8-9 вересня “ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ». Випуск 252.

     У випуску:

--- 100-літній ювілей патріарха сумського футболу. 

--- Не забудьте привітати наших ветеранів. 

--- Хто стане чемпіоном області - 2026?

 

Пам’ять  

 «Піонер» - він же Олександр НИКОНЕЦЬ

  9 вересня  легендарній особистості минає 100 років від Дня народження.

 

     -Для мене футбол - це життя. Я  безумовно щасливий, що зв’язав його  з таким прекрасним  видом спорту, - так  завжди завершував свої спогади патріарх сумського футболу, коли просили його  згадати  роки, віддані своїй  улюбленій грі.  Їй він присвятив майже 60 років як гравець і функціонер. 

      Спорту  він присвятив  майже 60 років. Спочатку як спортсмен, а  потім вже як працівник спортивної галузі.  Він захищав ворота футбольної і хокейної команд,  добився  певних успіхів у спортивній гімнастиці і  багато зробив  для розвитку футболу  в області у другій половині минулого століття.  9  вересня – 98 років  від Дня його народження.

 

                

 

       У 30-роках минулого століття  юнаки тільки мріяли  про справжній футбольний м’яч. Вихід знайшли швидко.  Поцупивши  мамину панчоху, набивали її травою, надаючи ії відповідну форму. І так  ганяли  м'яча на вулиці.

    Навчаючись у 2-у класі, Сашко вперше  потрапив  на матч, що проходив  на  міському  стадіоні (скоріше це було футбольне поле),  який знаходився поблизу міського кладовища. Він був вражений  і зачарований грою  воротарів  Петра  ДУНАЯ і Віктора ПАРФЕНЕНКА. Які згодом  вони стали його кумирами. Тож хлопчина вирішив теж стати  воротарем.

    -Пацан, у тебе непогано виходить стояти у воротах,- говорили йому  ровесники.

     А справжнім м’ячем юнак  вперше зіграв, коли почав  став тренуватися.

     Коли  у 1943-у році Суми звільнили від німецько-фашистських загарбників,  17-річний Олександр  добровольцем пішов на фронт. Звільнів Румунію,  Угорщину, Чехословаччину, а також Китай від  японських імперіалістів.

    Після повернення на Батьківщину  продовжив служити радіотелеграфістом  у Забайкальському військовому окрузі.  З ініціативи рядового НИКОНЦЯ за підтримки  офіцерів   була створена футбольна команда, яка дебютного  сезону  стала бронзовим  призером  першості округу. Олександр захищав її ворота.   Олександра запросили до  збірної  окружного Будинку офіцерів.     

     -Відразу отримав  прізвище «Піонер», бо був дуже худим і сором’язливим, -  згадував Олександр Григорович. - Коли вперше став у ворота, дуже хвилювався, адже намагався добре зіграти і не пропустити. Побачивши  мій «мандраж»,  один з гравців  сказав: - Піонере, будь комсомольцем! Отримавши підтримку,  швидко заспокоївся  і провів гру на хорошу рівні.

     У міжсезоння, аби не втрачати спортивної форми,  відновив заняття в секції спортивної гімнастики, адже нею займався  у шкільні роки у Будинку піонерів і входив до складу збірної області.  Виграв окружні змагання, відзначився  на першості Збройних Сил СРСР.

    На початку нового сезону команда залишилася без воротаря. Його старший колега  звільнився зі служби  і  Олександр на 7 років став  основним голкіпером.  Взимку команда перекваліфіковувалася  на хокей  з м'ячем. В обох видах  гравці добивалися хороших результатів, стаючи переможцями і призерами змагань.  До речі,  в хокей продовжив грати, коли завершив службу і в 1953 році повернувся до  рідних Сум. Згодом  став єдиним в області  суддею республіканської категорії  з цього виду спорту. Успішно грав за збірну області, неодноразово у її складі ставав призером  чемпіонату УРСР.

     Паралельно  захищав ворота футбольної команди «Торпедо», яка  тоді задавала тон в обласних змаганнях. Двічі поспіль  вона робила  «дубль».  І чимала  заслуга  в цьому 27-річного воротаря. Разом з Олександром грали, зокрема  Василь БАЛИКОВ,  Євген БУРДО,  Наум  ЛИСЕНКО, Микола  НОВАК та інші.  За два  сезони команда  не програла жодного із 22 матчів, задовільнившись трьома нічиїми.  НИКОНЕЦЬ пропустив 15 м'ячів. Єдиної поразки «Торпедо» зазнало у 1954 році у зустрічі у Лебедині від «Іскри»- 1:2. Але сумчани  подали протест на гравця,  прізвища якого не було в протоколі.  Матч  переграли. Перемогли  «торпедівці» - 3:2.  Ще одну технічну перемогу  сумчани  «заробили» після зустрічі  вдома з одноклубниками   Ромен, яку завершили – 2:2.  У гостей виявили підставу.  Завдяки цим перемогам «Торпедо» у підсумку стало чемпіоном, випередивши на одне очко «Хімік» з Шостки. У  напружених  кубкових протистояннях  сумчани  мали  мінімальну перевагу над «Хіміком»  та лебединською «Іскрою». Заявили про себе сумчани і в розіграшу Кубка УРСР, дійшовши до півфіналу, де поступилися у Києві «Машинобудівнику» (0:1).

 

                  

 

     ФОТО з АРХІВУ Олександра НИКОНЦЯ

    Сумське «Торпедо» 1954 року.  Зліва направо:  Кобушко, Баликов,  Ніколенко,  Бурдо,  Стотланд,  Клочко,  Мірошніченко, Кабаков, М.Новак, Кабаков і  Олександр Григорович НИКОНЕЦЬ.

 

 

        Після  5-и  футбольно-хокейних років  Олександр Григорович  надалі присвятив себе  фізкультурі і спорту. Працював у різних товариствах, де відповідав і за футбол і не тільки. З його  ініціативи  почали проводити  першість області  серед цукрокомбінатів і колгоспів (20 команд)  та райсільгосптехнік (10).  А коли  перейшов в облспорткомітет  разом з головою  Федерації футболу Лівою МАЛГАМОВИМ  вдосконалили систему проведення  змагань області, в яких брали  участь 39 команд дорослих і 18 –юнацьких. Їх заслуга, що  представники Сумщини «засвітилися» на всеукраїнській арені  у різноманітних змаганнях.

    У 1988 році  Олександр Григорович  вийшов  на заслужений відпочинок, але ще тривалий час працював  у Федерації футболу,  допомагав  проводити  змагання і ділився досвідом з молодими колегами.

     Свого часу в Cумах було започатковано  турнір серед дитячих команд на честь  ветерана війни і спорту О.Г. НИКОНЦЯ. Проте  швидко про  нього забули . Кращою пам’яттю  про цю людину, яка багато зробила для популяризації і розвитку футболу на Сумщині, стало б його відновлення. Ти більше, цьогоріч  ювілей   патріарха сумського футболу.

     -З Олександром Григоровичем  було легко і цікаво працювати, - ділиться спогадами екс-голова ФФС Микола ЖЕЛЄЗНИЙ. -  Він нас навчав, як найкраще організувати  і провести  змагання,  охоче ділився  своїм досвідом, був  хорошим вчителем і наставником  і об'єднував футбольну сім’ю області.

    Він не любив сидіти на місці.  Скільки разів було:-Григоровичу, поїхали  на матч у район. Жодного разу не чув відмови. Його  добре знали на місцях і радушно приймали. Пригадую поїздку в  Ямпільський район.  Розговорився  з одним  вболівальником, запам’ятав його слова, який на прощання сказав: -Таких людей не вистачає  нашому футболу. Передавай привіт Григоровичу…

 

Вітання 

Сергій СТРАШНЕНКО-старший: Про що шкодує воротар

 

   Його двічі запрошували до  київського «Динамо» і він був уже у заявці  одеського «Чорноморця» на участь у  вищоліговому чемпіонаті  СРСР. Але  захищати ворота  цих команд  не судилося.  За свою майже 25-річну кар’єру   пограв в усіх лігах  союзних  змагань,  де провів  488 матчів, з них - 102 - у  командах Сум.

      8 вересня у  майстра  спорту СРСР  73-й  День народження.

 

              

 

     РІК за РОКОМ

     1971 р.  Сергій  став гравцем  сумської команди майстрів «Спартак», яка виступала  у Другій лізі  чемпіонату СРСР. Дебютував у матчі  із сєвєроденцьким «Хіміком» (2:1).

     1972 р. У складі юнацької збірної СРСР - 2 місце  у розіграші Кубка  Дружби (у фіналі поступилися ФРН - 0:1), перемога у відбірковому матчі на ЧЄ  над Болгарією (1:0, 0:0), 3-є місце  на турнірі у Франції,  виступ  на фінальній частині ЧЄ (програли усі матчі із загальним рахунком  0:7). Отримав запрошення  від «Динамо», але відмовився, вважаючи, що буде зайвим воротарем. Провів кілька матчів за збірні УРСР-2

    Сергій СТРАШНЕНКО: -- У матчах за збірну набув хорошої ігрової практики, яка  допомогла  мені у майбутній кар’єрі, коли став  виступати  у командах майстрів першої і вищої ліг чемпіонату СРСР.

    1974 р. Тренувався у складі «Чорноморця», був у списку на участь у чемпіонаті СРСР. Але отримав травму і вибув на 3 місяці. Повернувся до Сум. Не знайшовши спільної мови з тренером  Геннадієм ПУТЄВСЬКИМ,  перейшов  до ужгородської «Говерли».

    1979 р. Отримав звання  «Майстер спорту СРСР»  за вихід  львівських «Карпат» до  півфіналу розіграшу Кубка СРСР, в якому вони  в додатковий час поступилися московському «Динамо» (1:2).  Звання   підтвердив, коли «Пахтакор»  у чвертьфіналі на цьому етапі  після - 1:1 в  серії післяматчевих пенальті  зазнали невдачі із «динамівцями» Тбілісі.

     1979-1980  рр. Виступав  за вищоліговий ташкентський «Пахтакор» (13 матчів).  Перейшов добровільно, аби допомогти  відродити команду, гравці якої трагічно загинули в авіакатастрофі. Першу гру провів  за дубль із  ленінградським «Зенітом».

     Граючи з київським «Динамо», пропустив  кривдний  м’яч (0:1). За присутності 60 000 глядачів під час виконанням Анатолієм КОНЬКОВИМ штрафного удару метрів з 25-и, вирішив зіграти на публіку, але м’яч «підвів», по-зрадницьки  з -під  рук вкотився у ворота.

     «Динамо» (Тбілісі) - «Пахтакор» -1:1.  Напередодні цього матчу грав  за «дубль» і зламав палець.  В основі відбивав м’ячі, як згадував  Сергій Васильович,  і вухами, і  шнурками.  Гол пропустив наприкінці зустрічі  після рикошету від захисника.

     1990 р.  У складі житомирського  «Полісся» став володарем Кубка УРСР за підсумками двох  фінальних матчів із охтирським «Нафтовиком» (1:3 і 4:0). Див Матчі з історії.

      1991 р. Михайло ФОМЕНКО запросив Сергія СТРАШНЕНКА до  сумського «Автомобіліста», який дебютував у Другій лізі чемпіонату СРСР.  У 41 матчі із 50-и пропустив 31 гол. 23 зустрічі відіграв на «0».

 

                        

 

            ЦІКАВО: чи продовжить  воротарську  династію СТРАШНЕНКІВ  онук Сергія Васильовича Тимофій - син Сергія  Сергійовича.

 

 

     Кому  із тренерів Сергій Васильович вдячний за футбольні університети? 

    -  Костянтину ЗІНОВЬЄВУ, Олександру СЕРБІНУ, Віктору СЕРЕБРЯНИКОВУ,  Олегу БАЗИЛЕВИЧУ,  Сергію   МОСЯГІНУ, Олександру ІЩЕНКУ, Михайлу ФОМЕНКУ та ін..

     Хто із гравців  завдавав найбільше  клопотів у грі?

   - Володимир ГУЦАЄВ, Рамаз ШЕНГЕЛІЯ,  Леонід БУРЯК, Євстафій   ПЕХЛЕВАНІДІ,  Олександр  ПОГОРЄЛОВ, Борис ШУРШИН та ін.. Пропустив один гол від Олега БЛОХІНА.

     Чи не шкодує Сергій Васильович, що відмовив тренерам «Динамо»?

     -Шкодую, що  вдруге не скористався такою нагодою. Тоді послухався  поради батька: -Краще бути першим хлопцем на селі, аніж останнім у місті.  У «Пахтакорі» Олег БАЗИЛЕВИЧ  з цього приводу сказав, що Сергію пощастило. У «Динамо» двічі не запрошують, а його запрошували.

   По завершенні  кар’єри Сергій Васильович працював тренером у сумському «Спартаку», кіровоградській «Зірці», полтавській «Ворсклі»,  тренував юнаків у СДЮШОР «Зміна»/ ФЦ «Барса».

 

    МАТЧ з ІСТОРІЇ.

    1990 р. Повторний  фінальний матч. «ПОЛІССЯ»(Житомир) - «НАФТОВИК» (Охтирка) - 4:0.  28 жовтня. Стадіон імені Ленінського комсомолу. 8 600 глядачів. (Перший матч -1:3).

      «ПОЛІССЯ»: Рутковський  (СТРАШНЕНКО,  87),  Ракитинець,  Хруслов (Огородник, 86),  Анненков, Стрихарчук,  Присяжнюк ( Баран, 54), Лапін, Желтоносов (Ілюхін, 85), Талько, Леонов, Лукашенко (Соболевський, 86).

     «НАФТОВИК»: Прохоров, А. Єрмак,  Яїчник, В. Єрмак,  Сухарєв,  Фомін, Попович,  Шуршин,  Сараєв, Колесник,Тимченко ( Матвейченко, 46;Горох, 75).

    Голи:  Желтоносов (42), Лапін (52), Лукашенко (53, 76).

    Попередження: Желтоносов — Колесник, А. Єрмак, Тимченко.

    Вилучення: В. Єрмак (38).

 

     Вадим КОЛЕСНИК з «Нафтовика», забивши 7 м’ячів, став кращим бомбардиром розіграшу КУ.

 

   Олексій СЛЕДЮК:  Легенда глухівського футболу

 

     Він футбольна особистість глухівського футболу. А також рекордсмен  команд, в яких довелося успішно грати  У нього найбільший ігровий стаж,  має найбільшу кількість  нагород і він один із двох гравців, хто у Символічній збірній  двох десятиліть, його названо найкращим нападаючим за 40 років (1970-2010 рр.). За  словами ветерана футболу Володимира РОМАНЕНКА,  Олексій відзначався, перш за все,  активністю дій у нападі, постійною націленістю на ворота суперників, був одним із найшвидкісних  нападаючих команди. Днями  у легендарного  гравця - День народження. Йому - 51 рік.

 

                                                       

     КАР’ЄРУ завершив, коли «стукнуло»  48 (!) років. За плечима  31 сезон (!). Чемпіон і володар Кубка області та  Кубка губернатора, 7 разів (!) ставав бронзовим призером обласної  першості. А це - щонайменше  майже 600  зіграних матчів  і забито до 300 голів.

      РОКИ, МАТЧІ, М’ЯЧІ.

      1978 р. Олексій  - кращий нападник міських змагань на приз клубу «Шкіряний м'яч».

     1983 р. Дебютує у складі  команди «Авангард» і вперше стає бронзовим призером чемпіонату області. Забив 8 м'ячів.  У передостанньому турі  глухівчани сенсаційно обігравши в Охтирці  «Спартак» (2:0),  вийшли на  1 місце.  Щоб вперше стати чемпіонами, їм потрібно було не втрачати очок у Краснопіллі з «Явором».  Суперник не без допомоги судді виграв (2:0) і за різницею м'ячів посів 2 місце. А чемпіоном став  «Спартак», на очко випередивши призерів.

      1988 р.  «Сирзавод» - «Автомобіліст» (Суми) – 5:2.  Вольова перемога глухівчан. Поступаючись – 0:2,  вони влаштували гостям «холодний душ» завдяки вмілим діям Олексія і його двом м’ячам. У чемпіонаті забив 20 голів.

    Команда провела 2 товариські зустрічі  з ветеранами збірної СРСР (3:0) і «Чорноморця» (2:1), в яких СЛЕДЮК забив по  м'ячу.

    «Сирзавод» - «Явір» - 4:0.  Особливо активно і цілеспрямовано грав  СЛЕДЮК, щоразу  терзаючи  редути  краснопільців.  Відзначився 1 голом. Забивш 20 м'ячів, став одним із кращих бомбардирів  чемпіонату області.

     1989 р.  «Спартак» - «Фрунзенець» (Суми) – 5:1.  Глухівчани розібрали лідера чемпіонату на запчастини.  Один м’яч  в активі  Олексія.

       1990 р. Команда дебютує в чемпіонаті УРСР серед КФК.  Посідає 8 місце серед 16 колективів. Нападник відзначається 8 разів.

      1991 р.  Олексій з двома гравцями у складі «Гірника» з  Ленінська- Кузнецька виграють  зональний етап і здобувають путівку до Другої ліги  чемпіонату СРСР.

      1992 р.  «Сирзавод» вперше стає чемпіоном  і фіналістом розіграшу Кубка області.  Олексій забив 16 м’ячів у 25 матчах. В його активі – «хет-трик» і 2 «дуплети».

     1997 р.  Олексія, як кращого  бомбардира  (18 м’ячів), включають до Символічної збірної чемпіонату області.

      2002 р. У складі збірної Глухівського району  виграє Кубок губернатора області (див. Матчі з історії). Олексія називають одним з кращих гравців  цього фінального матчу.

      2003 р. СЛЕДЮК усьоме  стає  бронзовим призеро Ч/O.  За 3 тури до  фінішу глухівчани перебували на 1 місці. Зазнавши невдачі в Охтирці від «Спартака» (0:3),  розпрощалися з чемпіонством.

 

   

 

     ФОТО з АРХІВУ. 2013 р.

     Олексій СЛЕДЮК у складі «Велетня» став володарем Кубка області.

 

      2013 р. «Велетень» вперше виграє Кубок області і вперше володарем почесного призу став Олексій СЛЕДЮК, якому було 48 років.  Це був  останній сезон у його кар’єрі. 

      Надалі він  продовжив не менш успішно грати за команду «Спартак-Ветеран». Майже 30 разів вона  ставала призером різноманітних турнірів  Як завжди, на вістрі атаки в ударі  -  Олексій СЛЕДЮК.

 

      МАТЧ з ІСТОРІЇ.

     Кубок губернатора області серед сільських команд. 2002 р. Фінал. Збірна ГЛУХІВСЬКОГО району – Збірна СУМСЬКОГО району – 4:0.  3 листопада. Ромни . Стадіон «Електрон». 800 глядаічв.

    ЗБІРНА Глухівського району:  Шакотько (Лежавський, 55),  СЛЕДЮК, Бутчак, Петрусенко (Семененко, 85), Е. Милюта (Свистельник, 70),  О.Милюта-к., Ільченко (Голіков, 65),  Фещенко,  Сидоренко (Вайло, 80).  Луценко,  Гололобов (Мінаков, 46). Тренер Борис Москаленко.

     ЗБІРНА Сумського району:  Білодід, Близнюк, Гейченко, Шаповал, Галка, Нікульшин,  Карпенко, Руденко,  Ігумнов, народницький,  Дехтяренко. Тренер Сергій Кощій.

    Голи: О. Милюта (6, 38), Луценко (30), СЛЕДЮК (90 – з пенальті). Попередження:  Руденко (25), Лежавський (55),  СЛЕДЮК (75).

 

Ч/О-2026
«Бенефіси» гостей у Сумах і Кролевці! А хто стане чемпіоном ?

    За помітної переваги гостей пройшли матчі чергового туру чемпіонату області. Вони виграли легко виграли свої матчі, не відчувши з боку господарів супротиву, обігравши суперників із загальним рахунком 16:4. Важко сказати, у який футбол грали команди.

         ЯКЩО  підсумок поєдинку у Кролевці із СК «Конотоп» був прогнозованим, то в інших господарі підвели. Конотопчани виявилися на коні - 6:0. Двічі відзначився Віталій ГАЙВАН. Це друга поспіль поразка кролевчан з таким рахунком. До речі, два очні поєдинки суперників завершилися на користь футболістів з міста «залізничників» (5:0 і 6:0).
      Несподівано спіткнулася «Україна», яку вважали вже без 5-и хвилин чемпіоном. Але - 2 :4 на користь «Велетня».
     Після зняття з аматорського чемпіонату України охтирський «Нафтовик» вирішив реабілітуватися перед своїми вболівальникам. Він просто виніс із «Авангарда» ногами вперед «Колос» із Северинівки, завдавши йому удару нижче пояса - 6:2. «Дуплетами» вистрілили Анатолій МІРОШНІЧЕНКО і Артур МАСЛО.
     Наразі 6 команд зберігають шанси на одне із призових місць. Потенційним лідером залишається «Колос» із Шостки, який має гру у запасі.
     Поки що лідирує «Україна» - 16 очок, по 15 мають «Колос» (Шостка) і «Велетень», 12 - у СК «Конотоп», 10 залишається у «Колоса» (Северинівка), 9 набрав «Нафтовик». У городян Кролевця - 0.
     Цікаве питання: Хто стане ЧЕМПІОНОМ? По висхідній грає «Колос» із Шостки. Два роки тому він взяв «бронзу», торік - «срібло», а тепер за логікою треба брати «золото». Наступні матчі покажуть…