18-19 вересня. «ФутТайм» від Григорія М.РЕВИ» Випуск 253.
У випуску:
--- Валерій ЖИЛІН - син Беркута
--- Якого правила дотримувався Михайла ФОМЕНКА
--- Кому дістанеться чемпіонська корона?
Вітання
ЖИЛІН і футбол
Зірковому нападнику і капітану сумської команди майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР, Валерію Вікторовичу ЖИЛІНУ - 82 роки.
Впродовж 7 сезонів вболівальники «ходили на Жилу» - так вони люб’язно називали гравця під №11, який радував їх швидкісною і результативною грою. Провів майже 250 матчів і забив 48 м’ячів (усі за нашу команду).
За підсумками сезону 1974 року він посів 2 місце серед кращих бомбардирів зони і увійшов до списку 22 найкращих гравців чемпіонату. Його прізвище у списку 100 бомбардирів Другої ліги. Був переможцем турніру «Кримський пролісок», двічі- розіграшу Кубка Дружби, учасником міжнародних товариських матчів з командами Франції і Болгарії.
ВАЛЕРІЙ з футбольної родини. Його батько, майстер спорту СРСР Віктор Степанович ЖИЛІН який мав футбольне псевдо Беркут, був нападником «Динамо» та інших команд. За киян зіграв 97 матчів і забив 17 м'ячів, срібний призер чемпіонату СРСР. Тож закономірно, що стежкою батька пішов і його син.
Розпочинав із дворового футболу, у 18 років мав запрошення від команди Другої ліги Курська (в цьому місті юнак народився), згодом - від вищолігового харківського «Авангарда». Але будучи студентом Харківського інституту гірничої автоматики і обчислювальної техніки, поєднувати навчання і життя на колесах було важко. Тому навчання на першому місці. А паралельно грав за команду інституту. У її складі став чемпіоном України і ЦР ДСТ «Буревісник».
Після закінчення інституту працював інженером-механіком на заводі «Комунар» і продовжував займатися футболом. На Валерія звернули увагу і запросили до дніпродзержинського «Прометея», з яким виграв зону класу «Б». З командою сумчан познайомився на фінальному турнірі у 1969 році, коли вони обіграли «Прометей» (1:0). Скоро команду розформували і Валерій переходить до житомирського «Автомобіліста». Тоді Федерація футболу УРСР на підсилення сумського «Спартака», який вийшов до 2 групи класу «А», відряджає чотирьох гравців серед яких був і Валерій ЖИЛІН.
… Першу гру за «Спартак» провів у другому колі проти сімферопольської «Таврії» - одного з лідерів чемпіонату, в якому наша команда дебютувала. У напруженій боротьбі «спартаківці» виграли – 1:0. Переможний м'яч було забито після його пасу Віктору КИСЛЯКОВУ.
Важко давалися нападнику м'ячі, адже суперники знали швидкісні його якості, а тому не гребували прийомами, завдаючи травм.
-На мою думку, форвард повинен володіти хорошою технікою і швидкістю,- говорить Валерій Вікторович. – Цього досяг з роками. Весь час мріяв грати у півзахисті, але тренери принципово ставили у напад.
З усіх сезонів найпам'ятнішим для гравця був 1974 рік. У заключному домашньому матчі сумчани приймав СК «Чернігів». Хто виграє, той стає володарем бронзових нагород і здобуває путівку на перехідний турнір до Першої ліги. За рахунку 1:1 Валерій вийшов на поле після травми, аби допомогти команді. Заробив пенальті. Сумчани перемогли - 2:1. Радості не було меж. Відразу замовили квитки до м. Фрунзе, але Федерація футболу УРСР зробила неприємний «подарунок». Вона підсобила «Кривбасу», зарахувавши йому технічну перемогу майже через 3 місяці після програного матчу. Команди набрали однакову кількість очок, але за кращої різниці м'ячів (у суперника на один було більше) 3-є місце і путівка дісталася криворіжцям.
-Наша команда тоді була на ходу і на перехідному турнірі могла успішно виступити,- згадує Валерій Вікторович. - Склад «Спартака» був дійсно зірковим і бойовим – Володя ШАТОХІН, Валера ДЕРИПАСКІН, Вася КАТКОВ, Вітя ГАЛЬЧЕНКО, Коля ЛИТВИНЕНКО та інші. Часто згадую той сезон, гравців, з якими виходив на поле. Важко зараз повірити, але ми плакали від такого «подарунку» Федерації…
ФОТО з АРХІВУ.
16 червня 1976 року. Валерій ЖИЛІН виводить «Фрунзенець» на матч з французами. За ним – воротар Володимир ШАТОХІН і Віктор ПОЛЄВЩИКОВ.
… Свою кар’єру на професіональному рівні Валерій завершив у 33 роки.
ВАЖКО було тоді вчорашньому футболісту знайти роботу. Деякий час працював заввідділом Палацу культури і техніки підприємства.
Але потім повністю життя присвятив футболу , бо зрозумів – без нього жити вже не зможе. Став суддею республіканської категорії, обслуговував матчі чемпіонатів СРСР і УРСР. Успішно працював на посаді головного тренера сумського «Автомобіліста», з яким виграв чемпіонат УРСР серед КФК і вивів його до Другої ліги чемпіонату СРСР. Згодом урокам футболу навчав юнаків дитячої команди «Колосок», яка мала успіхи на всеукраїнському рівні. Не одне десятиліття Валерій Вікторович виступав за команду ветеранів. У складі «Петролекса» тричі ставав чемпіоном Сум з міні-футболу.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ. 1974 р.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» - «СУДНОБУДІВНИК» (Миколаїв) - 3:1. На 15 хвилині після швидкої атаки ЖИЛІН відкрив рахунок.
«ЗІРКА» (Кіровоград) - «ФРУНЗЕНЕЦЬ» - 1:4.
ЖИЛІН забив один м’яч, а «хет-триком» відзначився ГАЛЬЧЕНКО.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» - «ХАРЧОВИК» (Бендери) - 3:0.
Другий гол ЖИЛІНА став переломним у грі.
КУБОК ДРУЖБИ. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» - «АВАНГАРД» (Курськ) - 4:1 і 1:0.
Чотири м’ячі на рахунку ЖИЛІНА.
1976 р. «ФРУНЗЕНЕЦЬ» - СКА (Одеса) - 3:2.
ЖИЛІНА названо кращим гравцем матчу. Він «заробив» пенальті і зробив результативну передачу.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» - «СУДНОБУДІВНИК» - 2:1.
Валерій організував «швидкий» гол. Вже на 1-й хвилині після його передачі ТЕРНОВИЙ відкрив рахунок. На 72-й хвилині ЖИЛІН збільшив перевагу.
«ФРУНЗЕНЕЦЬ» - «КОЛОС» (Полтава) - 3:2.
На 7-й хвилині ЖИЛІН з подачі ШУРШИНА забив гол. Згодом - другий. Гості «розмочили» рахунок. Після перерви вже ШУРШИН з передачі ЖИЛІНА втретє змусив суперників розпочати з центра поля. З пенальті полтавчани скоротили рахунок.
«КОЛОС» - «ФРУНЗЕНЕЦЬ» -2:2.
СКЛАД «Фрунзенця»: Шатохін, Ногін, Ніколенко, Верьовкін (Жовтенко), Дерипаскін, Помазан, Сугирій, Данилевський, Терновий, ЖИЛІН, Литвиненко..
Голи: господарі забили на 7 і 54 хвилинах, сумчани - Жовтенко (63), Сугирій (78).
Пам’ять
Михайло ФОМЕНКО: Мало хто вірив у мрію гравця
19 вересня - 78 років 1948 - 2024 рр.) від Дня народження вихованця сумського футболу, легендарного гравця сумського «Спартака», ворошиловградської «Зорі», київського «Динамо» і збірної СРСР, головного тренера збірної України Михайла ФОМЕНКА.
«Спартак» дає путівку 1966-1969 рр. «Спартак» . 128 матчів -8 м’ячів
Михайло «втрачає» золоту медаль 1970-1971 рр. «Зоря» . 63 матчі- 1 м'яч.
Грав просто, але надійно 1972 – 1978 рр. «Динамо» . 266 матчів – 1 м'яч.
На тренерському містку 1984 – 2016 рр.
ШЛЯХ у великий футбол Михайло Фоменко розпочинав у «Спартаку» - команді майстрів класу Б Української зони , який виступав у чемпіонаті СРСР.
Дебютував у 18 років у 1966 році, провівши дебютного сезону 8 матчів. Грав Михайло на позиції захисника.
Сезон 1967 року був найвдалішим у кар’єрі молодого гравця. Він часто підключався до атак і забивав м’ячі.
Вперше відзначився 3 червня у домашньому матчі із єнакієвським «Шахтарем» (7:1).
16 червня на своєму полі Михайло зрівняв рахунок у зустрічі з харківським «Торпедо» -1:1.
14 серпня Фоменко забив переможний гол у ворота авангардівців Макіївки (3:2).
27 вересня у Дзержинську зі «Стартом» Михайло врятував «Спартак» від поразки (1:1).
12 жовтня спартаківці поступилися вдома севастопольській «Чайці»-1:2. М'яч престижу на рахунку Фоменка.
ФОТО з АРХІВУ.
1968 р. Михайло ФОМЕНКО (у верхньому ряду – перший зліва) з колегами по «Спартаку».
У 1968 році М.Фоменко не забивав, але відіграв усі 40 матчів. «Спартак» завершив виступ на 2 місці. Сумчани вийшли до фінальної пульки, де 8 команд розігрували путівки до класу А 2 ліги. 6 місце завадило підвищитися у класі.
У сезоні 1969 року Михайло відіграв 40 матчів і відзначився 3 влучними ударами.
8 червня сумчани перемогли харківське «Торпедо» -4:0, горлівський «Шахтар»- 2:0 (29 липня) і «Авангард» із Антрацита – 2:1 (27 вересня).
«Спартак» виграв зональний етап і виступав у «Фіналі 6», де посів . 3 місце.
У 1966 і 1967 роках Михайло провів 9 матчів у рамках розіграшу Кубка СРСР.
В активі сумчан вікторії над «Динамо» (Ставрополь)-1:1 – додатковий час і 2:1 – перегравання та липець ким «Металургом» -2:0. В 1/16 фіналу «Спартак» поступився вищоліговому «Кайрату» з Алма-Ати-1:3. Загалом за «Спартак» Михайло Фоменко відіграв 140 матчів і забив 8 м’ячів.
Після Сум його кар’єра продовжилася у ворошиловградській (нині- луганській ) «Зорі».
ФОТО з АРХІВУ.
1971 р. Михайло ФОМЕНКО (у верхньому ряду – шостий праворуч) у складі «Зорі».
МИХАЙЛО міг ніколи не грати у футбол на високому рівні.
У 16 років він працював на заводі і заробляв на той час непогані гроші- майже 200 рублів. Вважав себе забезпеченим матеріально і не уявляв свого майбутнього у футболі. Задля задоволення грав у заводській команді. І лише потрапивши до команди майстрів «Спартак», вирішив присвятити своє життя улюбленій грі.
Спеціалісти з Києва у «Спартаку» проводили анкетування серед гравців. На запитання «Де б ви хотіли грати?», Михайло написав «У збірній СРСР». Гравці з нього покепкували, мовляв, вирішив посмішити. Але пройшов час і Михайло Фоменко виступав у збірній СРСР.
У СКЛАДІ київського “Динамо» Михайло ФОМЕНКО у 1975 році став володарем Кубка володарів кубків і Суперкубка УЄФА. У фінальному матчі КВК кияни впевнено 14 травня переграли угорський «Ференцварош» - 3:0..
Фоменко відіграв усі матчі. Став Заслуженим майстром спорту СРСР. У матчі за Суперкубок «Динамо» розправилося з непереможною «Баварією» з Мюнхена (1:0 і 2:0).
ФОТО з АРХІВУ.
1975 р. «Динамо» із Суперкубком УЄФА. Михайло ФОМЕНКО у нижньому ряду другий ліворуч
« Я не живу чужими ідеями» З інтерв’ю М. ФОМЕНКА .
- ЗГАДАЙТЕ, як ви себе поводили, коли у 72 –у, перейшовши із «Зорі» у «Динамо», були незадоволені тим, як головний тренер Олександр Севідов використовував вас?
- СЕВІДОВ в основу мене ставив, але не туди, куди я звик. Мене це не влаштовувало, я вважав, що граю не гірше тих центральних захисників, які були в команді. Приїхало до нас керівництво із ЦК. Зібрали всю команду, стали цікавитися думками кожного. Я встав і заявив: «Або я буду грати на своєму місці, або повертаюся в «Зорю».
-ВАЛЕРІЙ Лобановський у своїй книзі наводить вашу фразу: «Не уявляю себе поза тренерською справою після того, як завершу грати». Про що ви тоді говорили з Лобановським?
-Я В ОСНОВНОМУ ставив йому запитання- як це, як те? Як друге, як третє, як четверте? Тому, що тренерського досвіду в мене взагалі не було.
-ЯКІ ПРИЧИНИ уходу з «Динамо», адже ви могли ще пограти не один рік?
-У МЕНЕ були проблеми зі спиною, я постійно грав на уколах, і вирішив, що досить. Болі у спині я заробив ще у 18 років. Тоді підготовка футболістів була недосконалою. Нас перевантажували. Пам»ятаю Васильович умовляв не кидати футбол, ще пограти. Але здоров»я не дозволяло тримати високий рівень. А на іншому рівні грати було мені було нецікаво.
- У ВАС великий тренерський досвід, ви працювали в багатьох командах. Роботу, в якому клубі згадуєте з особливим задоволенням?
-В УСІХ без винятку, в тому числі і в рідних Сумах, в «Автомобілісті». За кожною командою стоять люди, які багато зробили для того, аби втілити всі сучасні задумки.
-ЯКОГО правила ви дотримувалися в роботі?
-ДЕ Б Я НЕ працював, я ставив перед собою максимальні завдання. Майже скрізь їх вдавалося реалізовувати. Доводилося працювати не з грандами українського футболу. Потрібно ставити найвищі завдання і намагатися їх виконувати.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР 1967-1968 рр. «СПАРТАК» (Суми) – «КАЙРАТ» (Алма-Ата) -1:3 (1:2). 28 червня 1968 р. 1/16 фіналу Кубка СРСР. 18:30. Суми. Стадіон “Спартак”. 11 700 глядачів.
Склад “СПАРТАКА”: Микола Астафьєв, Володимир Сіренко, Анатолій Морозов, Михайло ФОМЕНКО, Микола Воронько, Іван Дугінов, Віктор Солодов, Володимир Богач Володимир Ващенко, Віктор Кисляков, Віктор Козирев. Головний тренер – Олександр Сербін.
Голи: 0:1 – Валентин Дишленко (12), 1:1 – Віктор Кисляков (22, пен), 1:2 – Олег Долматов (43), 1:3 – Володимир Кисляков (80).
Ч/О-2026
Результативні «сухі» матчі
Хто стане чемпіоном?
Вдруге - «Велетень» чи «Україна», чи вперше- «Колос» із Шостки?
РЕЗУЛЬТАТИВНИМ виявися черговий тур обласних перегонів. Усі три матчі завершилися із «сухими» рахунками на користь лідерів. А це значить, що боротьба на фінішному відрізку загострюється ще більше за місця на символічному п’єдесталі пошани. Більше всього - все вирішиться в очних зустрічах шосткинського «Колоса» з «Україною» ( у першому колі - 0:0) та «Велетнем» (4:2).Не варто скидати також з рахунків і СК «Конотоп». Хоча він і поступається 6 пунктами, але зможе зробити комусь із «трійки» «підніжку».
А ось городяни Кролевця, більше всього, встановлять антирекорд і завершать чемпіонат з «бубликом» у графі «очки». У 2 колі вони програли усі 3 матчі із загальним рахунком 0:17 (!?). У їхньому пасиві - уже 6 «сухих» поразок з великими рахунками (0:31).Кролевчани, схоже, повторять «досягнення» сумського «Сержа», який у 2013 році не взяв жодного очка у 18 зустрічах за різниці м’ячів 11 -123 (1).
Не виключено, що суперникам доведеться грати, так званий, «золотий» матч. Останній такий відбувся у 2020 році, коли ФК «Тростянець» переміг охтирський «Нафтовик» (3:2).
Після матчів чергового туру «Україна» зберігає лідерство - 19 очок. По 18 набрали «Колос» Ш. і «Велетень». У СК «Конотоп» - 12 очок, северинівського «Колоса» - 10, «Нафтовика» - 9, городян Кролевця -0.
Матчі туру.
«Колос» Ш. - «Колос» С. - 4:0 ( 2 голи забив Роман КРОЛЕВЕЦЬКИЙ),
«Нафтовик» - «Україна» - 0:3,
«Велетень» - ФК «Кролевець» -5:0 (по 2 влучні удари зробили Владислав ТАРАНЧЕНКО і Андрій ДРОГА).
19 вересня - матчі чергового туру:
«Велетень» - СК «Конотоп» (матч першого кола - 1:0),
ФК «Кролевець» - «Нафтовик» (-:+),
«Україна» - «Колос» Ш. (0:0).