«ФутТайм від Григорія М.РЕВИ». Випуск 242.
У випуску:
--- Пам’яті ветерана кролевецького футболу.
--- КУНДЄЙ - найтитулованіший аматор області.
--- Захисник, який умів забивати.
--- Знакова подія на «Ювілейному».
--- ЧЕМПІОНський «ЛІДЕР» із Сум!
Пам’ять
Микола ЛАВРИНЕЦЬ: У футболі - все моє життя
Так сказав свого часу про себе легендарний ветеран кролевецького футболу Микола ЛАВРИНЕЦЬ. Улюбленій грі він присвятив більше півстоліття. 10 років тому (у лютому 2016-го )під час матчу у Конотопі на турнірі серед ветеранів перестало битися серце гравця. 26 травня - 77 років від Дня його народження.
ЗА СЛОВАМИ багатьох ветеранів і тих, хто добре знав Миколу ЛАВРИНЦЯ, це – ціла епоха в історії кролевецького футболу, який багато зробив для його становлення і розвитку, як гравець, як тренер і як голова районної Федерації.
Першого успіху Микола добився майже 60 років тому, коли став володарем кубка під час служби в армії. А повернувшись додому, влаштувався працювати в інструментальний цех арматурного заводу і відразу поринув у вир спортивного життя. Почав грати за команду «Спартак» в обласних змаганнях. Майже 20 років був її капітаном, а потім і тренером.
У 1968 році кролевчани вперше стали срібними призерами чемпіонату області. 5 місяців вони грали без поразок. А які були перемоги! Сумський «Будівельник» розгромили -7:0, авангардівців Білопілля - 8:2, команду Сумського артучилища -6:1, майбутнього чемпіона «Шахтар» з Конотопа -5:2. Могли вперше заволодіти чемпіонським титулом, але під кінець перегонів через хвороби і травми гравців не змогли виставити бойовий склад. Не обійшлося у заключному матчі без допомоги судді, який допоміг конотопцям виграли чемпіонські титул. На фініші змагань Миколу - на той час кращого бомбардира - призвали в армію. Зіграли тоді кролевчани і у фіналі розіграшу Кубка області, де у напруженому двобої поступилися шосткинському «Екрану» (3:4).
Через 26 років «Арматурник» повторив досягнення футболістів «Спартака» у кубковому турнірі, зазнавши поразки у вирішальній зустрічі від конотопського «Локомотива» (0:2). А через 45 років у чемпіонських перегонах срібного успіху добився вже «Локомотив», мінімально поступившись у «золотому» матчі охтирському «Нафтовику». (0:1).
ФОТО з АРХІВУ.
Команда ветераів кролевецького футболу. Микола ЛАВРИНЕЦЬ у другому ряду - третій праворуч.
Вхід до стадіоніу «Спартак» імені Миколи ЛАВРЕНЦЯ.
Завдяки зусиллям Миколи Васильовича, до Кролевця часто приїздили на товариські матчі «зіркові» ветерани футболу. Команда, яку він тренував, впевнено обігрувала москвичів. Вболівальники раділи не тільки її перемогам (4:2 і 5:2), а й насолоджувалися грою «зірок» футболу - Едуарда СТРЕЛЬЦОВА, Ігоря НЕТТО, Галімзяна ХУСАЇНОВА, Анзора КАВАЗАШВІЛІ та ін.. Як тут не згадати три зустрічі з ветеранами київського «Динамо» Йожефом САБО, Андрієм БІБОЮ, Євгеном РУДАКОВИМ, Віталієм ХМЕЛЬНИЦЬКИМ, Олександром ДАМІНИМ та іншими, яких запрошували на ювілейні дні народження ветеранів кролевецького футболу. Гравці були на висоті – 3:1, 3:3 і 2:2 – так завершувалися ці дружні протистояння.
За словами ветеранів, Микола ЛАВРИНЕЦЬ був автором яскравих моментів гри, багатьох красиво забитих м'ячів, відзначався рішучими діями, завжди був націлений на ворота суперників. До останнього подиху він залишався з командою. Він жив футболом і назавжди залишився з ним.
З ініціативи ветеранів футболу, друзів і вболівальників у Кролевці увічнено пам’ять цієї людини. Стадіон «Спартак» носить ім'я Миколи ЛАВРИНЦЯ, а меморіальна дошка сповіщає, що 50 років свого життя він віддав цьому стадіону.
…Дружина Марія Володимирівна звикла до того, що чоловік рідко бував удома. Завжди говорила: - Він пішов на стадіон.
Наразі місцевий стадіон носить його ім’я.
Вітання
Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО: Незабутні роки Кундєя
Він один з гравців, хто за свою майже 50-річну кар’єру провів на аматорському рівні майже 600 матчів і забив не одну сотню м’ячів. КУНДЄЙ - це було його футбольне псевдо - умів не тільки вправно підключатися до атак, а й регулярно забивати голи.
Напрацював на купу нагород. Двічі ставав чемпіоном УРСР серед КФК, неодноразово був призером всеукраїнських відомчих турнірів, має майже два десятки відзнак за успішні виступи у чемпіонатах і розіграшах Кубка області. А ще були переможні виступи і нагороди у міні-футболі, міжнародні матчі з болгарськими командами.
25 травня у ветеран сумського футболу 71-й День народження.
- ДОБРЕ запам’ятав Володимира, який вже у 14 років виступав разом з нами за дорослу команду «Супутник»,- згадує ветеран степанівського футболу Анатолій КУЦ. - Ми, набагато старші за нього, відверто дивувалися фізичній підготовці юнака, наполегливості і вправності, великим бажанням показати себе. Я уважно слідкував за подальшою кар'єрою Володимира, який успішно виступав за різні команди. Таких універсальних виконавців, на жаль, не вистачає нашому футболу!
Як розповідав Володимир, з дитинства він дуже любив спорт і показував пристойні результати. Приміром, гранату метав на 78 метрів, у висоту стрибав на 180 сантиметрів, у довжину – на 7 метрів. Та найбільше йому подобався футбол, яким з 5-и років захопив перший тренер Володимир ЛЕВЧЕНКО. У 12 років виступав за дорослу команду села Головашівка, в якому народився, у чемпіонаті області по 2 групі, у 14 – підставою - у чемпіонаті ФСТ «Колос». А якими були пам’ятні події у житті футболіста?
НАЙПАМ’ЯТНІША - матч в день весілля. Після розпису у ЗАГСі всі гості поїхали на «Авангард». Команда виграла і свої два забиті м’ячі Володимир присвятив дружині Раїсі. Після матчу весілля продовжилося. До речі, з Раїсою їх познайомив футбол. Зустрічалися вони 5 років. Дружина із синами ніколи не пропускала матчі за участю Володимира.
У 1978 році перше сільська команда виграла Кубок області. Його володарем став степанівський «Супутник», який у фіналі обіграв «Хімік» з Лебедина – 2:1. Володимир забив переможний м’яч. Зробив це у падінні ударом голови.
МІГ Володимир стати гравцем донецького «Шахтаря», куди його запрошував Віктор НОСОВ. Обіцяв машину, однокімнатну квартиру і місце в «дублі». А в основі - не гарантував. За нього треба було поборотися. Конкуренції Володимир не боявся, але відмовився, бо в Сумах мав отримати трикімнатну квартиру.
- Це дійсно був хороший шанс заграти у «Шахтарі»,- зізнався Володимир. - Скористайся ним, можливо, по –іншому і склалося б моє футбольне життя. Але я задоволений роками, проведеними у футболі. Він подарував мені багато друзів.
Що головне для футболіста? – Працьовитість, - говорить Володимир. - Не розумію тих молодих гравців, яких відром здуває з поля після тренувань. Час і праця – це досвід, а від нього – майстерність. На жаль, сучасним гравцям цього не вистачає. А тому у нас і такий футбол.
МАТЧІ з ІСТОРІЇ.
За підсумками 1985 року Володимир -захисник сумського «Автомобіліста» - увійшов до списку 22 кращих футболістів Сумщини.
1986 р. Кубок області. 1/2фіналу. «АВТОМОБІЛІСТ» - «КОЛОС» (Глухів) -3:0.
Незадовго на перерву Володимир забив красивий гол у «дев’ятку» - ударом голови через себе з лінії штрафного майданчика. Закріпили перемогу Валерій БЕЗДІДЬКО і Олександр ТКАЧЕНКО.
ФІНАЛ. «АВТОМОБІЛІСТ» - «ФРУНЗЕНЕЦЬ» (Суми) - 2:0.
Наприкінці першого тайму Володимир ударом голови надсилає м’яч у ворота суперників. Другий гол забив Олександр ТКАЧЕНКО.
Чемпіонат області. «АВТОМОБІЛІСТ» - «КОЛОС» (Глухів) - 4:0.
Гру було «зроблено» за перші 25 хвилин. Заспівувачем перемоги став капітан команди Володимир ОЛЬШАНЧЕНКО. Решту голів забили Юрій ІВАНОВ, Ігор СТРОГАНОВ і Олександр ТКАЧЕНКО.
Таких гравців, як Володимир в обласному футболу були одиниці, а наразі їх просто немає. У грі він бачив тільки м'яч, партнерів і суперників, завжди був готовим до боротьби, передбачав розвиток подій, вправно підключався до атак і забивав голи. За цим показником він, як захисник, не мав собі рівних. Показовим в цьому плані є його гра в чемпіонаті УРСР -1990 серед КФК, коли він, граючи на позиції захисника, забив 11 м’ячів.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат УРСР серед КФК. 1990 р. Фінал шести. «АВТОМОБІЛІСТ» (Суми) - «ТЕМП» (Шепетівка) - 1:1. 15 листопада. Скадовськ.
Склад «АВТОМОБІЛІСТА»: Давиденко, Бездідько, ОЛЬШАНЧЕНКО -к., Гринь, Лопатенко, Іванов (Горькаєв, 46), Бедрицький, Загорулько, (Ніколозашвілі, 55), Ященко, Бобух, Білецький (Кузьмін,75).
Голи: Бабій (24) - у суперників, ОЛЬШАНЧЕНКО (28) - у сумчан.
До речі, у зональному турнірі Володимир забив перший м’яч команди у чемпіонаті («Спартак» Глухів -1:0 на останніх хвилинах) і відзначився в останній зустрічі з краснопільським «Явором» (3:1 на 52 хв.).
Владислав і Станіслав ШАРАЇ: 550 матчів і 82 голи на двох
25 травня брати –близнюки Владислав і Станіслав ШАРАЇ відзначають свій спільний 29 - й День народження. Шість сезонів вони грали разом в одних командах. Але у «Вересі» їхні шляхи розійшлися – Владислав продовжує кар'єру у команді Рівного, а Станіслава - у першоліговій сумській «Вікторії».
ПОЧАТОК кар’єри для вихованців тренера Анатолія ДЖУРА з Роменської ДЮСШ був багатообіцяючим. Братів вчасно «прописав» ФК «Олімпік» з Донецька, команда якого виступала у Прем’єр-лізі ЧУ. Однак заграти в основі за три роки їм так і не вдалося, все обмежилося виступом за молодіжну і юнацькі команди. Юнаків віддали в оренду до краматорського «Авангарда», який став їхнім першим професіональним клубом.
А заявив про себе дует ШАРАЇВ у липоводолинському «Альянсі». Першим це вдалося зробити Владиславу, який почав регулярно забивати, став кращим бомбардиром розіграшу Кубка України сезону 2019/2020. У 5 матчах він тоді забив 4 м’ячі із 14 командних. Отримав запрошення до прем’єр-лігового «Інгульця». Начебто і грав непогано, провів 15 матчів, у зустрічі із городянами Маріуполя забив їм 2 м’ячі, але щось не склалося у взаємовідносинах і Влад повернувся в «Альянс». І швидко став одним із його лідерів. А Стас весь цей час продовжував грати у нашій команді
Коли почалася війна, «Альянс» припинив свої виступи. Братів запросили до рівненського «Вереса». Для Станіслава – це був дебют на вищому рівні. Перший гол забив «Металісту-1925» (4:1). Владислав швидко «вписався» в командну гру, став постійно виходити на поле, ніж Стас. Тож йому нічого не залишалося, як перейти до першолігової сумської «Вікторії».
В активі Владислава вже 50 голів, з них 14, які забив у Прем’єр-лізі. Серед пам’ятних - курйозний у ворота київського «Динамо».
-Якщо відверто, то таких голів я ще не забивав,- зізнався тоді його автор. - Кіпер киян вибивав м'яч, той влучив у мене і залетів у порожні ворота. З іншого боку, якщо б я не пресингував воротаря гостей НЕЩЕРЕТА, то не було б його грубої помилки. Отож, я не вважаю, що це був подарунок «Вересу». .
У нинішньому сезоні за «Верес» провів ювілейний, Сотий матч і поповнив бомбардирський реєстр ще 4 влучними ударами, в тому числі двічі відзначився у зустрічі з «Кривбасом» (2:2). І це - третій результат у команді.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2025/2026. «ЕПІЦЕНТР» (Кам'янець - Подільський ) - «ВЕРЕС» (Рівне) -2:3. 1 листопада 2025 р. Стадіон імені Тонкочеєва.
«ЕПІЦЕНТР»: Білик, Кош, Мороз, Кирюханцев, Климець, Запорожець (Янаков, 89), Миронюк (Демченко, 64), Ліповуз (Беженар, 55), Хоакін, . Сидун, Супряга (Борячук, 64).
«ВЕРЕС»: Горох, Вовченко, Ціпот, Стамуліс, Сміян, Годя (Тарануха, 63), Харатін, Бойко , В.ШАРАЙ (Протасевич, 95), Айдін Ер. (Кучеров, 73), Веслі (Нонго, 74)
Голи: Хоакін (73, 82 - обидва з пенальті) - В. ШАРАЙ (23), Айдін Ер (;(), Бойко (82).
Попередження: Мороз ( 45); Кош (76), Запорожець ( 94), Янаков (94) - Горох (90), В.ШАРАЙ (94).
Владислав ШАРАЙ про емоції від перемоги над дебютантом УПЛ: -Добре, що нарешті забив свій перший у сезоні гол. Давно е забивав і тому для мене цей м’яч - дуже важливий. На тренуваннях забиваю регулярно, а в офіційних іграх не вдавалося, Тому слава Богу, що так сталося.
-Вам не вистачає у «Вересі» брата на полі?- запитали у Владислава.
-Якби брат був зі мною в команді, то було б значно краще. Взаємодія у нас з ним на полі була добра.
-Уявімо: «Вікторія» підвищилася у класі і зустрічається з «Вересом». Яким буде ваше хвилювання, коли доведеться грати проти рідного брата?
-Не сказав би, що буде сильне хвилювання. Ми професіонали і розуміємо: коли починається гра, то кожен хоче забити і щоб його команда виграла.
У «ВІКТОРІЇ», як кажуть, гра у Станіслава пішла. У нинішньому сезоні забив у 6 голів - і це кращий результат у команді, а ще його включали до Символічнйи збірних турів.
24 тур. «ЮКСА» - «Вікторія» -1:1.
Найактивніший гравець атаки гостей у матчі з «ЮКСА». Постійно створював моменти для партнерів і сам неодноразово був близький до успіху: його підступні з дистанції і ефектна спроба вдарити головою рибкою змусили воротаря «ЮКСА» зіграти на грані можливостей. Своїм постійним тиском Станіслав виснажував оборону суперників, що призвело до помилок господарів наприкінці зустрічі.
26 тур. «Металург» Зп. - «Вікторія» - 0:3.
Станіслав став автором третього голу ворота господарів. Він холодно кровно реалізував момент, довівши рахунок до розгромного. Також мав нагоду забити раніше, проте влучив у голкіпера. Разом із КНИШЕМ і ЧЕРНОВИМ ставили складні завдання перед обороною суперників і своєю злагодженими діями були причетні до комбінацій, після яких були забиті усі голи.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонату України 2025\2026. Перша ліга. «МЕТАЛУРГ» (Запоріжжя) - «ВІКТОРІЯ» (Суми) - 0:3. 4 травня 2026 р. “Славутич-Арена».
«МЕТАЛУРГ»: Байда, Клименко (Ліссняк, 68), Юречко, Рудавський (Борисенко, 46), Іродовський, А.Савицький (Ізотов, 58).Сітало (Місанов,68), Ворона,Кіріченко,Бандурін, Сейтхалілов Зелінський, 68).
«ВІКТОРІЯ»: Кучерук, Новотрясов, Ульянов, Васильєв, Хамелюк (А.Рябий, 73) , С. ШАРАЙ (В. Савицький, 77), Д.Рябий, Сасовський, Чернов, Книш, Євпак (Шпирьонок, 68).
Голи: Книш (11), Рябий (28), С. ШАРАЙ (59).
На професіональному рівні брати зіграли:
Владислав -295 матчів і забив 50 м’ячів, Станіслав - 258 (32).
Заробили жовтих карток: Владислав - 57, червоних -3, Станіслав - 46 і 3 - відповідно.
Разом провели на полі 34 563 ігрові хвилини.
Ринкова вартість: Владислава - 500 тисяч євро, Станіслава - 200 тисяx євро.
Голи братів в одному матчі
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2020/2021. Перша ліга. «АЛЬЯНС» (Липова Долина) – «НИВА» (Тернопіль) – 4:0. 20 березня 2021 р. с. Байрак. «Альянс-Арена». 200 глядачів.
«АЛЬЯНС»: Важинський, Пікуль (к.), Осадчий, Пісний (Меженський,74), Герт ,Лучик ( Неплях, 69), Піднебенной, С. ШАРАЙ (Лебеденко, 62), В. Шарай, Сидоренко ( Рогозинський,55), Зубков ( Загинайлов, 62). Головний тренер: Ю.Ярошенко
«НИВА»: Механів, Хруставка, Демчук, Зінь, Дворовенко, Мороз (к.), Малащук (Кінаш, 60), Семенина, Проців ( Гатала, 66), Різник, Скакун (Кисленко, 66).Головний тренер: І. Білан.
Голи: С. ШАРАЙ (8, 47), Лучик (42), В. Шарай (68).
Попередження: Герт (75) – Кисленко (80).
Павло ЗАХАРОВ: Мав «чуйку» на голи
1996-й - знаковий у його житті. Цього року він дебютував на професіональному рівні і забив свій перший м’яч. 12-річна кар'єра пройшла у харківському «Металісті», охтирському «Нафтовику» і сумському «Спартаку», де загалом провів 291 матч і забив 36 м’ячів. Відіграв 22 740 ігрових хвилин, заробив 34 «гірчичника» і 7 червоних карток.
27 травня ветеран футболу, який «прописався» в Сумах, прийматиме вітання зі своїм 49-м Днем народження.
1995-1998 рр. «МЕТАЛІСТ». 99 матчів - 8 м’ячів.
Перший матч 19-річний гравець провів 27 березня 1996 року. Вступив у гру на 59-й хвилині у Хмельницькому проти «Поділля», яку харків’яни програли (0:1). А перший гол забив у домашньому поєдинку із кам’янець-подільською «Ратушою» (7:1). У складі команди став бронзовим призером змагань у Першій лізі. «Металіст», який тренував Михайло ФОМЕНКО, здобув путівку до Вищої ліги, але місця в команді Павлу не знайшлося.
1998-2003 рр. «НАФТОВИК». 108 матчів - 18 м’ячів.
Дебютував у зустрічі із київським «ЦСКА» (1:1), а першим влучним ударом відзначився у матчі із «торпедвцями» Запоріжжя (3:2).
Найуспішнішим був сезон 2001/2002. По 2 м'ячі надіслав у ворота городян Вінниці (див. Матчі з історії) і «Титану» з Армянська (4:1).
2002 р. «НАФТОВИК» - «ПОЛІССЯ» (Житомир) - 1:0.
На 51-й хвилині Павло ЗАХАРОВ потужним ударом у «дев'ятку» змусив воротаря гостей Сергія ПОЛІЩУКА вийняти м’яч із сітки.
«НАФТОВИК» - «БОРИСФЕН» (Бориспіль) -2:1.
За грубу гру проти господарів у своєму штрафному майданчику на 20-й хвилині суддя призначив пенальті. Павло ЗАХАРОВ не схибив, точно пробивши м’яч з «карної» точки.
«НАФТОВИК» - «ЕЛЕКТРОМЕТАЛУРГ» (Нікополь) - 2:0.
У середині другого тамй гості нечемно повелися із Олегом ШЕСТАКОВИМ у штрафному майданчику і Павло ЗАХАРОВ чітко реалізував пенальті.
«НАФТОВИК» - «ЗАКАРПАТТЯ» (Ужгород)- 1:0.
На 14-й хвилині охтирчани досягли бажаного результату. Павло ЗАХАРОВ відразу перекинув м’яч на Дмитра КИРСАНОВА і той потужним ударом з лінії штрафного майданчику надіслав м'яч у нижній кут воріт, змусивши капітулювати воротаря Володимира ОВСІЄНКА.
Цікавий факт. У матчі з «Оболонню» у Києві, в якому охтирчани поступилися (3:4), Павлj забив м'яч, отримав жовту і червону картки.
Сергій ШЕВЧЕНКО- головний тренер «Нафтовика»: - Дуже добре провів сезон Павло ЗАХАРОВ Він хоча і захисник, а став кращим бомбардиром команди, забивши 10 м’ячів (7 - з пенальті).
2002- 2006 рр. «СПАРТАК» . 84 матчі - 10 м’ячів.
Найвдалішим був перший сезон, коли Павло у 20 матчах відзначився 5 разів.
2005 р. «СПАРТАК» - «ПОДІЛЛЯ»(Хмельницький) -1:4.
Гості порушили правила у своєму штрафному майданчику і суддя вказав на «точку». М’яч після удару Павла ЗАХАРОВА голкіпер гостей відбив.
2006 р. «СПАРТАК» - «ДЕСНА» (Чернігів) -0:1.
На 42 хвилині Павло ЗАХАРОВ наважився на удар метрів з 30-и, але воротар суперників парирував «шкіряну кулю».
Останній матч на професіональному рівні Павло зіграв 16 листопада 2016 року. Тоді сумчани вдома зазнали відчутної поразки від «Нафтовика» (0:5).
Після великого футболу Павло ще кілька років виступав за амторські команди області . У складі «Нафтовика-2» , приміром, став чемпіоном області. Уже кілька років успішно грає у футзал. Цьогоріч виграв чемпіонат і кубок Сум з футзалу серед ветеранів 45+.Такого успіху ветеран футболу добивається не вперше.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Чемпіонат України 2001/2002. Перша ліга. «НАФТОВИК» (Охтирка) - ФК «ВІННИЦЯ» - 3:0. 4 травня 2002 р. Стадіон «Нафтовик». 4500 глядачів.
«НАФТОВИК»: Сиротюк, Осьмачко, Романенко. Шестаков (Азарченко, 58), ЗАХАРОВ, Таргонський, Швець (Синенко, 71), Мельниченко, Колесник (Сьомка, 54), Валяєв (Богайчук, 82), Єсип (Стріляний. 75). Тренер: С. Шевченко.
ФК «ВІННИЦЯ»: Гайдаржі, Сокирко, Ярьомко, Васєв (Живий, 70), Гамарник. Листопадов, Шубін (Рябцев, 60), Завгородній, Бузило (Дгебуадзе, 43), Веретинський, Хурса. Трнер: В.Рева.
Голи: Валяєв (20), ЗАХАРОВ (40, 67).
Попередження: ЗАХАРОВ (55), Ярьомко (80).
Знай наших!
«Лідер» із Сум «озолотився»!
У Коломиї Івано-Франківської області зіграно матчі другого, заключного туру чемпіонату України з футзалу серед юнаків Ю- 14. Завершився він перемогою юнаків ФК «Лідер» із Сум .
НА ФОТО: Ось вони, новоспечені чемпіони «Лідера»!
У 6-и матчах вихованці Володимира САЄНКА здобули 5 вікторій і зазнали однієї необов’язкової поразки, поступившись ( 2:5) ровесникам ДЮСК «Вікторія» з м. Роздільна Одеської області.
Решта зустрічей була за сумчанами. Вони почергово обіграли учнів криворізької ДЮСШ-7 - 4:1 (двічі відзначився Валерій БЄЛАН), хмельницький «Сокіл» - 3:1 («дуплетом» вистрілив Богдан ЗУБАТОВ), ДЮСШ (Ширяєво) - 2:1, футзалістів ДЮСШ із Слобожанського Дніпропетровської області - 4:0 («хет-трик» в активі Данила САЄНКА) і «заробили технічну перемогу (5:0) над збірною командою КДЮСШ «Барса»/ ФК «Шостка», яка не приїхала на матчі заключного туру. У неї ще 5 таких поразок. У підсумку виступ завешили на 11 місці серед 12 команд з 4 очками в активі. Єдина втіха - Назара ЩЕРБАКА названо кращим у складі шосткинців.
У підсумку дві команди - сумський «Лідер» і «Чорне море» з Одеси набрали по 27 очок. Але завдяки очній перемозі наших юнаків (3:1), вони - чемпіони України! З чим МИ їх і ВІТАЄМО! «Бронзові» відзнаки отримали вихованці ДЮСШ з Маневичів Волинської області.
Кращим гравцем у нашій команді визнано Давида КОПИЛА, а Данила САЄНКА визнано найкращим гравцем чемпіонських перегонів. Разом із Давидом вони у ТОП-10 кращих бомбардирів, маючи 9 і 7 м’ячів - відповідно. Наші ВІТАННЯ!!
Сторінки історії
Вперше в Сумах на “Ювілейному»!
15 років тому (25 травня 2011 р.) вперше в Сумах було розіграно Кубок України з футболу, в якому зустрілися донецький «Шахтар» і київське «Динамо».
СУМИ стали четвертим містом (після Києва, Харкова і Дніпропетровська), в якому фіналісти визначили володаря почесного призу.
Протистояння зібрало на «Ювілейному» рекордну кількість вболівальників . Перемогу святкували «шахтарі» з рахунком 2:0 (див. Матч з історії). Не допомогли «динамівцям» ні Шовковський, ні Шевченко, ні Гусєв, ні інші «зіркові» гравці киян.
Це була 7-а вікторія донецьких футболістів в кубкових перегонах.
МАТЧ з ІСТОРІЇ.
Кубок України -2011. Фінал. «ДИНАМО» - «ШАХТАР» -0:2. 25 травня. Суми. Стадіон «Ювілейний». 27800 глядачів.
«ДИНАМО»: Шовковський, Данило Сілва (Бетао, 57), Хачеріді, Юссуф, Попов, Вукоєвич, Єременко (Алієв, 69), Гусєв, Ярмоленко, Шевченко, Мілевський. Тренер: Ю.Сьомін.
«ШАХТАР»: П'ятов, Срна, Кучер, Ракицький, Шевчук, Хюбшман, Фердінандіньйо, Жадсон (Мхітарян, 80), Вілліан (Тейшейра, 77), Едуардо, Адріано (Дуглас Коста, 90 +5). Тренер: М.Луческу.
Голи: Едуардо, 64, Адріано, 88