«ФутТайм від Григорія М.РЕВИ». Випуск 240.
У випуску:
---Пам'яті гравців команди майстрів
--- 55 гвардійців сумського футболу.
Пам’ять
Джамір ЧАВЧАНІДЗЕ: Джем - технар і майстер
Він був у першому складі сумської команди майстрів “Авангард», яка успішно дебютувала у класі «Б» Української зони чемпіонату СРСР 3 квітня 1960 року. Його надійна гра у захисті (а грали тоді команди за системою 1- 3 -2 -5) допомогла сумчанам здобути у Сімферополі історичну першу перемогу над місцевими одноклубниками. За команду виступав впродовж 6 сезонів, провів .189 матчів і 7 забитих м’ячів. Він у ТОП- 5 гравців команди за кількістю проведених зустрічей.
5 травня - 91-річниця від Дня народження. Джаміра Олександровича. У травні він народився, у травні відійшов у вічність 23 роки тому..
Згадує давній друг Джема (таке було футбольне псевдо у ЧАВЧАНІДЗЕ) Важа РЕВАЗІШВІЛІ.
-З ДИТИНСТВА Джем мріяв стати футболістом. Вона здійснилася, коли проходив службу у Конотопі і виступав за місцеву «Зірку». А коли в Сумах створили команду «Авангард», Джема та ще кількох гравців запросили виступати в ній.
Грав впродовж 6 років. Міг і більше, але не любив силових вправ, через що рано припинив виступати на такому рівні. Мав запрошення до «Зорі». Провів одну зустріч, але не підійшов. Як потім він розповідав, гравці не дружелюбно його прийняли, мовляв, ти не підходиш для нашої команди.
Завершивши ка’єру у команді майстрів Джамір не полишив футбол. На рафінадному заводі взяв участь в організації команди «Харчовик», охоче підтримав директора автопарку Олександра ТОНКОНОГА і допоміг організувати команду «Автомобіліст». Був такий кумедний випадок. Перед матчем підходить до судді і говорить – якщо допоможеш – заробиш 30 карбованців, а той відповів – суперник мені дав вже 50….
З ініціативи Джаміра в Сумах народилася команда «Дир-дир», якій вже майже 60 років. Він сам знайшов місце, облагородив територію, зварив ворота. Школу «Дир-дир» пройшли, зокрема Михайло ФОМЕНКО, Володимир ШАТОХІН, брати КАТКОВИ, Олександр БЕЗВЕРХИЙ – більше 200 гравців різних поколінь. А яка захоплююча і безкомпромісна боротьба точилася на полі. Михайло Іванович не любив програвати. Запам’ятався такий момент. Він грав напередодні важливої кубкової зустрічі «Динамо». І один із наших гравців хотів «показати» себе і невдало провів прийом проти Михайла Івановича. Гравці ледве його не побили…
Спогадами ділиться екс-гравець «Фрунзенця» Василь КАТКОВ:
- Джем був вправним технарем, майстерно працював з м’ячем і мав хороший удар, - говорить екс- гравець «Спартака»/ «Фрунзенця» Василь КАТКОВ. - . Згодом грали за аматорські команди або в «дир-дир». Незважаючи на роки, діяв вправно, викладався у грі сповна і змушував це робити партнерів. По собі залишив приємні спогади і як людина. З ним ми товаришували багато років.
-На жаль, мені не вдалося побачити як грав мій улюблений бідзо - грузинською мовою - це дядько,- згадує ветеран сумського футболу Михайло НІКОЛОЗАШВІЛІ. - Як він грав, мені багато розповідали його друзі, вболівальники. Джамір Олександрович був для мене хрещеним батьком, бо так сталося, що я зростав без батька. Він був доброю і водночас вимогливою людиною, всіляко допомагав мені , щоб і я став футболістом. Завдяки бідзо познайомився, зокрема з Михайло ФОМЕНКОМ і багатьма гравцями команди майстрів на матчах «дир-диру» у міському парку. На День народження Джаміра Олександровича проводимо традиційний турнір його пам’яті. Добру традицію, яку він започаткував свого часу, продовжує нове покоління ветеранів.
ФОТО з АРХІВУ.
«Дир-дирівці» після чергової зустрічі. На жаль, без Джема. Разом з ними - Михайло ФОМЕНКО (у верхньому ряду - четвертий праворуч).
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР. 1964 р. 1 зона УРСР. 1/8 фіналу. «СПАРТАК» (Суми) - «ТЕМП» (Київ) - 1:2 (0:0,0:0,1:0, 0:2). 21 квітня. Стадіон «Спартак». 10 000 глядачів. Судді: Сергієнко (Харків), Рухлов, Лисенко (обоє - Суми).
«СПАРТАК»: Федорков, Гриценко, Старч, Бойченко, ЧАВЧАНІДЗЕ, Болотов, Сєдов, Аверченко, Медведєв, Єрофеєв, Харитонов. Тренер: В. Ворноцов.
«ТЕМП»: Вертоградов, Іванов, Шиляєв, Білий, Гребешкоав, Чупенко, Бородкін (Гармаш,46), Мозгунов, Коновалов, Шмаровоз, Юрчук. Тренер: В.Богданович.
Голи: Єрофеєв (98), Шиляєв (106), Юрчук (117).
1962 р. «Спартак» (Суми)- «АВАНГАРД» (Краматорськ) - 8:2.
ЧАВЧАНІДЗЕ забив 2 голи.
1964 р. «СПАРТАК» -«КОЛГОСПНИК» (Ровно) - 1:1.
Зустріч розпочалася з прикрого випадку. Вже на 15 секунді АВЕРЧЕНКО віддав пас супернику і не став його навіть переслідувати. Останній спокійно пройшов до воріт і забив гол. За півгодини сумчани відновили рівновагу. Це зробив ЧАВЧАНІДЗЕ, вправно підключившись до атаки.
«СПАРТАК» - СКА (Київ) -3:2.
Після того, як на 6 -й хвилині ЧАВЧАНІДЗЕ відкрив рахунок, сумчани дещо заспокоїлися і дали змогу гостям не тільки відігратися, а й вийти вперед. Зусиллями ВАЩЕНКА господарі зрівняли рахунок, а на 80-й хвилині після реалізованого СТАРЧЕМ пенальті записали до активу перемогу.
Володимир ДЕРКАЧ: Стартував у «Спартаку»…
9 травня - 80 років від його Дня народження . Він один з перших вихованців юнацького конотопського «Локомотива», хто за свою 12- річну кар’єру на професіональному рівні пограв в усіх лігах чемпіонату СРСР. А стартував у 1964 році у сумській команді майстрів класу «Б» «Спартак». За три сезони провів 83 матчі і забив 5 м'ячів. Потім були три «Локомотиви» різних міст, «Металіст», «Іскра» і «Волга».
Володимир рано відійшов у вічність, завершивши свій земний шлях 18 жовтня 2008 року.
ФОТО з АРХІВУ.
1972 р. Володимир ДЕРКАЧ (на передньому плані) – капітан шкільної команди.
ПРО СЕБЕ Володимир заявив у команді Конотопської СШ №12, в якій був її капітаном. Юнаки задавали тон у багатьох змаганнях. Вони виграли першість і Кубки міста та області. Тож основу збірної Сумщини склали вихованці цієї школи, яка сенсаційно виступила на Спартакіаді УРСР серед школярів.
В одному з матчів сумчани зустрілися з ровесниками Києва, за яких виступали майбутні зірки футболу, зокрема Володимир МУНТЯН і Анатолій БИШОВЕЦЬ. Наші юнаки гідно протистояли супернику, завершивши зустріч – 2:2. Володимиру вдалося залишити «автограф» у воротах суперників.
- З Володимиром ми дружили з дитинства,- згадує ветеран конотопського футболу Віталій АНДРЕЙКО. - Жили поруч на одній вулиці. Разом займалися футболом у юнацькій команді, а потім грали в дорослій міській, стали призерами чемпіонату області. Згодом нас обох запросили до сумської команди майстрів «Спартак». Володя виступав впродовж кількох років, а я повернувся додому.
Я радів, що у Володі добре склалася кар’єра. Дружба з ним тривала не одне десятиліття. Грали ми на лівому флазі: я – у півзахисті, він – у нападі, доповнюючи один одного. Він часто приїжджав додому, кілька разів бував у нього в гостях і я. Було що згадати, бо у кожного було насичене футбольне життя.
… 18-річним юнаком прийшов Володимир у «Спартак». Дебютного сезону провів 5 матчів. А в наступні два був уже гравцем основного складу.
1965 р. «СПАРАК» - «ЛУЧАФЕРУЛ» (Тирасполь) - 3:0.
На 2 хвилині ДЕРКАЧ вправно надіслав м’яч з кутового і ЄРОФЕЄВ відкрив рахунок. А два влучні удари ІВАНОВА принесли сумчанам перемогe з великим рахунком.
«СПАРТАК» - «СПАРТАК» (Івано-Франківськ) -1:1.
Вже в дебюті сумчани вийшли вперед. ДЕРКАЧ майстерно виконав кутовий ударі і м”яч влетів прямо у ворота гостей. Збільшити свою перевгу господарі не змогли, суперник зумів відігратися.
На гру Володимира швидко звернули увагу тренери харківського «Металіста», який виступав у 2-й групі класу «А».
Ось як дебютував Володимир ДЕРКАЧ у матчі «Металіста» в гостях з «СКЧФ» (Севастополь) 12 квітня 1968 року. Харків'яни виграли – 2:0.
«Попереду у гостей проти 4-х високих захисників з’явилися двоє технічних нападників Володимир ДЕРКАЧ та Іван ПАНІН. Дуель двох проти чотирьох не викликала у «моряків» тривоги . А даремно. Іван вільно отримав м’яч , відволік на себе двох захисників і відразу видав пас з-за спини ДЕРКАЧУ, який увірвався у штрафний майданчик. Перекинувши м’яч через воротаря, Володя розпочав рахунок забитим голам. Й надалі ці двоє нападників не давали захисникам «спокійного життя». В один з моментів , коли захисник віддавав м’яч воротарю, з-за спини несподівано вибіг ДЕРКАЧ, перехопив м’яч і спрямував його у сітку мимо розгубленого голкіпера севастопольців. Таким чином, у першому матчі Володя зробив «дубль».
Наразі важко сказати, чому після 2-го місця «металістів» і їх підвищення в класі, він залишив команду, зігравши 39 матчів ( 3-и м'ячі).
Повернувся до Сум, а потім перейшов до херсонського «Локомотива», а звідти його забрали для підсилення у московський «Локомотив», який грав невдало, вибувши з Вищої ліги чемпіонату СРСР. За два роки провів 44 матчі. Згодом перебрався до вінницького «Локомотива», а кар’єру завершував у друголіговій смоленській «Іскрі». Провів 354 зустрічі, в яких забив 13 м'ячів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок СРСР -1967. 1/2048 фіналу (УРСР. Зона 2, 1/8 фіналу).«СПАРТАК» (Суми) – «ТОРПЕДО» (Харків)- 1:0. 7 червня. Стадіон «Спартак». 6000 глядачіві.
«СПАРТАК» (футболки сині, трусі білі): Астафьєв, Сіренко, Сорокопуд, Воронько (к), Мельник, Солодов, Рябков, Кандауров, Івашов ( Багіян, 50), М.Медведєв, ДЕРКАЧ.
«ТОРПЕДО» (футболки і труси білі): Переверзєв,В.Котов, М. Котов, Коковкін, Гулаков,Ноцун, С. Медведєв, Шахов, Пузік, Шпак,Трубчанінов (к).
Гол: ДЕРКАЧ (80).
Володимир ШАТОХІН: Перший номер
Він один з найкращих воротарів сумської команди майстрів «Фрунзенець», яка виступала у Другій лізі чемпіонату СРСР. За три роки двічі входив до списку 22-х кращих футболістів УРСР (вперше серед наших голкіперів), був володарем Кубка Дружби, зіграв кілька міжнародних товариських матчів. Так розпочиналася його кар’єра на професіональному рівні.
11 травня виповнюється 75 років від Дня народження легендарного кіпера сумського футболу.
ПРИГАДАЛИСЯ слова заслуженого майстра спорту СРСР Миколи СТАРОСТІНА: «Він, як повар з картоплею, розправлявся з м’ячами, що летіли, здається, в саму ціль». Їх можна сказати і про Володимира ШАТОХІНА. Він жив футболом, своєю грою приносив радість вболівальникам. Вони його любили, бо був відкритим і відвертим у розмовах, мав багато друзів. Жаль тільки, що так трагічно склалася його доля.
Грати розпочинав у севастопольському «Авангарді», але за сімейними обставинами переїхав до Ромен. Йому вистачило одного року , аби заявити про себе, граючи за місцевий «Електрон» у матчах чемпіонату області. Виступав разом з Віктором ГАЛЬЧЕНКОМ, Олександром КОВАЛЬОВИМ і Євгеном ЧИЖИКОМ, яких теж забрали до сумського «Фрунзенця». .
Володимир практично відразу зайняв місце у воротах. Завдяки своїм фізичним даним, «підводив» суперників, коли вони пробивали йому пенальті. У Сумах він 9 разів відбивав або парирував м’ячі з «карної» точки. Також вигравав дуелі у динамівців Тбілісі (Див. Матчі з історії), двічі - у «пенальтистів» запорізького «Металурга» і стільки- у криворізького «Кривбасу».
1974 р. «Фрунзенець» - «Локомотив» (Херсон)- 5:2.
У першому таймі за рахунку 3:0 двічі за гру рукою сумчан у своєму штрафному майданчику суддя призначав пенальті у їхні ворота. Перший м'яч Володимир ШАТОХІН спіймав, інший парирувати не зміг – 3:1. Перед відпочинком гості відквитали ще один м’яч (3:2). У другому таймі господарі відзначилися ще двічі. Володимир кілька разів рятував сумчан.
«Фрунзенець» - «Локомотив» (Вінниця) – 1:1.
Після перерви гості добилися успіху, реалізувавши штрафний удар. За хвилину суддя призначив у ворота сумчан пенальті. Але Володимир ШАТОХІН у відчайдушному кидку спіймав м’яч, що летів у нижній кут. На 85-й хвилині атака господарів завершилася переможним голом.
1986 р. «Колос» (Нікополь) - «Фрунзенець»- 0:1.
На початку другого тайму Микола ЛИТВИНЕНКО вивів гостей вперед. На 85-й хвилині у ворота сумчан суддя призначимв пенальті. ШАТОХІН продемонстрував високу майстерність і взяв м’яч, що летів у нижній кут.
«Фрунзеенць» - «Автомобіліст» (Житомир» - 0:0.
На 80-й хвилині гості «заробили» пенальті за гру по-волейбольному одного із гравців. Від поразки команду врятував ШАТОХІН, парирувавши м’яч з карної точки.
За три роки Володимир грав у вищоліговому «Дніпра», у складі якого провів 72 матчі. З ним виграв перший розіграш .Кубка «Советского спорта» . З київським «Динамо» зіграли – 0:0, а у фіналі в додатковий час перемогли московський «Локомотив» -2:1. Але через 4 роки довелося залишити команду. Як розповідав тренер воротарів «Дніпра» Леонід КОЛТУН, «Михайло МИХАЙЛОВ витіснив з основного складу ще недавно авторитетних ШАТОХІНА і СТРИЖЕВСЬКОГО».
ФОТО з АРХІВУ.
1981 р.У складі «Кривбасу» Володимир ШАТОХІН (у верхньому ряду - крайній праворуч) став чемпіоном.
Володимир перейшов до криворізького «Кривбасу», з яким у 1981 році став чемпіоном друголігових перегонів. І що команда досягла такого успіху – неабияка заслуга воротаря. Він відіграв 47 матчів із 48-и, пропустивши в них 38 м'ячів. У 22-х зустрічах втримав ворота , як кажуть, на «замку». У перехідному турнірі за вихід до Першої ліги з кіровським «Динамо» набрали однакову кількість очок, але поступилися йому за різниці м'ячів.
Останньою командою в 11-річній професіональній кар’єрі Володимира ШАТОХІНА був першоліговий запорізький «Металург». За підсумками останнього сезону увійшов до ТОП-6 кращих воротарів Першої ліги.
Великий футбол залишив у 30 років (хоча міг пограти ще кілька сезонів), маючи за плечима 325 матчів, зіграних в усіх лігах чемпіонату СРСР.
-Мені відверто імпонувала гра Володимира, - згадує екс-воротар «Фрунзенця» Сергій КІРІЄВСЬКИЙ. - Було чого повчитися у старшого колеги. Природа щедро наділила Володимира зростом, виділявся винятковою рухливістю і стрибучістю, сміливо діяв на виходах. А ще був майстром відбиття пенальті.
У команді майстрів пограти з ним не вдалося. Наші шляхи перетнулися у заводській команді «Фрунзенець», в якій Володимир грав кілька років. До того ж з ним працювали в одному цеху. Ми вдячні начальнику цеху, колишньому воротареві нашої команди майстрів Анатолію ШЕВКАЛЕНКУ, Коли Володимир приїхав до Сум у пошуках роботи, він допоміг влаштувати Володимира на СМВО імені Фрунзе.
Виявляється, він був не тільки класним воротарем. Він був ще і вправним захисником. У складі команди стали срібними призерами розіграшу Кубка «Робітничої газети» - турніру найсильніших робітничих команд УРСР
На жаль, через хворобу Володимир Миколайович передчасно пішов із життя.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат СРСР. Вища ліга. «ДИНАМО» (Тбілісі) — «ДНІПРО» (Дніпропетровськ) - 5:1. Стадіон «Динамо» ім. Ленина. 1 липня 65000 глядачів.
«ДИНАМО»: Гогія. Хізанішвілі, Кантеладзе, Хінчагашвілі, Костава, Г. Мачаідзе (Чівадзе, 75), М.Мачаідзе. Корідзе, Гуцаєв, Кіпіані, Шенгелія (Челебадзе, 46).
«ДНІПРО»: ШАТОХІН, Скляр, Жуков, Данилевський, Шальнєв, Лисенко, Шнейдерман (Мотуз, 63),Самойленко (Яковлєв, 46), Куцев, Шелест, Малько.
Голи: Корідзе (25). Куцев (28), Костава (42), Челебадзе (47, 78), Кіпіані, (62).
На 25 хвилині Кіпіані не реалізував пенальті. .ШАТОХІН парирував м’яч.
Проект
Символічна збірна гвардійців сумського футболу
55 кращих гравців, які виступали у чемпіонатах СРСР і України, і ТОП- 5 тренерів за 65- річну історії сумського футболу (1960-2025).
Воротарі
(за алфавітом і команди найвищого рівня, в яких грали):
АСТАФЬЄВ Микола - «Авангард»/ «Спартак» (Суми).
Микола АСТАФЄЬЄА - один з перших воротарів сумської команди майстрів «Авангард». Входить до ТОП-10 голкіперів класу «Б», які зіграли матчі «на нуль»\. У нього їх майже 80.
БАНДУРА Олександр - «Металург» (Донецьк).
КІРІЄВСЬКИЙ Сергій - «Фрунзенець» (Суми).
САМСОН Катерина -збірна України, «Ворскла» (Полтава).
СТРАШНЕНКО Сергій - «Пахтакор» (Ташкент).
ШАТОХІН Володимир - «Дніпро» (Дніпропетровськ).
Польові гравці:
АНТЮХ Денис - «Динамо» (Київ).
БОЛОТОВ Олександр - «Поліграфтехніка» (Олександрія).
БОГАЧОВ Дмитро - ПФК «Суми».
БЕЗРОДНИЙ Артем - збірна Росії, «Спартак» (Москва).
БІЛЕЦЬКИЙ Максим - «Чорноморець» (Одеса).
БІЛОЗОР Сергій - «ЦСКА-Борисфен» (Київ).
БЕРМУДЕС Дмитро- студентська збірна України, «Металіст» (Харків).
БОГАЧ Володимир - «ЦСКА-Борисфен» (Київ).
БОНДАРЕНКО Сергій - «Арарат» (Єреван).
Уродженець Сум Сергій БОНДАРЕНКО став першим, хто виграв чемпіонат і Кубок СРСР у складі команди «Арарат» (Єреван).
ГАЛЬЧЕНКО Віктор - СКА (Київ).
ГУСЄВ Олег - збірна України, «Динамо» (Київ).
ДЕРИПАСКІН Валерій - «Спартак»/ «Фрунзенець» (Суми).
ДЕРКАЧ Володимир - «Локомотив» (Москва).
ЖИЛІН Валерій - «Фрунзенець» (Суми).
ЄРМАК Анатолій- «Нафтовик» (Охтирка).
ЄРМАК Василь - «Нафтовик» (Охтирка).
ЄРЬОМЕНКО Віктор - «Металург» (Запоріжжя).
ІВАНЕНКО Віктор - «Металіст» (Харків).
ІВАНОВ Олег - «Динамо» (Москва).
КАЛІНІНА Яна - збірна України, «Ворскла» (Полтава).
КИСЛЯКОВ Віктор - «Спартак» (Суми).
КОЛЕСНИК Вадим - «Металіст» (Харків).
КОСТЮКОВ Сергій - «Металіст» (Харків).
ЛАЗАРКО Григорій - «Металіст» (Харків).
.
Легенда «Фрунзенця». За 5 років виступів за команду Григорій ЛАЗАРКО забив 58 м'ячів і увійшов до списку 100 бомбардирів Другої ліги чемпіонату СРСР (всього 86).В рейтингу також Борис ШУРШИН (65), Валерій ЖИЛІН і Віктор ЧИПІЖНИЙ (у них - по 48 м'ячів)).
ЛЕБЕДЕНКО Олександр - «Верес» (Рівне).
ЛУКАПШ Олег - «Металіст» (Харків).
ЛУЦЕНКО Роман - студентська збірна України, «Чорноморець» (Одеса).
МІЛЮКІН Ігор - «Евіс» (Миколаїв).
ОСАДЧИЙ Сергій - «Металург» (Донецьк).
ОХРІМЕНКО Михайло - «Тілігул» (Тирасполь).
ПРУДІУС Владислав - збірна України, «Динамо» (Київ).
ПОПОВИЧ Віктор - «Кузбас» (Кемерово)..
РИБАЛКА Сергій - збірна України, «Динамо» (Київ).
РУДНЯК Дмитро - «Металіст» (Харків).
СЕРДЮК В’ячеслав - «Кривбас» (Кривий Ріг).
СЕМЕРНЯ Олександр- молодіжна збірна СРСР, «Фрунзенець» (Суми).
СІМБІРЦЕВ Віталій - «Даугава» (Рига).
СПЄВАК Андрій - «Дніпро» (Дніпропетровськ).
СУХАНОВ Сергій - «Оболонь» (Київ).
ТЕРНОВИЙ Ігор - «Фрунзенець» (Суми).
ТЕСЛИК Олег - «Автомобіліст» (Суми).
ФОМЕНКО Михайло- збірна СРСР, «Динамо» (Київ).
ЧЕРНОШВЕЦЬ Сергій - «Нафтовик» (Охтирка).
ЧИПІЖНИЙ Віктор - «Факел» (Воронеж).
ЧИЖИК Євген - «Дніпро» (Дніпропетровськ).
ЦАРЕНКО Антон - «Динамо» (Київ).
ШАРАЙ Владислав - «Верес» (Рівне).
ШИНДЕР Антон - «Таврія» (Сімферополь).
ШУРШИН Борис - «Дніпро» (Дніпропетровськ).
ЩАСТЛИВИЙ Сергій - «Зірка (Кіровоград).
Тренери:
БЕРМУДЕС Валері - «Явір» (Краснопілля): перемога у Другій лізі чемпіонату України.
ДУШКОВ Валерій - «Нафтовик» (Охтирка): виграш Другої ліги чемпіонату ССР , фіналіст розіграшу Кубка УРСР серед команд Другої ліги.
ЄРМАК Василь - «Нафтовик» (Охтирк): виграш Другої ліги чемпіонату України.
ПУТЕВСЬКИЙ Геннадій «Фрунзенець» (Суми): 4-е місце сумського «Фрунзенця» у Другій лізі чемпіонату СРСР.
СЕРБІН Олександр - «Спартак» (Суми): Бронзовий призер чемпіонату УРСР, чемпіон і срібний призер класу «Б» чемпіонату СРСР.