.РЕВИ». Випуск 246.

                       У випуску: 

---  У  піонера сумського футзалу поважний ювілей.

---  Втретє ветерани вшанували пам’ять  Володимира БОЙЧЕНКА.

 --- У наших юнаків нагорода з бронзовим відливом.

 

Вітання      

 Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ - старший:  Життя у футболі і футзалі

 

      Цьогоріч у Олександра ЄЛШАНСЬКОГО - старшого  дві знакові події. 30 червня  він відзначає свій ювілейний, 60-й День народження. А 30 років  тому було проведено  перший  чемпіонат  області з міні-футболу,  піонером розвитку якого на теренах Сумщини він був.  Наразі  футзал  один  з найпопулярніших   видів спорту в  області. 

     Олександр Анатолійович підготував  також кількох гравців, які заявили про себе на високому рівні, в тому числі  у збірній України. Свого часу він був членом Виконкому. Арбітром та інспектором Федерації футзалу України. Незважаючи на вік, продовжує грати в аматорській команді «Пресинг-2000».    

     За вагомий особистий внесок у розвиток  футзалу  Олександру  ЄЛШАНСЬКОМУ  напередодні ювілею вручено  посвідчення «Заслужений працівник фізкультури і спорту України».

    До вашої уваги інтерв’ю з ювіляром.

 

 

 

 

 

                                            ПЛАВАННЯ, ХОКЕЙ  І ФУТБОЛ

 

     -Пане Олександре, 60 - серйозний рубіж, як ти ставишся до  цієї цифри?

    -Відверто - все життя мріяв отримати хоча б  першу пенсію. Наразі оформляю документи, не думав, що  стільки буде головного  болю. Багато моїх друзів, в тому числі і мій батько  не дожили до пенсії. Хай хоч у такий спосіб держава компенсує  людині втрати, підірвані здоров’я і сили. Я просто дивуюся, виходячи  зі своїх прожитих років, як людина  дуже багато може зробити за своє життя. А держава, на жаль, цього не помічає і не  цінує.

    -Давай  зробиш  екскурс у минуле і згадаєш, як  Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ  прийшов у футбол  і чому обрав саме цей вид, а не, скажімо,  хокей, який тоді був популярним  в  області?

     -У першому класі захоплювався плаванням.  Згодом  записався до секції футболу при нашому ЖЕКу, яку вів  Володимир Кузьмич ШКУРАТ. Паралельно  він займався з нами і хокеєм. Виступали у змаганнях на призи клубу «Шкіряний м’яч» і «Золота шайба», мали здобутки.  У хокеї я стояв на воротах.

    А коли дізнався, що на «Авангарді» можна займатися футболом,  прийшов у групу, яку вів Костянтин Миколайович ЗІНОВЬЄВ. Їздив з Хіміка. Але відразу мене  не брали. Тренер сказаа: - Молодий чоловіче, вам  потрібно індивідуально попрацювати над зайвою вагою. Та коли  пацани побачило, як добре  жонглюю м’ячем,  (до 50 разів),  умовили тренера  мене залишити.  Розпочинав воротарем, а потім став польовим гравцем.  З усіх змагань запам'ятався виступ у першості Укрради ДСТ «Авангард», де ми стали срібними призерами.

     Після смерті батька,  я десь на півроку  не ходив на тренування. Тоді Костянтин Миколайович мене  морально  підтримав і сказав: - Я знаю про ваше горе, але життя продовжується. Працюйте, молодий чоловіче.  Він завжди кожного з нас називав на ви і молодий чоловіче.  Тренер став для мене другим батьком.

    -А як батьки  ставилися до  твого захоплення і чи не заважав футбол навчанню?

    -Мама  довго  про це нічого не знала, а батько  глузував, мовляв, який з тебе футболіст, далі Сироватки не поїдеш. Я намагався довести, що чогось вартий. Навчанню футбол не заважав, навіть стимулював і доповнював. Навчався добре,  4,5  мав  середню  оцінку. Улюбленими предметами були географія, французька мова і, звичайно, фізкультура.

    -Твій брат Юрій  розповідав, що ти добре жонглював м’ячем. Похвалися - скільки   разів вдалося це зробити?

    -Це було у 8 класі. За три години  7800 разів, у школу навіть спізнився. Жонглював навіть на дорозі. З ритму збила машина, що проїжджала. Після  цього м’яч мені снився ще кілька  днів і  ночей.

    -А наразі скільки разів зможеш  зможеш  протримати м’яч у повітрі?

    -Думаю в сотню вкладуся? Як казав Костянтин Миколайович, м’яч треба відчувати, з ним  повинен  лягати спати і тримати його у ногах.

 

                                             «ФРУНЗЕНЕЦЬ» -1983

 

    -У 16 років тебе взяли у команду майстрів сумського «Фрунзенця», який у рік твого дебюту вилетів з Другої ліги  чемпіонату СРСР. Чим запам’ятався той сезон?

      -Скільки вже  часу  пройшло, а практично все збереглося в пам'яті.  І як майстерно  грав Віктор ГАЛЬЧЕНКО, і швидкісні проходи  Валерія ЖИЛІНА,  і  вправність Григорія ЛАЗАРКА, Сергія МИРВИ і Віктора ЧИПІЖНОГО… Я полюбляв грати нестандартно, гравці і тренер Олександр Семенович СЕРБІН  говорили: -  Нічого не вигадуй, а грай просто, але надійно.

     Перед першим матчем був такий мандраж, що словами  важко передати. У зустрічі, яку виграли у ждановського «Новатора» (1:0), випустили на поле хвилин за 5 до її завершення. Жодного разу  м'яча торкнутися так і не вдалося, однак «гірчичника»  заробив -  за порушення правил у підкаті.  Прийшли мене і команду підтримати друзі і батько зі своєю бригадою.

     У матчі з чернігівською «Десною»  міг забити. Володя ЛАБЕНОК зробив навісну передачу до воріт і я у високому стрибку  (встиг навіть подумати, що зараз суддя-інформатор оголосить: Гол забив Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ) б'ю  ударом голови  і  м”яч влучає у поперечину воріт.

     -Після Сум де міг продовжити свою кар’єру?

     -Зокрема з  Ігорем ЗАГОРУЛЬКОМ  прагнули закріпитися  у красногорському «Зоркому», із Сергієм  СЕРБІНИМ -  у «КамАЗІ» із Набережних Човнів, але не скрізь  влаштовували умови. Тренер «КамАЗУ» навіть приїжджав до нас на розмову  в Суми, але довелося відмовитися. Тоді я вже готувався до весілля і постало  квартирне питання. Його вдалося вирішити, коли Костянтин КОПИЦЯ запросив грати за «Будівельник».

 

                                 ВІД ДИР-ДИР ДО ФУТЗАЛУ

 

    -Ти став  піонером розвитку міні-футболу в області. Як народилася ідея взятися за  популяризацію  цього виду спорту?

   -Мені завжди подобався цей вид спорту. Ідея народилася від дир-диру, в який залюбки грали  на тренуваннях  у команді майстрів і не тільки.  Пригадую, які  «заруби»  йшли між командою одружених і холостяків! Адже  дир-дир поєднує  у собі одночасно  і майстерність, і вправність, і швидкість, і мислення одночасно. У Сумах вже майже 60 років ветерани  у міському парку продовжують в нього грати. Прийдіть  і подивіться, як вони змагаються!

      На початку 90-х років  міні-футбол набував  популярності  в Україні.  Коли ми відкрили ФК «Колос»,  народилася ідея створити команду і спробувати свої сили у чемпіонаті України.  30 років тому  провели перший чемпіонат області за участю  8 команд. А ще стимулу і впевненості  додав  успішний виступ студентів  СНАУ у чемпіонаті  Укрради ДСТ «Колос». У  фінальному матчі вони впевнено обіграли  професіональну команду з Донецької області. За кілька років міні-футбол набув неабиякої популярності, у Сумах грало вже з півсотні  команд.

      Швидко  створили команду, яка  вдало дебютувала у Першій  лізі чемпіонату України.  До Дніпропетровська їхали  без міні-футбольного м’яча, бо в Сумах  їх не було, до  пуття і правил не знали. Першу гру «провалили» -2:8,  а наступного дня святкували  історичну перемогу -  6:4.  Тоді  і купили у господарів  той м’яч.

     Надалі гостро постало фінансове питання.  Гроші «нашкребали», де могли. Перші лігу виграли і вийшли до Вищої. Ось таким був початок розвитку міні-футболу, згодом футзалу в області.

       -На твою думку,  вихід команди до Вищої ліги -  це збіг обставин,  випадковість чи закономірність?

     -У першу чергу, вирішальним фактором стало професіональне ставлення до роботи і тренерів, і гравців, чого бракувало місцевій владі, команда була для неї, наче більмо на оці. Хоча катастрофічне не вистачало коштів, було велике бажання грати. Згодом на перший план вийшла вже  комерція, яка негативно почала впливати  на  роботу, важче стало діставати гроші.

    Як сказав помічник  Володимира ЩЕРБАНЯ, до якого я  звертався за допомогою, гроші треба діставати так, як робить СУРКІС: третину віддати  тому, хто давав, третину спрямувати  на футбол, а третина  - у  власну кишеню. На жаль, для таких благодійників фінансова складова  завжди була, є і  буде  важливою.

     -Можна сказати, що така  «увага» влади  до команди завадила їй впродовж багатьох років виступати успішно, а не триматися на плаву. Тим більше, що вона була  єдина, повністю вкомплектована  місцевими  вихованцями і могла рано чи пізно показати результат.

    -Тут нічного мені додати. Я повністю з тобою згоден.     

   -В яких змаганнях знайомили сумських вболівальників?

     -Популярною була першість міста, яка проходила  у кількох  групах. Проводили кілька турнірів, зокрема перші в Україні започаткували  Чемпіонати світі і Європи по-сумськи,  турніри - традиційний Різдвяний  серед юнаків, на призи обласної газети «Сумщина»,  фірми «Кодак», товариства «Еко-продукт» та інших. Швидко розвивався  цей вид у  Шостці, Ромнах, Охтирці, почали грати  у чемпіонатах України студенти СумДУ, роменський «Рятувальник, шосткинський  «Імпульс», а студенти навіть «засвітилися» на міжнародній арені, де стали  срібними призерами чемпіонату  Європи серед ВНЗ. Чимало  вихованців почали грати у командах різних ліг, а Микола БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ і Артем ФАРЕНЮК  успішно виступати у складі збірної  України.  Приємно, що традиції, народжені «Колосом», наразі   примножуються і розвиваються.

    -Паралельно з'явилися тоді дві команди - юнацька «Колосок» і  доросла «Пресинг-2000». З якою метою їх організовували?

     -У юнацькій  команді  готували резерв. Дехто з вихованців  заявив про себе. Дмитро БОГАЧОВ  багато років був гравцем ПФК «Суми». На жаль, він  загинув на війні. У командах Білорусії успішно  захищав ворота Євген ЗМИСЛЯ.  У Польщі після успішних виступів в Україні продовжує кар’єру Артем ФАРЕНЮК. У складі  національної збірної с він тав  бронзовим призером світової першості.

    «Колосок» був неодноразовим   чемпіоном України серед юнаків різних вікових груп,  він побував  навіть  за  Полярним колом у Лабитнангі  Ямало-Ненецького автономного 

округу.

                        

     ФОТО  з АРХІВУ .

    2011 р. Алушта. «Колосок» - переможець фінальних змагань 5 юнацьких ігор України  з міні-футболу.

 

    А «Пресинг-2000»  був своєрідним  популяризатором  міні-футболу і футзалу  на теренах Сумщини. У Подільках  наразі Роменського району  команда провела  свій 930 матч. Маю надію, що зіграємо і ювілейний, 1000-й!  150  її гравцем став  Олег БОРДУНОВ. Свій дебют на турнірі він відзначив двома забитими голами.

     -Як тут не згадати виступи за «Сумигаз» Олега ГУСЄВА і Сергія ТКАЧЕНКА, який першим із сумчан  став триразовим  чемпіоном України у складі трьох команд.

    -У 15 років Олег зіграв два матчі. На кожне тренування приїжджав зі Степанівки. Ми платили йому 5 гривень командировочних, їх  вистачало  йому на проїзд і солодощі.  Потім зробили бартер з «Фрунзенцем-Лігою-99». Олег почав грати у футбол, а до нас перейшов Сергій ТКАЧЕНКО - на той час  відомий  гравець, чемпіон України. Він повернувся до Сум після «Інтеркасу». Сергій добряче допоміг «Сумигазу», був його  ударною силою, багато забивав, що дало змогу  команді  дещо поліпшити своє турнірне становище.

    Пригадав слова тренера збірної України з футзалу Геннадія ЛИСЕНЧУКА, який  був інспектором  на  одному нашому матчі.  Побачивши перший раз у грі Олега,  впевнено сказав: - Це майбутній гравець збірної України. Хоча Олег не заявив себе у футзалі,  але став  класним футболістом.

 

                    

 

ФОТО з АРХІВУ. 

      6 липня 2002 р.  Олександр ЄЛШАНСЬКИЙ (у нижньом ряду - перший праворуч) у складі «ПРЕСИНГА-2000» -  пережця  4-го  розіграшу Кубка майстра спорту СРСР Сергія СТРАШНЕНКА.

   

                                              СІМЕЙНА ДИНАСТІЯ

 

      -Футболістами стали двоє твоїх синів  - Олександр і Сергій. Чим вони тебе порадували?

     - Старший Олександр - триразовий чемпіон світу з футзалу серед поліцейських, Сергій  у складі  молодіжної збірної України виграв «срібло»  Малого чемпіонату Європи. Наразі обоє  виступають за СК «Поліцейські Сумщини», де граючим тренером Олександр. Грають успішно, мають нагороди. Старший працює в  ГУНП в Сумській області, як арбітр  ФФУ обслуговує матчі Екстра-ліги ЧУ. Сергій працює дитячим тренером.

     -Минулого року сталася трагедія - під час обстрілу загинула  ваша невістка Юля - дружина  меншого  сина. Він наразі сам виховне двох малолітніх дітей.

    -Звичайно, важко, але він молодець, не дає слабинки ні собі, ні дітям. Робить  усе,  аби  дитинство  Єгора і Діани було наповнене  приємними спогадами. З дружиною  надаємо всіляку  допомогу і підтримку. Треба жити, незважаючи  ні на що.

     -Родина у тебе спортивна. Дружина  Ліда  відмінна  плавчиня, успішно виступала  за ветеранів на всеукраїнських змаганнях. А як з онуками, яких у вас четверо?

     -Старшій Катюші 16,5 років. Займалася  плаванням, а тепер  професіонально  спортивними  танцями, має вже купу  нагород.  Єгор і Діана - учні молодших класів, важко сказати, який вид спорту оберуть. А найменшій   Женульці - рік і два місяці. Прикметно, що вона народилася в один день з моїм кумиром і тезкою Олександром ЗАВАРОВИМ. Це хороший знак.

     -І на завершення  розмови традиційне запитання -  яка твоя мрія?

     -Щоб завтра закінчилася  війна і прийшла наша Перемога і ми швидко забули  про таких «братніх сусідів» і страшні роки, які довелося  кожному з нас пережити. За своє життя я багатьом людям допомагав і зробив такий висновок, як говорить народна мудрість,  хочеш  бути винуватим, зроби людям добро..

      -Дякую тобі, Олександре, за розмову. Хай твої здобутки і успіхи множаться на 60,  а негаразди діляться на 0. Таке моє тобі побажання.

 

     МАТЧІ з ІСТОРІЇ.

      1996 р. Перший чемпіонат області з міні-футболу. 8 команд. «Фінал чотирьох». Суми.

     Матч за 3-є місце. «Кристал» (Низи) -  «Колос» (Успенка)- 4:2.

     Фінал. «Сільгоспінститут» (Суми) - «Харчовик» (Попівка) -2:2, по пенальті - 4:2.

     Кращі гравці: воротар -  Сергій КОЛЕСНИК («Колос»),  захисник - Віталій НАДТОЧІЙ («Сільгоспінститут»),  нападник - Олександр МИСЛИВЧЕНКО  («Кристал»), найтехнічніший гравець - Юрій ДУДКА («Харчовик»).

    Чемпіонат України 1997/1998 з міні-футболу. Перша ліга.

    «КОЛОС» (Суми) - «Уніспорт» (Київ) - 4:4, 7:3, 4:4, 6:2,   - «Каменір» (Дрогобич) - 12:2, 3:4, 4:3, 4:5, - «Металіст» (Дніпропетровськ)-  2:8, 6:4, 2:1, 3:3, - «Алустон» (Алушта) - 13:4, 1:0, 2:2, 2:2.

 

                          Підсумкова таблиця

                                   В     Н     П        М          О

1. «КОЛОС»             9     5      2     76 - 50     32

2. «Уніспорт»            9     3      4     80 - 66     30

3. «Каменяр»             8     2      6     56 - 63     26

4. «Металіст»            4     1     11    39 - 41     13

5. «Алустон»             3     3     10    57 - 98     12

 

     Матчі, голи гравців «Колоса».

     Воротарі: Олег ХОВРЕНКО - 16 (-48), Ігор  ОСТРОГА - 1 матч, польові гравців:  В’ячеслав ГРИГОРЕНКО -  16 )11),  Володимир ГНАТИШИН - 16 (11), Олександр БІЛЕЦЬКИЙ - 16 (13),  Сергій СЕРБІН - 16 (10),  Олександр ІГУМНОВ - 12 (11),  Сергій ГРИЦЕНКО - 12 (9),  Віталій НАДТОЧІЙ - 12 (5),  Ігор КРАВЧЕНКО - 10 (2),  Віталій СІТАЛО  - 13 матчів,  Руслан ДЯДЧЕНКО - 11, Роман ГАЛЕНІН - 8, Іван БУЛАТ - 4,  Віктор    ІВАНЕНКО - 4.

     В ЧУ «Колос»/ «Сумигаз» зіграли  247 матчів: +33, =20, -194,  м'ячі  441 - 1130.

 

 

Турніри                

 «ЗіКоНі» - третій володар Кубка пам’яті Володимира БОЙЧЕНКА

 

    Втретє в Сумх розіграно Кубок пам’яті відомого  гравця сумської команди майстрів «Авангард»/ «Спартак»  і дитячого тренера Володимира БОЙЧЕНКА з міні-футболу. Традиційно його виборював квартет  команд ветеранів, у  кожній з яких грали його вихованці.

     Володимир Маркович відійшов у вічність 23 червня  2018  року.

 

      Відбіркові матчі.

     «ЗіКоНі» - «Фортуна» - 2:1,  «Серж» - «Випускники-Пресинг-2000» - 5:1.

     Матч за 3є місце. «В-П-2000» - «Фортуна» - 3:4.

      Один з найдраматичніших поєдинків турніру. «СЕРЖівці»  впевнено  вели в рахунку - 2:0, 3:1, однак суперник з цим не змирився і за кілька хвилин відновив рівновагу зусиллями Сергія ПРОВОЗЬОНА. Він  двома  влучними ударами повернув інтригу на майданчик.  Але менш, ніж за 60 секунд до завершення основного часу Ярославу  МАРЧЕНКУ вдалося «витягнути» свою команду на призове місце.

     ФІНАЛ.  «Серж» - «ЗіКоНі» - 0:0.

       Суперники почергово створювали  сприятливі моменти  біля воріт, однак жодному  так не вдалося у відведені 30 хвилин  засмутити воротарів, які  були на висоті. В серії пенальті пані Фортуна була прихильнішою до «ЗіКоНівців» (2:1),  які вперше заволоділи головним призом.

 

                           

 

            НА ФОТО: Гравці  «ЗіКоНі», які вперше  виграли  Кубок  пам'яті Володимира БОЙЧЕНКА.

 

      Кращі гравці в командах.

      «ЗіКоНі» - Ігор Загорулько, Віталій Великодний. 

     «СЕРЖ» -  Володимир Ніколенко (воротар),  Анатолій Роговий.

     «ФОРТУНА» - Михайло ТОКАР,  Василь Високос.

     «ВИПУСКНИКИ- ПРЕСИНГ - 2000» -  Сергій Провозьон,  Роман Васильєв.

 

                

 

       Згадує Юрій ЄЛШАНСЬКИЙ - вихованець Володимира БОЙЧЕНКА:

    - Володимир  Маркович для кожного з нас залишив по собі приємні спогади, для багатьох був другим батьком. Був вимогливим, завжди цікавився  як ми вчилися, які оцінки отримували. Завжди говорив -  причина черед яку не зможеш прийти на тренування, якщо  відійдеш в інший світ.

      Наскільки знаю, Маркович  був технічним і вправним гравцем. Цьому вчив і вимагав  від нас. І найголовніше - говорив, щоб ми завжди залишалися порядними людьми, які  негаразди   не були б на життєвому шляху.

     А ще мав неабияке почуття гумору, яким стимулював нас. Пригадую збори у піонертаборі. -Завтра граємо  міжнародну зустріч з ровесниками  з Бразилії. Тож готуйтеся серйозно,- повідомив після вечірнього тренування. У сусідньому таборі проживали  діти  з деяких країн. Не знаю як інші, а я  не міг довго заснути, весь час думав, як мені грати, адже збірна цієї країни була  і залишається моїм  кумиром.

     А наступного дня на галявині  побачили циган на конях, яких спеціально запросив Володимир Маркович. Ми знали, що у нього  було футбольне псевдо Циган.

    Приємно, що вдалося   познайомитися і пограти разом  з роменчанином Владиславом ПРУДІУСОМ , який  згодом  став  грати, зокрема  в «Динамо», і Олегом ЛУКАШЕМ з ЛЕБЕДИНА -гравцем  сумської та інших  команд. Їх Маркович запросив до збірної області на участь у юнацькій першості України. Жив в одній кімнаті з Владиславом. Так лягав спати з м»ячем.  А ще він розповів  як залицявся до однієї красуні.  _Будеш грати в «Динамо», тоді і познайомимося, - поставила умову.  За кілька років Влад став гравцем «Динамо», але на ой час дівчина була вже заміжньою…

    На черзі у ветеранів - традиційний розіграш Кубка майстра спорту СРСР Сергія  СТРАШНЕНКА.

   

Знай наших!

Олександр і Валерій виграли по «бронзі»!

 

   Вперше в історії українського футзалу  призером Екстра-ліги чемпіонату України стала «Суха Балка» із Жовтих Вод. Цю нагороду дебютант здобув  у вирішальному, 5-у матчі «бронзової» серії, обігравши хмельницький  «Сокіл».

    НА шляху  до п'єдесталу пошани «жовтоводівці»  посіли 7-е місце  у регулярній частині чемпіонату.

    Завдяки  сенсаційній перемозі у чвертьфіналі  над  «SkyUp» з Києва - 3:1 (0:2, 3:3 по пенальті - 4:2, 2:1, 5:5 - по пенальті - 4:2),  у півфіналі поступилися  своїм землякам із  «Атлетика -0:3 (1:3, 1:5, 3:5)  і у «бронзовій» дуелі зустрілися із «Соколом».

    Перед п’ятим вирішальним поєдинком до 3-х перемог рахунок був - 2:2 (1:4, 1:1 по пенальті -5:3, 1:3, 2:1).  Суперник мав перевагу, бо грав удома. Але рідні стіни не допомогли - гості у заключній десятихвилинці  довели свою перевагу - 6:3 і 3:2 - у серії (див. Плей-офф).

 

     

 

     НА ФОТО:  Новоспечені бронзові призери ЧУ.

 

     Нам приємно, що у складі  «Сухої  Балки»  стали бронзовими призерами  двоє  представників  Сумщини. Воротар  успішно захищав вихованець Шосткинської ДЮСШ «Імпульс»  Олександр СІРІЦЬКИЙ і  надійною грою відзначався  учень Конотопської спортшколи - Валерій ГАЙВАН. Для Олександра це вже друга відзнака такого карбу.

      Валерій свого часу пограв у футбол, але  потім   перейшов  у футзал. Виступав  за «SkyUp», роменський «Рятувальник». У вирішальній зустрічі зрівняв рахунок (3:3(..

      Значно більший ігровий стаж в Олександра-виступав  за команди Києва,  Харкова, Сум, Івано-Франківська, залучався до збірної  України. Він єдиний  в історії воротар  футзалу, який  в одному матчі забив 3 (!) м’ячі.  «Хет-триком»  відзначився  це  у зустрічі із львівським «in. ITом” (6:0) сезону 2024/2025.

 

     ПЛЕЙ-ОФФ. «Бронзова» серія.5  матч. «СОКІЛ»  - «СУХА БАЛКА» -3:6.

    «СОКІЛ»: Шевченко, Хамданов, Чорний, Бабак, Гуцуляк, Гуль,  Данилюк, Зеленкевич, Хахілєв, Першин, Стасюк, Глушко,  Кожуховський, Гонтар.

    «СУХА БАЛКА»: Бутоа (СІРІЦЬКИЙ, 15, Гайдай, 40, Ковальов, Ніжник, Шеремет, Ярошенко, Теряєв,  Волков, Сорокін, Легендзевич,  ГАЙВАН, Мілінький, Білий.

      Голи: Легендзевич (3), Данилюк (13),  Чорний (17), Волков (25), Гуль (26), ГАЙВАН (32), Ковальов (33),  Сорокін (35), Легендзевич (38).

 

     У складі «Сокола» виступав  вихованець Конотопської ДЮСШ   Днис ЗЕЛЕНКЕВИЧ, який перед цим грав у «Сухій Балці».